і система її методів, формуються нові прийоми і способи дослідницької діяльності. Завдання методології як науки полягає не тільки у виявленні та фіксації прийомів, що вже склалися, і методів дослідницької діяльності, але і в з’ясуванні тенденцій їх розвитку.

7. Наукове пізнання і творчість

Аналізуючи це питання, передусім зверніть увагу на те, що в найширшому значенні слова творчість – це активна взаємодія суб’єкта та об’єкта, в ході якої суб’єкт цілеспрямовано змінює оточуючий світ, створює щось нове відповідно до вимог об’єктивних законів, а також перетворює самого себе. Більш коротко творчість можна визначити як продуктивну людську діяльність, у ході якої створюються якісно нові матеріальні та духовні цінності.

Як специфічно людська властивість творчість виникає в процесі та на основі праці як здатність людини створювати з певного матеріалу нову дійсність з метою задоволення різноманітних людських потреб.

Творчість як людська діяльність, що перетворює природу і соціальну дійсність, нерозривно пов’язана з пізнанням. Це пояснюється тим, що перетворююча діяльність людини є свідомою діяльністю, яка спирається на знання як результат пізнання.

У свою чергу, весь пізнавальний процес прогнозується творчістю. Не можна назвати жодної форми пізнання, яка була б “чистим відображенням”, копіюванням об’єкта. Творчі компоненти наявні людині і у складі чуттєвих уявлень, і у системі понятійних образів як у живому спогляданні, так і в емпіричному, і в теоретичному пізнанні. Це зумовлено тим, що пізнавальний процес за своєю природою є не механічним, а принципово творчим відображенням, бо його результатом є не створення ідеальної копії наявного стану речей, а єдність в ідеальних образах дійсності і можливості того, що є, і того, що могло бути в минулому, але не здійснилося, і того, що буде і може бути в майбутньому.

Отже, людина як суб’єкт пізнання– не пасивна споглядальна істота, котра механічно відображає природу, а активна творча особистість, яка реалізує в пізнанні свою свободу. Творчість є специфічним видом людської діяльності, в якій реалізується воля, мета, інтереси, здібності суб’єкта. У цьому процесі задіяний весь творчий потенціал людини (органи чуття, пам’ять, мислення, уява, фантазія, інтуїція та ін.) в їх єдності та взаємодії. І це стосується будь-якого виду творчості, включаючи

ітворчість у науковому пізнанні.

Згносеологічної точки зору наукова творчість є не що інше, як конструювання наукових образів об’єкта, що вивчається. Винятково важливу роль у цьому процесі відіграють уява і, особливо, інтуїція.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

104

Інтуїція – це здатність суб’єкта робити у процесі пізнання висновок, який є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації. Інтуїція – це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об’єднуються в єдину систему. Основні характеристики інтуїції при дослідженні: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання.

Отже, аналізуючи взаємозв’язок творчості і наукового пізнання, слід пам’ятати, що творчість є атрибутом наукового пізнання. Наукове пізнання – це завжди пошук і відкриття нового, відкриття раніше невідомих підходів і рішень, цілеспрямоване досягнення істини, активна (а не споглядальна, пасивна) діяльність суб’єкта в будь-якій її формі. Ще великий німецький філософ І.Г. Фіхте любив повторювати: “Діяти! Діяти! Це те, заради чого ми існуємо!” І сутність людини, на його думку, визначається, передусім, творчою активністю її дії – в тому числі й у сфері пізнання.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

105