4. Майстерність педагогічної взаємодії

   1. Комунікативна компетентність учителя фізичної культури

Професія учителя відноситься до професій «підвищеної мовної комунікації», в якій обов’язковою умовою професіоналізму є комунікативна компетентність.

Комунікативна компетенція – це знання, уміння і навички необхідні для розуміння чужих і породження власних програм мовної поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування. Вона включає в себе знання основних понять лінгвістики мови – стилі, типи, способи зв’язку речень в тексті і т. п.; уміння і навики аналізу тексту, і насамкінець власне комунікативні уміння – уміння і навики мовного спілкування, що застосовуються в різних сферах і ситуаціях спілкування, з врахуванням адресата, мети (О.М. Казарцева).

Комунікативна компетентність – ця здібність формується в людині в процесі придбання ним соціально-комунікативного досвіду. Комунікативно-соціальний досвід включає в себе, перш за все, механізм переключення кодів, який виражається в стилістичному варіюванні мови. В основі такого переключення лежить зміна рольових відносин між учасниками спілкування. В педагогічному процесі учасниками спілкування є учитель і учні, які втупають в рольві відносини при вирішенні завдань навчання і виховання (О.М. Казарцева).

Комунікативна компетентність учителя – здібність ціленаправлено використовувати мовні і немовні засоби комунікації для вирішення завдань педагогічного спілкування (З.С. Смелкова).

Вербальні засоби включають усі словесні компоненти мови – слова, речення, тести. Іншими словами, ефективність використання вербальних засобів пов’язана в використанням засобів мови відповідно до мовних норм.

Невербальні засоби включають усі немовні знаки. Не слід вважати, що мова – це одне, а жести, міміка, рухи – інше. Все це єдиний експресивний потік внутрішнього життя людини. В процесі спілкування невербальні засоби можуть замінити словесну информацію, можуть дублювати її, але значно частіше виникає ефект доповнення смислу повідомлення, посилення впливу: мімка і жести того хто говорить, тональність і мелодика мови посилюють її виразність, логічний наголос допомагає структурувати навчальний матеріал. Інформація поступає по різним каналам, її сприйняття – цілісний процес – учень чує і бачить учителя. Тому необхідно, щоб жестово-мімічні засоби знаходились в координаційному зв’язку з мовою.

Одним із найважливіших компонентів комунікативної компетентності учителя є сформована педагогічна мова, яка включає усі аспекти мовного спілкування. Формою прояву мовного спілкуванняє мовна поведінка співрозмовників, а зміст – їх мовна діяльність. Саме вони впливають на створення емоційно-психологічної атмосфери спілкування педагогів і учнів, на характер взаємовідносин між ними, на стиль їх роботи.

Сутність педагогічної мови заключається в тих функціях, які вона виконує. Охарактеризуєм найбіль важливі функції мови учителя:

• інформаційна – повідомлення необхідної інформації, нових відомостей в процесі спільної діяльності, забезпечення повноцінної презинтації – учитель під впливом мови сприяє не тільки передачі школярам знань, але і формуванню в них емоційно-ціннісного відношення до цих знань, потреби зробити їх керівними у ссвоїй поведінці, основою переконань;

• забезпечення ефективності навчальної діяльності – мова забезпечує ефективне слухання учнями на уроці;

• впливова (переконуюча, надихаюча, закликаюча) – вплив на раціональну, емоційну і вольову сфери учнів, наукова пропаганда, агітація, переконання в будь-чому, спонукання людей до активних дій;

• розважаюча – розвага людей, підтримання уваги, інтересу слюхачів;

• експресивна – відношення людини до змісту мови і до того, на що ця мова спрямована. При цьому учитель повинен передавати учням тільки позитивну експресію, об’єктивно відноситись до всіх учнів;

• узагальнююча (епістемічна) – кожне слово містить в собі узагальнення, сприяє узагальненому відображенню дійсності, а також збору і зберіганню того знання, яке накопичується людьми в процесі свідомої діяльності. Дякуючи мові здійснюється зв’язок поколінь. В процесі навчання і виховання дітей учитель здійснює цей зв’язок.

Професійна мова учителя фізичної культури

В мові учителя фізичної культури вище наведені особливості педагогічної мови набувають деякої специфіки, яка пов’язана з його діяльністю в рамках навчально-тренувального заняття (Е.А. Здановська, М.Р. Савова).

1. Зв’язок мови з руховою координацією, під якою розуміють уміння одночасно показувати і пояснювати фізичні вправи, не порушуючи ні якості її виконання, ні плавності, ні виразності мови.

2. Спонукання до дії. При цьому дієвість слів тренера залежить від багатьох факторів: від глибини знань в галузі теорії фізичного виховання, педагогіки, від його начитаності, інтелектуальності, високої культури мови і загальної культури.

3. Лаконічність мови учителя на уроці фізичної культури пов’язана з дефіцитом часу, який відводиться на пояснення, тобто велику частину часу на уроці займає рухова діяльність. Мова учителя повинна бути лаконічною і чіткою. Ці якості досягаються умілим використанням гімнастичної термінології в процесі проведення навчально-тренувального заняттяю Нприклад, команда «Рівняйсь!», яка складається з одного слова, означає, що діти, які стоять в строю повинні випрямитись, опустити руки «по швам», п’ятки поставити разом, носки розвести, повернути голову в сторону направляючого, вирівнятися по одній лінії. При цьому команди повинні бути однозначними, тобто означати одну дію.

4. Вважливість наявності чіткості в мові учителя фізичної культури обумовлена і акустичними особливостями приміщень, в яких проводяться навчально-тренувальні заняття (спортивний зал, басейн, спортивний майданчик).

5. Доступність мови учителя перш за все проявляється у використанні термінів, команд, які зрозумілі і легко сприймаються в тій чи іншій віковій групі.

6. Активне використання невербальних засобів обумовлена тісним зв’язком мови вчителя фізичної культури з руховою діяльністю. Лаконічність мови при поясненні виконання рухових дій, вправ вимагає доповнення мови жестами. Жести використовуються і при проведенні рухливих і спортивних ігор. Невербальними засобами є і особливості голосу, володіти якими вчителю фізичної культури необхідно для продуктивної роботи в умовах акустики великого спортивного залу, басейну стадіону.

Таким чином специфіка мови учителя фізичної культури, пов’язана, перш за все, з особливостями гімнастичної термінології і правилами її використання. Більш суттєвими відмінностями учителя фізичної культури пов’язані з його мовною поведінкою, яка має на увазі ефективну реалізацію вербальних засобів мови за дапомогою вмілого використання акустичних (якостей голосу), кінетичних і проксемічних (міміки, жестів, організації простору спілкування) засобів мови.