6. Адміністративно-правовий статус іноземців і осіб без громадянства
Іноземці за своїм правовим статусом несуттєво відрізняються від осіб без громадянства. Обсяг прав і обов’язків цих суб’єктів вужчий, ніж у громадян України, але за ним правилом вони користуються тими ж правами й на них покладено ті ж обов’язки, що й на громадян України. Відмінності пов’язані з відсутністю громадянства в розглядуваної категорії осіб, яке є найважливішим компонентом адміністративно-правового статусу особи.
Правосуб’єктність цих осіб виникає з моменту прибуття в Україну й завершується з часу залишення її території. Адміністративно-правовий статус іноземців регламентовано законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р.1, а також міжнародними угодами. Статус осіб, які не мають громадянства, але перебувають на території України, визначає законодавство України. Для іноземних громадян і осіб без громадянства обов’язковими є норми Конституції та інших законів України, загальнообов’язкові правила стосовно охорони природи, санітарії, пожежної безпеки, громадського порядку, користування транспортними засобами, в’їзду та виїду. Разом з тим, ці особи не користуються частиною прав і обов’язків, що становлять групу виключних прав і обов’язків громадян України (виборче право, право мати паспорт громадянина України тощо).
У цілому основні обмеження для іноземців і осіб без громадянства зводяться до таких: 1) вони не можуть займати деякі посади (Президента України, судді, перебувати на посадах у складі морських і повітряних екіпажів тощо); 2) вони не мають доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов’язано з державною таємницею; 3) ці особи не можуть служити в Збройних Силах України; 4) для іноземних громадян і осіб без громадянства допускаються обмеження в пересуванні чи перебуванні в окремих місцях; 5) для них встановлено окремі правила паспортного режиму, вступу в навчальні заклади тощо; 6) для іноземних громадян і осіб без громадянства встановлено особливу адміністративну деліктоздатність.
При регулюванні правового статусу іноземців Україна виходить з принципу взаємності, що застосовується в стосунках з іншими державами. Адміністративно-правовий статус осіб, які мають дипломатичні привілеї, визначається, крім законодавства України, міжнародними правилами та міжнародними угодами України.
Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов’язки.
Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм чи містять хоча б одну з таких норм.
Під систематизацією розуміють впорядкування й удосконалення чинного законодавства та іншого нормативно-правового матеріалу шляхом його оброблення й викладення за певною системою у вигляді збірників (довідників) актів (предметних, системно-предметних, хронологічних тощо) чи у формі зведених (зібраних) кодифікованих актів.
Кодифікація — це вид правотворчості, предметом упорядкування якого є не нормативно-правові акти, а безпосередньо юридичні норми.
Інкорпорація — це впорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом їх розміщення за відповідною системою в єдиних збірниках або інших виданнях.
Адміністративно-правові відносини — це суспільні відносини в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права.
Адміністративна правоздатність — це визнана законом за громадянином фактична можливість бути суб’єктом адміністративного права, мати права й обов’язки адміністративно-правового характеру.
Адміністративна дієздатність — це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати та здійснювати права й виконувати обов’язки адміністративно-правового характеру.
Юридичні факти (дії та події) є підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин.
Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю),рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
Завдання для самостійної підготовки з теми
1. Перерахуйте складові елементи реалізації правових норм.
2. Надайте загальну характеристику реалізації адміністративно-правових норм.
3. Назвіть особливості правозастосовної діяльності стосовно адміністративно-правових норм.
4. Наведіть основні вимоги щодо забезпечення належної реалізації норм адміністративного права.
5. Яке посідають місце адміністративно-правові відносини в теорії адміністративного права.
6. Хто виступає суб’єктами адміністративного права?
7. Що виступає підставою виникнення юридичних фактів?
8. Наведіть класифікацію юридичних фактів та визначте її критерії.
9. Які відносини належать до регулятивних?
10. Які відносини належать до правоохоронних?
Перелік індивідуальних завдань з теми
Особливості застосування адміністративно-правових норм.
Сутність державно-управлінських відносин у складі адміністративних правовідносин.
Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Європейська конвенція з прав людини: її місце та значення в системі адміністративно-правових відносин.
Адміністративно-правовий статус громадян: його характеристика.
Сутність адміністративно-правових відносин.
Основні джерела адміністративного права.
Особливості рис адміністративно-правових відносин.
Напрями вдосконалення законодавства України.
Кодифікація права: сутність та особливості.
Основные категории, ключевые понятия и определения темы.
Административно-правовые нормы — установленные, ратифицированные или санкционированные государством, наделенные при необходимости ее принудительной силой, общеобязательные, формально определенные правила поведения, которые предоставляют участникам общественного отношения, которое составляло предмет административного права, юридические права и возлагают на них юридическую обязанности.
Источниками административного права является принятые уполномоченными органами правовые акты, которые целиком состоят из административно-правовых норм или содержат хотя бы одну из таких норм.
Под систематизацией понимают упорядочение и усовершенствование действующего законодательства и другого нормативно-правового материала путем его обработки и изложение за определенной системой в виде сборников (справочников) актов (предметных, системно-предметных, хронологических и т.п.) или в форме сведенных (собранных) кодифицированных актов.
Кодификация — это вид правосоздания, предметом упорядочения которого есть не нормативно-правовые акты, а непосредственно юридические нормы.
Инкорпорация — это упорядочение действующих нормативно-правовых актов путем их размещения за соответствующей системой в единых сборниках или других изданиях.
Административно-правовые отношения — это общественное отношение в сфере государственного управления, участники которых выступают носителями прав и обязанностей, урегулированных нормами административного права.
Административная правоспособность — это признанная законом за гражданином фактическая возможность быть субъектом административного права, иметь права и обязанности административно-правового характера.
Административная дееспособность — это признанная законом способность граждан своими действиями приобретать и осуществлять права и исполнять обязанности административно-правового характера.
Юридические факты (действия и события) является основанием возникновения, изменения или прекращение административно-правовых отношений.
Жалоба — обращение с требованием о возобновлении прав и защиту законных интересов граждан, нарушенных действиями (бездеятельностью), решениями государственных органов, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, объединений граждан, должностных лиц.
Задания для самостоятельной подготовки из темы
1. Перечислите составные элементы реализации правовых норм.
2. Предоставьте общую характеристику реализации административно-правовых норм.
3. Назовите особенности правоприменительной деятельности относительно административно-правовых норм.
4. Наведите основные требования относительно обеспечения надлежащей реализации норм административного права.
5. Какое занимают место административно-правовые отношения в теории административного права.
6. Кто выступает субъектами административного права?
7. Что выступает основанием возникновения юридических фактов?
8. Наведите классификацию юридических фактов и определите ее критерии.
9. Какие отношения принадлежат к регулятивным?
10. Какие отношения принадлежат к правоохранительным?
Види адміністративно-правових норм
методом впливу
на суб’єктів
За
змістом
галузевою належністю
межами дії
зобов’язуючі; забороняючі; уповноважуючі;
рекомендаційні; стимулюючі
1. для
всіх громадян;
2. групам осіб
|
1 2) закріплюють порядок утворення та правове становище; 3) встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов’язки державних службовців; 4) визначають форми та методи управлінської діяльності; 5) встановлюють способи і порядок забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні; 6) адміністративно-правові засади організації матеріального виробництва, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва. |
|
|
)
фіксують права й обов’язки громадян
як суб’єктів;
Залежно від
елемента юридичної норми
За змістом
За характером дій
зобов’язаного суб’єкта
Залежно від
розподілу прав і обов’язків між
сторонами
За
характером зв’язків між сторонами АПВ
