5.2. Знос і амортизація основних засобів
Протягом певного часу засоби спрацьовуються (зношуються), тобто втрачають свої корисні якості з різних причин. Більш інтенсивному зносу підлягають технічні засоби виробництва.
Фізичний знос їх є матеріальним і відбувається з двох причин:
Знос внаслідок використання (експлуатації) машин — фізичне спрацювання (знос) першого роду. Він відбувається під впливом робочих процесів і сил природи. Наприклад, під час роботи трактора постійно спрацьовуються його деталі і, крім того, зазнає корозії його поверхня. Величина цього зносу збільшується із зростанням періоду використання трактора, внаслідок чого знижується продуктивність машини. Не всі деталі трактора чи інших машин спрацьовуються однаковою мірою. Це залежить від призначення, конструктивних особливостей, матеріалу, з якого виготовлена деталь, характеру навантаження та ін. Мірою цього зносу є величина корисних властивостей машини. Про знос машини в цілому судять за узагальнювальними технологічними показниками, які характеризують основне її призначення. Для плуга це зміна рівномірності оранки на глибину, для сівалки — порушення точності висіву і рівномірності загортання насіння у грунт, для зернозбирального комбайна — величина недомолоту, подрібнення зерна, для трактора — підвищення витрат палива і т. ін.
Знос від невикористання основних засобів, або фізичний знос другого роду. В цьому випадку відбуваються корозія металевих частин, старіння деталей з гуми, пластмас тощо. Величина цього зносу залежить від тривалості та умов зберігання машин. Такий знос знижує також корисні властивості основних засобів.
Крім фізичного, можливий також моральний знос основних засобів з таких причин:
Внаслідок постійного зростання продуктивності праці в машинобудуванні, коли машини однієї і тієї самої конструкції виробляються дешевше і на них знижуються ціни. Цей вид зносу не є матеріальним.
Через появу нових, більш продуктивних, економічних, надійних машин і обладнання того самого призначення, які виконують ту саму роботу, але з вищою якістю. При цьому знижується вартість машин, що були в користуванні, під впливом технічного прогресу.
У процесі використання основні засоби поступово втрачають свою вартість, проте ці втрати не зникають, а переносяться на вироблений продукт чи виконану роботу. Таким чином основні засоби амортизуються. Отже, амортизація — це грошова міра вартості фізичного і морального зносу основних засобів.
Норма амортизації є частиною вартості основних засобів, яка переноситься на одиницю виробленої продуцкії або одиницю виконаної роботи чи вимірюється у відсотках від вартості основних засобів. Величина річної норми амортизації залежить від вартості основних засобів, ліквідної вартості (металолому та ін.) і тривалості використання цих засобів. Її обчислюють за формулою
Ан = (В-Л)/Т,
де Ан — норма амортизації, грн.; В — балансова вартість основних засобів, грн.; Л — виручка від ліквідації основних засобів, грн.; Та — амортизаційний термін в одиницях виробленої продукції, виконаної роботи або кількості років використання основних засобів.
У сільськогосподарських підприємствах норми амортизації встановлюють: по тракторах і сільськогосподарських машинах — на один умовний еталонний гектар, по комбайнах — на один фізичний гектар збирання відповідних культур, по вантажних автомобілях — на 100 км пробігу і т. ін. Проте часто річну норму амортизації визначають у відсотках від балансової вартості основних засобів за формулою
Ан = ((В – Л)*100)/(Та х В),
де Ан — річна норма амортизації, %.
В цьому випадку річна сума амортизації становитиме:
А = В*Ан ,
де А — річна сума амортизації, грн.
Для всього суспільного господарства, у тому числі й для сільськогосподарського виробництва, норми амортизації у відсотках від балансової вартості основних засобів встановлюються Урядом. Ними користуються при плануванні і розрахунках фактичних сум амортизації.
Амортизацію нараховують на всі основні засоби (крім дорослої продуктивної худоби, волів і т. ін.), а також на основні засоби, які не використовуються, тому що вони зношуються під дією вологи, коливання температури та інших факторів. Особливо це має значення у сільському господарстві, де багато засобів виробництва, особливо технічних, використовуються протягом кількох днів року.
Важливим при визначенні амортизаційних відрахувань, особливо річних їх норм, є обгрунтування термінів використання основних засобів.При цьому важливо, щоб вони відповідали економічно доцільному строку служби їх. Це той період, протягом якого зберігається мінімальною вартість виконання одиниці робіт. Цей період називають оптимальним, або економічно ефективним. Під час експлуатації, наприклад, тракторів річний виробіток знижується, а витрати на 1 ум. га зростають (на ремонт, технічне обслуговування, паливно-мастильні матеріали та ін.), внаслідок чого собівартість 1 ум. га зростає. Тому рекомендується використовувати трактори 8–10 років, після чого витрати на їх роботу зростають дуже високими темпами.
5.3. Списання і відтворення основних засобів
Порядок списання основних засобів у державних підприємствах визначається спеціальними постановами і положеннями. У приватно-орендних, кооперативних, фермерських і приватних господарствах його визначають самостійно. Списують, як правило, спрацьовані і непридатні для подальшого використання, а також морально застарілі основні засоби. Для цього створюється спеціальна комісія, яка визначає непридатність основних засобів, технічний стан їх, дає висновок про доцільність подальшого ремонту і використання. Ця комісія здійснює безпосередній огляд основних засобів. При цьому визначають можливість використання окремих вузлів і деталей та їх вартість.
У приватно-орендних і кооперативних господарствах основні засоби більш високої вартості списують за рішенням загальних зборів. Прицьому на об'єкт, який списується, складають акт на основі таких документів, як технічний паспорт, відомість дефектів та інших. В акті дають технічну характеристику основних засобів згідно з технічним паспортом, вказують нараховану суму амортизації, балансову вартість, обсяг виконаних робіт, визначають технічний стан окремих вузлів і деталей.
Списані машини розбирають на вузли і деталі. Придатні деталі оприбутковують і здають на склад, а ті, що підлягають відновленню, в ремонтну майстерню, непридатні — на металобрухт.
Для нормальної організації основних засобів виробництва необхідне своєчасне відтворення їх. При цьому відтворюється як вартість, так і натуральний вигляд основних засобів. Відтворення вартості основних засобів здійснюють шляхом створення амортизаційного фонду, а також за рахунок виручки від реалізації або ліквідації цих засобів. Організація відтворення основних засобів в натуральній формі полягає в закупівлі нових, одержанні безкоштовно або будівництві відповідних об'єктів. Слід враховувати, що для своєчасної заміни вибулих засобів новими, по можливості треба вчасно збільшувати їх кількість, поліпшувати і вдосконалювати їх структуру. Тобто відтворення має відбуватись на новій технічній основі.
Для розширення парку машин та інших основних засобів використовують прибуток підприємства, позички, а в державних підприємствах — іноді кошти державного бюджету.
Відтворення машинно-тракторного парку здійснюється у такій послідовності: розраховують раціональну структуру машин, списують машини, які відпрацювали строк служби, або продають непотрібні, замінюють і поповнюють парк машин за рахунок закупівлі нової, більш економічної техніки.
Існують різні форми постачання технічних засобів виробництва в підприємствах:
на основі договорів, укладених з Агропромпостачем або Агротехсервісом;
через оптову торгівлю за разовими замовленнями, в тому числі через систему лізингу (купівля техніки з наступною поступовою оплатою);
через товарні та інші біржі;
через бартер, тобто натуральний обмін на вироблену продукцію (товарообмін);
вільна закупівля в інших підприємствах і організаціях;
закупівля за зовнішньо-економічними зв'язками.
Будівлі і споруди відтворюють шляхом безпосереднього будівництва об'єктів. Відповідно до конкретних умов господарства вибирають з Переліку типових об'єктів той, що задовольняє або замовляють індивідуальний проект. У Переліку вказують виробничі показники, кошторисну вартість разом з обладнанням, площу, обсяг будівництва та інші техніко-економічні показники.
Усі намічені об'єкти будівництва і реконструкції заносять до титульного списку, де зазначають назву об'єкта, номер типового проекту, техніко-економічні показники, термін введення в дію, річні обсяги капіталовкладень і будівельно-монтажних робіт на період будівництва. Планування, організацію та фінансування будівництва здійснюють на основі кошторису, який розробляють за складом і обсягом робіт, передбачених проектом, а потім визначають загальну кошторисну (нормативну) вартість об'єкта.