пізнання та освоення людиною світу

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

пізнавальної діяльності, до якого людське пізнання безкінечно наближується, ніколи його не досягаючи як кінцевого результату.

Агностицизм – філософське вчення, що заперечує можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

Гносеологія – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання.

Епістемологія – те саме, що й гносеологія. Використовується в англомовних країнах.

Інформація – відомості про об’єкт, зафіксовані в той чи інший спосіб суб’єктом пізнання.

Методологія – вчення про методи пізнання й перетворення світу; сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкту її пізнання.

Об’єкт – те, на що спрямована пізнавальна активність суб’єкта.

Практика – предметно-речова діяльність, що спирається на надбані людством знання.

Скептицизм – філософська концепція, що піддає сумніву можливість достовірного пізнання світу й існування надійного критерію істини.

Суб’єкт – джерело пізнавальної активності.

11 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Питання та завдання для самоконтролю.

1.Яким чином відбувається процес взаємодії суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання?

2.Що таке агностицизм і яким чином він пов’язаний із скептицизмом?

3.Що таке інформація? В чому полягає її зв’язок із знанням? В чому різниця між ними?

4.В чому саме полягає двоєдність пізнання людиною світу?

5.Чи існує абсолютна істина?

6.Поясніть, як ви розумієте вислів Джордано Бруно: «Пізнання не знає пересичення»?

7.Які існують методи наукового пізнання?

8.Які принципи наукового пізнання Вам відомі?

Література:

12 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Основна:

Алексеев В.П., Панин А.В. Философия. Учебник. – М.: Проспект, 1999. – С. 117-146; 187-230; 321-342.

Введение в философию: Учебник для вузов. В 2-х ч. Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. – М.: Политиздат, 1989. – Ч.2. – С. 318-415.

Введение в философию: Учебное пособие для вузов. Авт. кол. Фролов И.Т. и др .– М.:

Республика, 2003. – С.452-484.

Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. – М.:

Логос, 2002. – С. 167-193.

Філософія: Навчальний посібник / за ред. Надольного І.Ф. – К.: Вікар, 1997. – С.261335.

Філософія: Підручник / за ред. Бичко І.В. – К.: Вища школа, 2001. – С.162-192.

Філософія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів Проичепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – С.292-316.

Додаткова:

Гуревич П.С. Основы философии: Учебник – М.: Гардарики, 2000 – С. 204-225.

13 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна і праксеологічна проблема: Монографія. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 94-170.

Шаповалов В.Ф. Основы философии. От классики к современности, изд. 2-е, доп: Учебное пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС.2000. – С.414-456.

Першоджерела

Бэкон Ф. Новый Органон – Соч. В 2-х т. – М.: Мысль, 1978. – Т.2. – С.12 – 19.

Гегель Г.В.Ф. Философская пропедевтика // Работы разных лет. В 2-х т – М.: Мысль, 1970. – С. 11 – 15.

Кант И. Критика чистого разума – Симферополь: Реноме, 1998 – С.72 – 75.

Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч. М.: Мысль, 1991 – С.498 – 499; 508 – 509; 543 – 549.

Рассел Б. Человеческое Познание. Его сферы и границы. – М.: Мысль, 1997. – С.158 – 174.

14 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

ПІЗНАННЯ ТА ОСВОЄННЯ ЛЮДИНОЮ СВІТУ

Арістотель

... якщо немає чуттєвого сприйняття, то з необхідністю є відсутнім і будь-яке знання, якого не можна набути, якщо ми не навчаємося або через наведення, або через доведення. Доведення ж виходить з загального, наведення – з часткового; однак споглядати загальне не можна без опосередкування наведенням, бо і так зване абстрактне пізнається через наведення, а саме якщо хтось хоче показати, що певні притаманні кожному роду властивості хоча і не існують окремо, але можуть розглядатися відокремлено одне від одного, оскільки кожне з них є чимось визначеним. Але отримати умови від шляхом наведення не можна тим, хто позбавлений чуттєвого сприйняття, бо чуттєве сприйняття є спрямованим на одиничне, адже інакше отримати про нього знання неможливо. І справді, як знання одиничного за посередництвом загального є неможливим без наведення, так і знання його через наведення є неможливим без чуттєвого сприйняття.

Аристотель Друга аналітика

15 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Кузанський М.

Наш конечний розум, рухаючись шляхом уподібнень, не може тому в точності осягти істину речей. Адже істина не буває більше і менше, вона заключається в чомусь неділимому і, крім як самою істиною, нічим в точності виміряна бути не може, як круг, буття якого міститься в чомусь неділимому, не може бути виміряний не кругом. Не будучи істиною, наш розум також ніколи не осягне істину настільки точно, щоб вже не міг осягати її все точніше без кінця, і відноситься до істини, як багатокутник до круга: будучи вписаним в круг, він тим більше йому подібне, чим більше кутів має, але навіть при множенні своїх кутів до безкінечності, він ніколи не стане рівним кругу, якщо не перейде в тотожність з ним.

Так, про істину ми явно знаємо тільки те, що в точності, як є, вона невловима: наш розум відноситься до істини, як можливість – до абсолютної необхідності, яка не може бути ні більше ні менше, чим вона є. Недаремно суть (quidditas) речей, істина сущого, неосяжна в своїй чистоті; і; хоч філософи її розшукують, ніхто не знайшов її як вона є. І чим глибше буде наша вченість в цьому незнанні, тим ближче ми підійдемо до істини.

Декарт Р.

16 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

...Вище благо, як показує навіть і окрім світла віри, один природний розум, є не що інше, як пізнання істини події першопричинам, тобто мудрість; заняття останньою і є філософія. Так як все це досить вірно, то неважко в тому переконатися, лише б правильно все було виведено. Але оскільки цьому переконанню суперечить досвід, який показує, що люди, більш за все зайняті філософією, часто менш мудрі і не так правильно користуються своїм розумом, як ті, хто ніколи не присвячував себе цьому заняттю, я бажав би тут коротко викласти, з чого складаються ті науки, якими ми тепер володіємо, і якої ступені мудрості ці науки досягають. Перша ступінь містить лише ті поняття, які завдяки власному світлу настільки ясні, що можуть бути отримані і без роздумів. Друга ступінь охоплює все те, що дає нам чуттєвий досвід. Третя

– те, чому вчить спілкування з іншими людьми. Сюди можна приєднати, на четвертому місці, читання книг, звичайно не всіх, а переважно тих, які написані людьми, здатними наділити нас гарними настановами; це як би вид спілкування з їх творцями. Вся мудрість, якою звичайно володіють, отримана, на мій погляд, цими чотирма способами. Я не включаю сюди божественне одкровення, бо воно не поступово, а разом підіймає нас до безпомилкової віри...

* * *

Про основи людського пізнання

1. Людині, яка досліджує істину, необхідно хоча б раз у житті взяти під сумнів усі речі – наскільки вони можливі.

... нас відволікає від істинного пізнання безліч забобонів; очевидно, ми можемо позбавитися їх лише в тому разі, якщо хоч один раз у житті постараємося засумніватися в усіх тих речах, відносно достовірності котрих ми маємо хоча б найменшу підозру. [...]

4. Чому ми можемо сумніватися в чуттєвих речах, ... по-перше, тому що ми помічаємо, що чуття інколи помиляються, а розсудливість вимагає ніколи не довіряти надто тому, що хоча б один раз нас обмануло; [...]

17 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

7. Ми не можемо сумніватися у тому, що, поки ми сумніваємося, ми існуємо: це - перше, що ми пізнаємо в ході філософствування.

Отож, відкинувши все те, відносно чого ми можемо якимось чином сумніватися, і, більш того, вважаючи всі ці речі хибним, ми з легкістю допускаємо, що ніякого Бога нема і нема ні неба, ні яких-небудь тіл, що самі ми не маємо ні рук, ні ніг, ні якого б то не було тіла; однак не може бути, щоб внаслідок всього цього ми, думаючи таким чином, були нічим: бо гадати, що мисляча річ саме у той самий час, коли вона мислить, не існує, буде явним протиріччям. А тому, положення Я мислю, отже, я існую – первинне й достовірніше з усіх, які можуть постати перед ким-небудь у ході філософствування. [...]

9. Що таке мислення.

Під словом "мислення" я розумію все те, що здійснюється ,у нас усвідомлено, наскільки ми це розуміємо. Отже, не лише розуміти, хотіти, уявляти, але також і відчувати є те ж саме, що мислити. [...]

* * *

Основні правила методу

[...] ... подібно до того, як численність законів нерідко служить приводом для виправдання пороків і державою краще управляється, коли законів небагато, але їх строго дотримуються, так і замість великої кількості правил, що складають логіку, я дійшов висновку, що було б достатньо чотирьох наступних, тільки б я твердо вирішив постійно додержуватись їх без єдиного порушення.

18 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Перше – ніколи не приймати за істинне нічого, що я не визнав би за таке з очевидністю, тобто пильно уникати поспішності і упередження і включати до своїх суджень тільки те, що постає перед моїм розумом настільки ясно і чітко, що ніяк не зможе дати привід для сумніву.

Друге – ділити кожну з розглянутих мною трудностей на стільки частин, скільки потребується, щоб краще їх розв'язати.

Третє – розміщувати свої думки в певному порядку, починаючи з предметів найпростіших і легкопізнаваних, і сходити мало-помалу, як сходинками, до пізнання найбільш складних, допускаючи існування порядку навіть серед тих, котрі в природному перебігу речей не передують один одному.

І останнє - робити повсюди переліки настільки повні і огляди настільки всеохоплюючі, щоб бути впевненим, що нічого не пропущено. [...]

Декарт Р.Міркування про метод

Берклі Дж.

19 / 32

Філософія. Лекція 13. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:16

Деякі істини є настільки близькими та очевидними для розуму, що людині потрібно лише розплющити очі, щоб (їх збагнути). Такою ( очевидною) я вважаю ту важливу істину, що весь небесний хор і зелені шати, словом, усі тіла. Що утворюють величну світобудову, не мають якоїсь субстанції поза духом, що їхнє існування (esse) полягає в тому, щоб сприйматися, або бути знаними. Якщо ж вони не сприйняті мною, або не існують у моїй душі, чи то в душі іншого створеного духу, то вони мусять або зовсім не існувати, або існувати в душі якогось вічного духу. Було б повним абсурдом приписувати (цим речам) існування незалежне від душі. Для того щоб це осягнути, читачеві потрібно лише поміркувати й спробувати відокремити в його власних думках буття чуттєвих речей від їхнього сприйняття.

Щодо чуттів, то вони дають нам знання лише про наші чуттєві ідеї або ті речі, котрі, як їх не називай, безпосередньо сприймаються у відчуттях. Одначе вони не свідчать про те, що існують якісь речі, незалежні від душі або нашого сприйняття, хоча вони (можливо), є подібними до сприйнятих. Це визнається самими матеріалістами. Таким чином, залишається одне: якщо ми взагалі маємо певне знання про зовнішні речі, це знання досягається завдяки розуму, який висновує їхнє існування з того, що безпосередньо сприйнято відчуттями.

Беркли Дж.Трактат про принципи людського знання.

Гельвеций К.

Щоб зрозуміти, що таке розум в цьому останньому значенні, потрібно вияснити причини

20 / 32