10.2. Поняття, форми та види зовнішньоекономічної діяльності.

Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучасного світу, ведучим є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає в тім, що національні економічні системи можуть ефективно розвиватися тільки за умови їхньої міжнародної взаємодії й переплетення. Тому в цей час важко назвати країну, яка б не була суб'єктом міжнародних економічних відносин і не була піддана впливу зовнішнього (міжнародного) середовища.

Якщо розглядати економіки країни з погляду функціональної орієнтації, то вона складається із двох секторів: внутрішньої й зовнішньої економіки. Призначення внутрішньої економіки - задоволення потреб споживачів за рахунок внутрішнього виробництва; зовнішньої - вихід на міжнародні ринки товарів, послуг і факторів виробництва з метою підвищення загальекономічного добробуту країни. Таким чином, основні критерії виділення цих двох секторів - наявність економічних зв'язків між господарськими одиницями, які представляють різні країни.

Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, варто виділити наступні:

• Нерівномірність економічного розвитку різних країн миру;

• Відмінність у сировинних ресурсах;

• Відмінності в людських ресурсах;

• Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів;

• Характер політичних відносин;

• Різний рівень науково технічного розвитку;

• Специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов;

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу й вузький внутрішній ринок не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом одержання необхідних товарів. Країни з більшим сировинним потенціалом засновують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Очевидно, що необхідність існування зовнішньоекономічних зв'язків обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи із цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, що значно дешевше від закордонних аналогів, що в остаточному підсумку приносить прибуток кожній країні учасниці, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

ЗЕЗ - це міжнародні торгово-економічні зв'язки, представлені сукупністю різних форм, засобів, методів зовнішньоторговельних, науково-технічних, виробничих, валютно-фінансових, кредитних відносин між країнами.

Зовнішньоекономічні зв'язки можна класифікувати по двох ознаках:

• По напрямку товарного потоку;

• По структурній ознаці.

По напрямку товарного потоку: експорт, імпорт, транзит.

По структурній ознаці:

• Зовнішньоторговельні:

- товари;

- послуги;

- інтелектуальна власність

• Фінансові (кредитування, страхування, обслуговування платежів і інших банк. операції)

• Виробничі ( лізинг, кооперація);

• Інвестиційні. (прямі й портфельні інвестиції)

Зовнішньоекономічну діяльність розуміють як один з аспектів ЗЕЗ, як сферу самостійної виробничо-комерційної діяльності підприємств і організацій. Самостійність проявляється у виборі іноземного контрагента й номенклатури товарів для експортно-імпортної угоди, у встановленні цін, у визначенні виду й форми ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Іншими словами ЗЕД являє собою процес реалізації зовнішньоекономічних зв'язків, що включають торгівлю, спільне підприємництво, надання послуг, співробітництво.

Види зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти ЗЕД, належать:

• експорт і імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

• надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, юридичних, туристичних і інших, прямо й винятково не заборонених законами України; надання вищевказаних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання й підготовка фахівців на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції й операції із цінними паперами; кредитні й розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України;

• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ВЭД за межами України;

• організація й здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів семінарів і інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі;

• товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

• орендні, у тому числі лізингові операції;

• операції по придбанню, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і з її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо або у винятковій формі законами України.

ЗЕД у всіх країнах виконує ряд функцій:

• сприяє вирівнюванню рівня економічного розвитку (національного й світового);

• здійснює порівняння національних і світових витрат виробництва;

• реалізує переваги міжнародного подолу праці й, як наслідок, сприяє підвищенню ефективності національної економіки.

Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни. Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств, організацій, що роблять продукцію (товари й послуги) на експорт, що споживають імпортні товари й послуги, що здійснюють ЗЕД у її різних видах і формах. Територіально ЗЕДпредставлений практично всіма регіонами України. Структурно він включає виробничі підприємства, а також сприяючу ЗЕД інфраструктуру. До неї ставляться:

• інформаційно-консультаційні структури;

• кредитно-банківські системи;

• страхові фірми;

• організовані товарні ринки;

• транспортно-експедиторські служби.

ЗЕДявляє собою органічну частину економіки країни. Результати його виробничо-господарської й комерційної діяльності призначені для експорту й для внутрішнього споживання. Становлення ЗЕД визначається, з одного боку, органічністю його зв'язку із системою в цілому, а з іншою специфікою взаємодії зі світовим ринком. Успішний розвиток галузей, що входять у ЗЕД, впливає на вдосконалювання економіки країни в цілому.

Вплив ЗЕД на соціально-економічний розвиток.

Зовнішньоекономічна діяльність впливає на розвиток економіки в цілому, по-перше,завдяки одержанню валютного виторгу від експорту. Валютний виторг дозволяє оплачувати імпорт.

По-друге, ЗЕДсприяє підвищенню технічного рівня виробництва за рахунок імпорту сучасної техніки й технологій.

По-третє, ЗЕДсприяє розвитку економіки за рахунок довгострокового виробничого співробітництва й стабільних зв'язків між іноземними партнерами по спільній діяльності у виробництві конкурентоздатної продукції й виходу з нею на світові ринки. Така спільна діяльність здійснюється по ряду напрямків: закупівлі комплектного технологічного устаткування, консультаційним послугам з налагодження його роботи, навчанню персоналу; закупівлі патентів, і ліцензій на нові технології; залучення іноземних інвестицій у ті галузі й підприємства, де необхідна технічна й технологічна модернізація.

По-четверте,ЗЕД відіграє роль прискорювального фактора, що сприяє підвищенню рівня і якості життя.

Державне регулювання ЗЕД широко використається в усьому світі. В умовах ринкового господарства державне регулювання ЗЕД являє собою систему мір законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки. Ці міри здійснюються як правочинними державними установами, так і громадськими організаціями.

Метою регулювання є стабілізація й пристосування зовнішньоекономічного комплексу країни до умов МПП, що змінюються, світового ринку й форм міжнародного співробітництва, вирішення національних стратегічних і тактичних завдань.

Функцією державного регулювання, насамперед, є розробка концепцій ЗЕД. Концепція (стратегія) - це загальний задум розвитку зовнішньоекономічної сфери діяльності, що включає визначення цілей розвитку, завдань, напрямків досягнення результатів і ефективності зазначеної сфери. Розробка концепції включає визначення зовнішньоекономічної політики на даний період розвитку з урахуванням специфічних умов внутрішнього розвитку, а також міжнародної економічної кон'юнктури.

Внутрішні й зовнішні фактори завжди спричиняли два підходи в зовнішньоекономічній політиці: свободу торгівлі й протекціонізм.

У сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система заходів державної влади, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих і інших зв'язків із закордонними країнами, поглиблення й розширення участі в МПП із метою рішення стратегічних завдань її соціально-економічного розвитку.

При визначенні зовнішньоекономічної політики як економічної категорії варто звернути увагу на дві її істотні функції: наступальної й захисної.

Наступальна функціяспрямована, насамперед, на одержання країною порівняльних і абсолютних переваг у результаті участі в світогосподарських відносинах, тобто на реалізацію економічного потенціалу країни на світовому ринку.

Захисна функціяреалізується з метою формування господарської структури відповідно до національних інтересів і цілями зовнішньоекономічної політики. Основними причинами введення й підтримки захисних заходів є:

1. створення системи регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції;

2. необхідність захисту певних галузей і підприємств у період становлення нових виробництв, структурної перебудови й подолання кризових явищ;

3. необхідність захисту певних стратегічних галузей і підприємств, які забезпечують процес відтворення (енергетика, транспорт, зв'язок і т.д.) або обороноздатність країни;

4. необхідність мати резерв торгово-політичних поступок в обмін на аналогічні поступки країн-партнерів, важливих для вітчизняного експорту;

5. проведення вибіркової структурної політики;

6. рішення проблеми экстерналізації, тобто перекладання на інші національні економіки свої проблеми, витрати, труднощі.

Зовнішньоекономічна політика регулює зовнішню торгівлю, іноземні інвестиції, валютно-кредитні відносини, передачу нових технологій, а також міграцію робочої сили. На формування зовнішньоекономічної політики впливають об'єднання представників капіталу (національні асоціації промисловців, галузеві об'єднання підприємців), транснаціональні корпорації, малий і середній бізнес, торговельні палати й інші суспільні об'єднання.

Державне регулювання ЗЕД має свою специфіку в порівнянні з регулюванням інших сфер національної економіки. Ця специфіка обумовлена необхідністю кожної держави зважати на міжнародні норми й принципи. Будь-яка держава при регулюванні ЗЕД з метою свого розвитку, підвищення ефективності економіки, реалізації своїх національних інтересів не повинна зачіпати інтереси інших країн і зобов'язана діяти в рамках тих правил, які вироблені міжнародними організаціями (СОТ, ЮНКТАД і ін.)

У такий спосіб принципи державного регулювання ЗЕД визначаються, з одного боку, потребою розширення національного експорту й розвитку форм міжнародної кооперації, а з іншого боку - правилами міжнародних організацій.

Головним завданням державного регулювання ЗЕДє формування її законодавчої бази, створення сприятливих економічних і організаційних умов для розвитку всіх видів і форм ЗЕД і підвищення її ефективності.

В умовах лібералізації ЗЕД, необхідності дотримання міжнародних норм і правил, що регулює роль держави ґрунтується на наступних принципах:

• Принцип суверенітету народу України в здійсненні ЗЕД;

• Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

• Принцип юридичної рівності й недискримінації;

• Принцип верховенства закону;

• Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД;

• Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввіз і вивіз товарів.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється відповідно до вищевказаних принципів з метою:

• Забезпечення збалансованості економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;

• Стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів ЗЕД України;

• Створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового подолу праці і її наближення до ринкових структур розвинених закордонних країн;

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється;

• Україною як державою в особі її органів у межах їхньої компетенції;

• Недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, союзами й іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їхніх статутних документів;

• Самими суб'єктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, що містять між ними.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою:

• Законів України;

• Передбачених у законах України актів тарифного й нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їхньої компетенції;

• Економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного й іншого) у межах законів України;

• Рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються по їхніх статутних документах у межах законів України;

• Угод, що містять між суб'єктами ЗЕД і які не суперечать законам України;

Забороняється регулювання ЗЕД прямо не передбаченими в цій частині актами й діями державних і недержавних органів.

На території України вводяться такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

• Національний режим, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав і обов'язків не менше ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується по всіх видах господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їхніми інвестиціями на території України, а також по експортно-імпортних операціях іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною в економічні союзи;

• Режим найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій і пільг щодо мит, податків і зборів, якими користується й/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якому наданий згаданий режим, за винятком випадків, якщо зазначені мита, податки, збори й пільги по них установлюються в рамках спеціального режиму. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної згоди відповідно до відповідних договорів України й застосовується в сфері зовнішньої торгівлі.

• Спеціальний режим, що застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, у які входить Україна, і у випадку встановлення будь-якого спеціального режиму відповідно до міжнародних договорів при участі України.

Україна самостійно формує систему й структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання ЗЕД повинне забезпечувати:

• Захист економічних інтересів України й законних інтересів суб'єктів ЗЕД

• Створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності й всі напрямки використання доходів і здійснення інвестицій;

• Заохочення конкуренції й ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД.

Держава і її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, якщо таке втручання здійснюється відповідно до діючого законодавства.