61. Поняття та загальна характеристика недоговірних зобов’язань

Зобов'язання можуть виникати не лише з договорів, а й з інших правових підстав, наприклад, односторонніх правочинів, завдання шкоди та безпідставного набуття, збереження майна. В юридичній літературі їх визначають як недоговірні зобов'язання. Недоговірні зобов'язання слід відмежовувати від договірних: 1) договірні зобов'язання виникають у разі укладення цивільно-правового договору (зокрема, договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання умов договору), а недоговірні — в тому разі, якщо суб'єкти не перебували в договірних правовідносинах (однак правила про деліктну відповідальність поширюються й на завдання шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір, наприклад, відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (ст.ст. 1209—1211 ЦК); 2) договірні зобов'язання — це зобов'язання, що завжди існують між сторонами, а недоговірні — це завжди новий юридичний обов'язок, а в деліктних зобов'язаннях він покладається на правопорушника замість невиконаного; 3) договірні зобов'язання є відносними, а недоговірні виникають з порушення абсолютних прав; 4) договірні зобов'язання регулюється як імперативними, так і диспозитивними нормами, а недоговірні — суто імперативними; 5) у разі невиконання або неналежного виконання договірного зобов'язання можлива відповідальність як у формі відшкодування збитків, так і у формі сплати неустойки, штрафу, а недоговірного зобов'язання — тільки у формі відшкодування шкоди; 6) у договірних зобов'язаннях на розмір відповідальності впливає вина кредитора, а для зобов'язань із відшкодування шкоди має значення тільки умисел і груба необережність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шкоди — фізичної особи. Законодавець розрізняє такі види недоговірних зобов 'язань: 1) зобов'язання із публічної обіцянки винагороди; 2) зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення; 3) зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; 4) зобов'язання із створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи; 5) зобов'язання із відшкодування шкоди; 6) зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

62. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу зобов'язує особу, яка оголосила про виплату спеціальної винагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно умов конкурсу.Зобов'язання із конкурсу є різновидом зобов'язань, що виникають з публічної обіцянки винагороди.  Засновник, який оголосив конкурс (змагання), зобов'язується сплатити обіцяну нагороду тому учаснику, який досяг найкращого результату відповідно до умов конкурсу. Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні так і юридичні особи (спілки письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів, мер міста, директор заводу).  Розрізняють обов'язкові та факультативні умови конкурсу.  Обов'язкові — це ті, які повинні встановлюватися при проведенні будь-якого конкурсу. Факультативні залежать від особливостей конкурсу (проект забудови, макет скульптури, фотографія, реклама, нарис, шахова задача тощо).

63. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу є одностороннім правочином, на підставі якого особа, що заявила про винагороду, стає боржником, а будь-яка особа, що відгукнулася, - кредитором. Але сама по собі публічна обіцянка не призводить до виникнення прав і обов’язків у необмеженого кола осіб, до яких вона звернена. Таким чином, для появи обов'язку щодо сплати винагороди необхідно, щоб настали два юридичних факти: 1) публічне оголошення про сплату винагороди; 2) виконання результату, визначеного у оголошенні. З перерахованих дій лише публічна об'ява про винагороду завжди спрямовується на настання юридичних наслідків, тому з її змісту повинно бути чітко зрозуміло про бажання особи, яка зробила оголошення, вважати себе пов'язаною обов'язком щодо виплати винагороди перед особою, котра досягла потрібного результату. Друга з цих дій — досягнення необхідного результату — не обов'язково спрямовується на досяг­нення правових наслідків.

64. Рятування здоров’я, життя,майна фізичної та юридичної особи. Підставами виникнення зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи є:1) наявність реальної загрози для здоров'я та життя фізичної особи;2) відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо іншої особи дії, тому лікарів, пожежників та інших осіб не визнано суб'єктами таких зобов'язань;3) спрямованість дій на рятування здоров'я та життя фізичної особи;4) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи. Підставами виникнення зобов'язання із рятування майна фізичної особи або юридичної особи (іншої особи) є:1) наявність реальної загрози для майна іншої особи;2) відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо майна іншої особи дії;3) спрямованість дій на рятування майна іншої особи;4) майно повинно мати істотну цінність, яка визначається угодою сторін, актами законодавства, адміністративними актами тощо;5) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи.

65. Створення загрози здоровью,життю,майну фізичної та юридичної особи. За зобов'язанням із створення загрози фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. Суб'єктами цього зобов'язання є особа, інтересам якої загрожує небезпека (заінтересована особа), і особа, яка таку небезпеку створює (боржник). Відповідно, заінтересованою особою може бути як фізична, так і юридична особа, а боржником — юридична особа, фізична особа-підприємець, фізична особа, а також держава, територіальні громади і інші публічно-правові утрворення.Об'єктом зобов'язань зі створення загрози завдання шкоди в майбутньому можуть бути як немайнові блага фізичної особи (життя, здоров'я), так і майно. Відповідно до ст. 1164 ЦК в разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшкодування завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу.

66. Набуття та збереження майна без достатньої правової підстави. Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) безпідставність набуття. Особа, яка збагатилася за рахунок іншої, не мала для цього ніяких правових підстав, тобто вони не передбачені в договір і не випливають із закону. Так, якщо спадкоємець отримав спадщину, обдаровуваний — дарунок, казино — гроші гравця, боржнику кредитор простив борг, кредитна установа нарахувала відсотки за користування кредитом позичальнику — ці всі особи збагатилися за рахунок іншої, але для збагачення існували передбачені законом чи укладеним договором підстави. Безпідставність має місце: а) коли підстави для збагачення взагалі були відсутні. Скажімо, помилкове отримання авторського гонорару однофамільцем, сплата неіснуючого боргу; б) підстава для збагачення спочатку існувала, але потім відпала. Наприклад, спадкоємець отримав за заповітом спадщину, а потім заповіт в судовому порядку визнали недійсним. Залізниця сплатила клієнту вартість втраченого вантажу, а потім вантаж знайшовся;2) збільшення або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто у відповідача не просто збільшується майно, а саме за рахунок іншої особи. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідач зберігає своє майно за рахунок іншої особи. Тобто майно повинно зменшуватися, але фактично зберігається. Вантаж належить двом відправникам, а за охорону і страхування сплатила одна особа, сусід помилково користується чужим вугіллям тощо; 3) набуття майна повинно бути за відсутності умислу набувача. Тобто якщо набувач чужого майна або особа, яка зберігає своє майно за рахунок чужого майна, свідомо вчиняє спрямовані на це дії чи бездіяльність, то такі дії чи бездіяльність будуть утворювати склад іншого правопорушення — делікту, тобто заподіяння шкоди; 4) підставою виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави можуть бути різні юридичні факти, як дії, так і події (внаслідок негоди заблукала худоба і прибилася до чужого стада); як активні дії, так і бездіяльність; як правомірні, так і неправомірні дії особи, яка збагатилася, потерпілої особи чи взагалі третьої особи (помилка листоноші, підрядника, перевізника). Помилку може допустити навіть суд.

67. Поняття деліктних зобов’язань їх ознаки.  Зобов'язання щодо відшкодування шкоди (деліктне зобов'язання) — це таке цивільно-правове зобов'язання, за яким потерпілий (кредитор) має право вимагати від заподіювача шкоди (боржника) відшкодування у повному обсязі протиправне завданої шкоди шляхом відшкодування її у натурі або відшкодування завданих збитків.Ознаки зобов'язання щодо відшкодування шкоди( деліктного зобов’язання): 1) правова форма реалізації цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди або засіб захисту потерпілого; 2) основні функції — поновлення майнового становища потерпілого, що було до завдання шкоди, атакож виховно-запобіжний вплив; 3) засоби відповідальності, реалізовані через це зобов'язання, не впливають безпосередньо на правопорушника, а діють через обмеження його майнових інтересів; 4) зобов'язання виникає за наявності передбачених законом умов і, як правило, лише за наявності протиправної поведінки.

68. Підстави виникнення деліктних зобов’язань. Підстава виникнення зобов'язань -- це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди.

Склад правопорушення містить чотири елементи -- умови відповідальності:

1) наявність шкоди у потерпілого;

2) протиправність поведінки заподіювача шкоди;

3) причинний зв'язок між поведінкою заподіюваної шкоди і завданою шкодою;

4) вина заподіювача.

Наявність шкоди у потерпілого -- вона може бути майновою та (або) моральною.

Майнова шкода може бути у вигляді позитивних збитків та упущеної вигоди. Відповідно до ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Протиправність поведінки заподіювана шкоди -- порушення норм права і суб'єктивного права потерпілого.