Тема 9. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу

Інфраструктура ринку - це сукупність організацій і структур, які забезпечують безперервний рух товарно-грошових потоків заради функціонування ринкових взаємин між економічними суб'єктами.

Установи організаційно технічної інфраструктури (дороги, комунікації, житлово-комунальне господарство, товарні біржі, супермаркети, сервісні центри, пункти прокату, брокерські компанії і тому подібне) забезпечують рух потоків ресурсів і товарів в процесі кругообігу.

Для забезпечення постійного руху грошових потоків необхідні банки і кредитні установи, страхові та інвестиційні компанії, фондові та валютні біржі. Дані установи об'єднують у фінансово-кредитну інфраструктуру.

Ринкові взаємини між економічними суб'єктами постійно змінюються, тому необхідно мати інформацію про динаміку цін і процентної ставки, про асортимент і якість товарів, про наявність виробничих ресурсів і необхідності виробництва в них, формувати поведінку економічних суб'єктів. Цим займаються засоби масової інформації, наукові та навчальні заклади, інформаційно консультативні центри і рекламні агентства. Це так звана інформаційна або науково дослідницька інфраструктура.

Хоча ринок – це саморегульована система економічних взаємин, та в суспільстві необхідно дотримуватися певних «правил гри», регулювати і визначати поведінку ринкових суб'єктів. Для цього існують юридичні контори, аудиторські фірми, організації, які забезпечують реалізацію господарського законодавства, ліцензування і оподаткування, захист інтересів економічних суб'єктів. Це державно регулятивна інфраструктура.

Тема 10. Монополія і конкуренція в ринковій економіці

Конкуренція – суперництво економічних суб'єктів за вигідніші умови угод. Сила конкуренції в основному визначається кількістю покупців і продавців на певному галузевому ринку; наявністю точної інформації та її доступністю; типом продукту, який продається; легкістю, з якою фірми можуть з'являтися на цьому ринку або залишати його. Рівень конкуренції визначається «свободою підприємництва і вибору», тобто свободою ухвалення виробниками господарських рішень.

Зазвичай економісти виділяють чотири типи ринкових структур: досконалу конкуренцію, чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію. Досконала конкуренція і чиста монополія представляють два полюси, між якими розташовуються олігополія (ринок, близький за деякими параметрами до ринку чистої монополії) і монополістична конкуренція (ринок, близький до ринку досконалої конкуренції).

Ринкова структура називається досконалою конкуренцією, якщо жоден продавець не здатний істотно впливати на ціну. Ринку досконалої конкуренції характерні такі основні риси:

1. велика кількість продавців, що діють незалежно;

2. однорідна (стандартизована) продукція, внаслідок чого відсутня нецінова конкуренція:

3. контроль над ціною відсутній, оскільки на ринку функціонує велика кількість продавців, що діють незалежно, які виготовляють настільки незначну частину від загального обсягу виробництва, що збільшивши або зменшивши її, вони не зможуть вплинути на загальний рівень цін;

4. легкий вступ і вихід з галузі, тому що не існує серйозних перешкод — законодавчих, технологічних, фінансових;

5. відсутність нецінової конкуренції, тому що продукція однорідна.

Типовим прикладом ринків досконалої конкуренції є: ринок сільськогосподарських товарів і ринок іноземних валют.

Ринки чистої монополії, олігополії і монополістичній конкуренції відносять до ринків недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція — це конкуренція, за якої не виконується хоч би одна з умов досконалої.

Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого немає близьких замінників. Ринку чистої монополії характерні такі риси:

1. єдиний продавець на ринку (ціла галузь може складатися з однієї фірми):

2. продукція унікальна (немає близьких замінників):

3. значний контроль над ціною, а також контроль об'єму пропозиції;

4. серйозні перешкоди при вступі до галузі у вигляді економічних, технічних, юридичних та інших бар'єрів;

5. нецінова конкуренція існує, але має специфічний характер, наприклад, прояв добродійності.

Типовим прикладом підприємств - монополістів є комунальні підприємства.

Олігополією називають ринкову ситуацію, за якої декілька фірм домінує в галузі. Ринку олігополії характерні такі риси:

1. невелика кількість фірм на ринку (в середньому від 3 до 10), при цьому олигополист, визначаючи лінію своєї економічної поведінки, враховує не тільки реакцію споживачів, але й конкурентів;

2. продукція може бути диференційованою або однорідною з елементами диференціації;

3. контроль над ціною значний при таємній змові;

4. наявність істотних перешкод при вступі до галузі;

5. значна нецінова конкуренція (особливо при диференціації продукції).

Прикладом олігополістичного ринку може бути ринок мобільного зв'язку, ринок комп'ютерів, автомобільний ринок.

Ринку монополістичної конкуренції властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції, а саме:

1. відносна велика кількість фірм, які пропонують схожу, але не ідентичну продукцію;

2. диференційований тип продукту (за якістю, розміщенню, упаковці, стилю надання послуг);

3. існує незначний контроль за ціною;

4. не існує серйозних перешкод для вступу до галузі;

5. значна нецінова конкуренція (акцент робиться на рекламі, торгових знаках і тому подібне).

Прикладами підприємств-монополістичних конкурентів можуть бути підприємства роздрібної торгівлі, перукарні, кінотеатри, виробники товарів легкої промисловості.