Розділ 19· Неспроможність ринку і державне регулювання

395

яких дослідників, дала можливість скоротити державні видатки на контроль за забрудненням повітря. Цей підхід включає в себе також переваги системи стандартів.

Наприкінці 1997 р. у місті Кіото відбулася міжнародна конференція, на якій було прийнято рішення про фіксацію викидів парникових газів в атмосферу на рівні 1990 р. і запровадження міжнародної торгівлі квотами на викиди. За попередніми оцінками, тонна викидів буде коштувати від 20 до 100 дол. Сполучені Штати Америки, де зниження викидів пов'язане з величезними збитками, має намір купувати квоти у інших держав. Перспективною державою - продавцем квот на викиди вважається Україна, в якій під час спаду 90-х pp. виробництво скоротилося більш як на 60% і досі значне число промислових підприємств не працюють на повну потужність.

19.4. Регулювання діяльності монополій

Розглянемо, як пом'якшується ще один дефект ринку -монопольна влада. У попередніх розділах нами було з'ясовано, що монопольна і олігополістична влада над ринком спричиняє обмеження випуску продукції рівнями, нижчими за конкурентні, і одержання надвисоких прибутків за рахунок споживачів, що призводить до суспільних витрат і неефективного розподілу ресурсів.

Монополії поширились наприкінці XIX ст., особливо швидко у США. Фермери і дрібні підприємці відчули загрозу з боку нових гігантів, що виникли після громадянської війни 1861-1865 pp. Під впливом цих антимонопольних настроїв у США було прийнято ряд антитрестівських законів. Перший такий закон - Закон Шермана - був прийнятий у 1890 р., два інших - Закон Клейтона і Закон про Федеральну торгівельну комісію як експертний орган для реалізації антитрестівських законів, - були прийняті у 1914 р. Ці закони створили нормативну базу для боротьби з монополіями. Пізніше ці закони посилювали і уточнювали Закон Робінсона - Петмана (1936 p.), Закон Селера - Кефаувера (1950 р.) та інші нормативні акти.

Головна мета антимонопольного законодавства - сприяти розвиткові конкурентної економіки, забороняючи дії, що стримують конкуренцію. Згідно §1 Закону Шермана, забороняються контракти, об'єднання або таємні змови, що обмежують торгівлю; згідно §2 проголошуються незаконними спроби монополізувати ринок та забороняються таємні змови, що приводять до монополізації. Закон Клейтона уточнив, які дії вважати антиконкурентними. Поза законом було поставлено хижацьке ціноутворення, злиття і поглинання, закон обмежив монополії, які одержали монопольну владу законним шляхом, наприклад, була оголошена незаконною цінова дискримінація продавців фактично однакового товару та ін.

396 Частина VI. Ефективність конкурентної ринкової системи

Згідно антимонопольного законодавства у США було порушено ряд гучних судових справ, однак лише деякі з них закінчились поразкою монополій. Багато справ було порушено і виграно проти профспілок на тій підставі, що страйки обмежують торгівлю. У 30-х pp. XX ст. профспілки були виведені з- під дії антитрестівських законів. Як показують фактичні дані, приватні фірми більш енергійно порушували справи проти монополій, ніж уряд. Поза межами США антимонопольна політика до недавнього часу мала відносно невелике значення. Але тепер антитрестівські закони прийняті і в країнах ЄС, хоча відношення до монополій тут більш терпиме, ніж в Америці. Здійснюється антимонопольна політика також у Канаді та інших країнах, хоч і не так енергійно.

Створена законодавча база антимонопольно! політики і в Україні. Державне регулювання початково здійснювалося на основі прийнятого у 1992 р. Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", положення якого надалі були конкретизовані у Законах України "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.). У 2001 р. був прийнятий Закон України "Про захист економічної конкуренції", який замінив закон про обмеження монополізму 1992 р. Антимонопольні закони України забороняють зловживання монопольним положенням на ринку, обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення дефіциту і встановлення монопольних цін, встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок), що обмежують права окремих споживачів, неправомірні угоди між підприємцями та інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок іншим фірмам чи їх дискредитації. Монопольним визнається виробник, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

Антимонопольне законодавство спрямоване на захист і посилення конкуренції в першу чергу в тих галузях, де має місце постійний ефект масштабу, тобто довгострокові середні і граничні витрати незмінні і рівні для будь-яких обсягів виробництва. Цей випадок ілюструє рис. 19.8.

В умовах досконалої конкуренції стан рівноваги досягався б в точці В , на перетині кривої і кривої ринкового попиту D. В умовах монополії оптимальний випуск, визначений за правилом

обмежений рівнем за

	Розділ 19. Неспроможність ринку і державне регулювання	397
ціною	Величина суспільних втрат вимірюється трикутником	ABC. В

даній галузі конкуренція можлива і бажана, оскільки витрати малих, середніх і великих фірм однакові, тому ніхто з них не має переваг. Під впливом конкуренції обсяг випуску зросте до , а ціна продукції знизиться до забезпечуючи ефективний розподіл ресурсів. У таких галузях обмеження чи руйнування монопольної влади підвищує ефективність виробництва.

Монополія могла б принести користь суспільству, якби сприяла зниженню витрат. Таку ситуацію зображено на рис. 19.9. Крива довгострокових граничних витрат конкурентної

галузі займає положення Рівновага встановлюється в точці ,

що відповідає обсягу і ціні Якщо в результаті злиттів галузь перетвориться на монополію, то її довгострокові граничні витрати скоротяться, а крива зміститься вниз до Оптимальний випуск моно-

полії буде меншим, чим конкурентної галузі, а ціна - вищою. Споживачі понесуть чисті втрати споживчого надлишку в розмірі площі трикутника

, інша частина надлишку споживача перетвориться на мо-

нопольний прибуток.

Але втрати споживачів компенсуються економією на витратах, яка відповідає площі заштрихованого прямокутника В . По суті це частина монопольного прибутку, але і для суспільства виробництво даного обсягу продукції вимагає тепер менше ресурсів. Оскільки площа прямокутника В більша за площу трикутника А, то тут виникає чистий виграш суспільства, економія ресурсів.

Є галузі, в яких зростання виробництва супроводжується суттєвою економією на масштабі. У таких галузях виникають природні монополії, які здатні здійснювати виробництво більш ефективно, ніж будь-яка множина фірм в галузі. Дрібні фірми не могли б вижити, тому що їх витрати були б значно більші, ніж у крупної монополії.

Але чи одержить суспільство вигоди від такої природної монополії? Нагадаємо деякі положення з аналізу діяльності такої монополії з розділу 11. Внаслідок значного зростаючого ефекту масштабу криві LAС і LMC є спад-

398 Частина VI. Ефективність конкурентної ринкової системи

ними і не перетинаються в межах аналізованих обсягів випуску. Якби природна монополія діяла як проста монополія, то вона б максимізувала прибуток

за правилом, випускаючи о б с я г з а ц і н о ю з рівновагою

в точці	(рис. 19.10).
	Оптимальний з точки зору су-
	спільства	обсяг		випуску
	відповідає		точці конкурен-
	тної рівноваги		. Але рівновага
	у точці .	для монополії немож-
	лива, оскільки тут суспільно оп-
	тимальна ціна			не по-
	криває довгострокових			середніх
	витрат, фірма була б збитковою і
	залишила б галузь. В іншому разі
	монополія потребувала б урядо-
	вих субсидій, щоб зберегти кон-

курентну ціну і конкурентний обсяг випуску.

Кращим варіантом вважається політика ціноутворення, за якою фірма не буде отримувати монопольного прибутку, але окупить всі свої середні витрати і отримуватиме нормальний прибуток, достатній, щоб утримати монополію у даній галузі.

Добитись цього можна двома способами - встановленням двокомпонентного тарифу або встановленням ціни на рівні середніх витрат. Нагадаємо, що двокомпонентний тариф - це система ціноутворення, за якою користувачі платять фіксовану суму за право стати на обслуговування, а потім додатково сплачують за споживання кожної одиниці даного виду товару чи послуги. Доход від фіксованої оплати дозволяє фірми покрити всі витрати, навіть якщо змінна частина оплати встановлюється за граничними витратами. Можливе встановлення більш високої ціни за перші одиниці споживання, а на наступні - за ціною, наближеною до граничних витрат.

Інший спосіб - встановлення для монополії ціни справедливого прибутку на рівні . Ціноутворення на рівні середніх витрат (рівновага в то-

чці Еп ) дещо зменшує обсяг виробництва і підвищує ціну порівняно з

конкурентними, тому вважається теоретично менш задовільним, хоча і більш поширене на практиці.

Реалізація цього способу в реальному житті наштовхується на ряд труднощів через відсутність інформації про сукупний попит на продукцію чи по-

Розділ 19. Неспроможність ринку і державне регулювання

3 9 9

слуги, середні та граничні витрати. Тому в практиці ціноутворення застосовують обчислення ціни на основі показника норми прибутку фірми.

Спочатку встановлюється базова оцінка власного капіталу фірми. Потім обчислюється середня норма прибутку на капітал , яка переважає у даний момент часу в економіці в цілому. Визначити її точно досить складно,

тому береться	прийнятна величина	Далі за формулою
обчислюється	середній прибуток	, величина якого є мінімально достат-

ньою, щоб утримати капітал в даній галузі, і за методом "витрати плюс" визначається ціна виробництва: Контролюючі органи рекомендують дану ціну природній монополії, відповідно коригуючи її рівень в межах нормального прибутку.

Модель ціноутворення "витрати плюс" має свої недоліки. Один з них полягає у тому, що фірма, яка стабільно одержує нормальну норму прибутку, втрачає стимули до мінімізації витрат. Тому у таких фірм витрати часто вищі за мінімально необхідні: фірма дозволяє собі "оксамитові" офіси, басейни, кафетерії зі зниженими цінами на страви та ін. Тягар цих витрат повністю перекладається на споживачів. Крім того, іноді виявляється, що фірма одержує прибутки, які перевищують нормальний. Проте контроль і санкції за порушення встановлених цінових обмежень мають часовий лаг, тому діють із запізненням і дозволяють фірмі скористатись обставинами.

Таким чином, антимонопольне регулювання, навіть там, де воно застосовується дуже давно, є не досить результативним.

Ми розглянули деякі аспекти державного регулювання економічної діяльності мікроекономічних суб'єктів в різних ринкових структурах. У сучасних умовах в країнах з ринковою економікою поширюються тенденції дерегулювання, викликані тими недоліками регулювання, які ми окреслили.