Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЖД .doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
111.1 Кб
Скачать

Тема № 11:Електричний струм. Ураження ел.Струмом людини захист від уражень електричним струмом.

Електричний струм – направлений рух електронів у провідниках та іонів у рідинах та газах, для того щоб він виник повинно бути його джерело. Джерело струму завжди стороннє це енергія води, вітру , хімічна енергія тощо. Струм буває постійний (величина та напрям не змінюються) та змінний (величина та напрям змінюється по законам синусів або косинусів).постійний струм не так загрожує життю людини як змінний , для того щоб струм протікав по колу воно повинно бути замкнутим.

Електротравми займають друге місце в світі по кількості людей що потрапили у таку ситуацію, тому існують певні правила захисту від електротравм з метою збереження БЖД.

1) відключити джерело струму(ПРОБКИ , ТУМБЛЕРИ);

2) не доторкуватись до травмованого якщо він під дією ел.струму(діелектричним засобом є гумова одежа ,дерев’яна палка, ізолювати провід);

3) вологими руками не доторкуватись до дротів навіть якщо вони за ізольовані;

4) якщо ви самі потрапили під дію ел.струму то бажано евакуюватись з цього місця ;

Дія електричного струму на органи людини. Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектом.

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини , випаровування вологи, що викликає опік, обвуглювання тканини. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму. За короткочасною дією струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження. Електролітична дія струму проявляється в розпаді органічної речовини, в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей.

Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.

Біологічна дія струму проявляється в подразнені і збудженні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому порушуються внутрішні біоелектричні процеси , що протікають в організмі , який нормально функціонує.

ВИДИ ЕЛЕКТРОТРАВМ:

1) Місцеві – електроопіки, металізація шкіри, електрофтальмія;

2) Загальні

3) Змішані

Електроопіки – найбільш розповсюджена електротравма залежно від умов опіки поділяються на:

1) контактні

2)дугові

3)змішанні

Електроофтальмогія – запалена зовнішня оболонка очей, спричинена надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.

Тема № 12: Вогнегасник. Типи вогнегасників та правила користування ними.

Первинні засоби пожежогасіння застосовується для боротьби з пожежами на початковій стадії .

До них належить:

1) пожежні кран-комплектні

2) вогнегасник

3) пожежний інвертар( резервуари з водою , ящики з піском, пожежні відра)

4) різний переносний пожежний інструмент ( сокири і т.д.)

Для гасіння пожеж промисловість використовує різні вогнегасники.

Найбільше поширення набули:

водопінні,

водяні,

газові,

порошкові.

За ефективністю пожежогасіння, економічністю та іншими показниками більш перспективним вважаються порошкові вогнегасники.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на виробничий території з розрахунку.

1-н щит на 5000 м у квадраті. Вони фарбуються у червоний колір. Залежно від способу транспортування , вогнегасники бувають:

1) переносні( до 20 кг);

2) пересувні( до 450 кг);

Залежно від об’єму вони поділяються на малолітражні ( до 5 кг) , ручні ( до 10 кг), пересувні ( свище 10 кг).

Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид , та цифрами , що означає їх об’єм.

Водопійні вогнегасники за параметрами формованою ними пінного потоку поділяються на :

1) з генераторами пінки низької кратності( кратність піни від 5 до 20 включно)

2) з генераторами пінки середньої кратності(кратність піни понад 20 до 200 включно)

За принципами витиснення вогнегасної речовини , вогнегасники поділяються на :

1) закачані

2) з балоном стисненого чи зрідженого газу.

Вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та напускного пристрою.

Запускний пристрій складається з головки, насадки розпилювача або гнучкого рукава з насадкою, ручки для транспортування та важеля управління подачі вогнегасної речовини , запобіжної чеки від випадкового спрацювання , клапана з подачею вогнегасної речовини , сифонної трубки , джерела надлишкового тиску та кнопки взведення , а також пристроїв , що запобігають перевищенню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачані вогнегасники оснащуються мановритами , а з клапаном індикаторами тиску. Внутрішня поверхня вогнегасника вкрита епоксидною емаллю.

Вогнегасник закачаного типу працює таким чином – при натисканні на важіль рукоятки металевий шток з клапаном опускається вниз, стискаючи пружину пускового пристрою. Під дією надмірного тиску робочого газу і через насадку викидається назовні.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно піднести його до місця горіння, утримуючи за ручку , встановленну на корпусі вогнегасника, натиснути на важіль і направити струмінь рідини на вогнище пожежі.