Таблиця 3.3

ПРОГНОЗНИЙ РОЗРАХУНОК ПРИБУТКУ НА ЗВИЧАЙНІ АКЦІЇ ТА РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

(тис. грн.)

№ рядка	Показники та алгоритми розрахунків	Варіанти структур капіталу
		І	ІІ	ІІІ
1	2	3	4	5
1	Загальна сума функціонуючого у прогнозному періоді капіталу	30 000	30 000	30 000
2	Власний капітал
	а) звичайні акції	30 000	20 000	20 000
	б) привілейовані акції	—	10 000	—
3	Залучений капітал	—	—	10 000
4	Прогнозний прибуток до оподаткування і виплати відсотків	4800	4800	4800
5	Сума відсотків за кредит — 12 % (р. 3 · 0,12)	—	—	1200
6	Прибуток до оподаткування (р. 4 – р. 5)	4800	4800	3600
7	Податок на прибуток у розмірі 30 % (р. 6 · 0,3)	1440	1440	1080
8	Прибуток після оподаткування (р. 6 – р. 7)	3360	3360	2520
9	Дивіденди на привілейовані акції	—	1100	—
10	Дохід власників звичайних акцій	3360	2260	2520
11	Кількість звичайних акцій (тис. шт.)	600	400	400
12	Прибуток на звичайну акцію (р. 10 : р. 11)	5,6	5,65	6,30
13	Дохідність власного капіталу (на звичай­ні акції) до оподаткування (р. 6 : р. 2а)	0,16	0,24	0,18
14	Дохідність власного капіталу (на звичай­ні акції) після оподаткування (р. 8 : р. 2а)	0,112	0,168	0,126

Аналіз даних табл. 3.3 показує, що найбільший дохід (6,3 грн.) на звичайну акцію забезпечує така структура капіталу, за якої підприємство проводить свою діяльність за рахунок боргових зобов’язань, тоді як при фінансуванні лише за рахунок акціонерного капіталу він дорівнює 5,6 грн. (при емісії лише звичайних акцій) і 5,65 грн. (при емісії як звичайних, так і привілейованих акцій). Таким чином, оптимальним доходом є рівень 6,3 грн. на звичайну акцію, який дає структура капіталу, наведена у гр. 5. р. 2 і р. 3.

За даними табл. 3.3 розраховують і такий показник підприємства, як дохідність власного капіталу (див. р. 13 і р. 14). Враховуючи стратегію розвитку, фінансовий стан, ринкову ситуацію і дивідендну політику, підприємство може обрати для себе найоптимальніший варіант.

3.3. Аналіз структури капіталу відповідно до стратегії його розвитку і показників, зумовлених нею

Економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

— управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

— формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;

— мінімальної вартості залучення капіталу.

Розглянемо суть та можливості використання кожного методичного прийому.

Вплив ефекту фінансового левериджу на кінцеві результати діяльності підприємства та інтереси його власників проаналізуємо за даними табл. 3.4.

Дані табл. 3.4 показують, що величина ефекту фінансового левериджу пов’язана зі структурою капіталу. Так, у другому варіанті, коли структура капіталу становить 50 %, дохідність власного капіталу порівняно з першим варіантом збільшується на 0,1, або на 10 %, а у третьому варіанті — на 0,22, або на 22 %.

Розглянемо вплив на оптимізацію структури капіталу політики фінансування активів підприємства з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення окремих джерел капіталу.

Під політикою фінансування активів слід розуміти певну сукупність управлінських рішень та дій щодо вибору джерел коштів, які використовуються для формування активів підприємства та дотримання найоптимальнішого співвідношення між ними.

Обґрунтована політика фінансування активів підприємства має велике значення для його діяльності, оскільки вона забезпечує ефективне використання капіталу, фінансову стійкість та платоспроможність, збалансування зниження ціни формування капіталу та зменшення ризику витрат.