Технологія сучасного заняття.

Об’єм інформації, яку переробляє викладач у технікумі зростає. Сьогодні, працюючи в технікумі, ми говоримо про нові педагогічні технології – це значить про інноваційне навчання і особистісно-орієнтований підхід у навчанні. Сучасність як нова епоха суспільного розвитку ставить нові вимоги перед системою професійного навчання для того, щоб готувати людину до життя в світ, який постійно змінюється, необхідно вміти організовувати нові форми трудової діяльності, нові прийоми організації і управління в навчанні. Кожному викладачу необхідно постійно працювати над удосконаленням своєї педагогічної майстерності.

Щоб успішно навчати на занятті, необхідно чітко уявляти суть і структуру даного процесу. Для правильної побудови заняття і вмілого керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів важливе значення має дидактичний аналіз структури процесу засвоєння знань, визначення його компонентів і розкриття взаємозв’язку між ними. А також характеристики деяких факторів, які впливають на цей процес.

Основні завдання сучасного заняття:

забезпечити студентів свідомими, глибокими і міцними знаннями, навичками і умінням, узагальненими способами виконання дій;

на основі глибоких знань формувати у студентів наукові переконання;

підвищувати виховний ефект навчання;

посилити розвиток розумових здібностей;

формувати у студентів самостійність, активність, творчу ініціативу, уміння творчо вирішувати будь-які задачі, які можуть зустрічатися в житті, на підприємстві;

виробляти уміння самостійно вчитися, набувати і поглиблювати знання, оволодівати навичками і творчо використовувати їх на практиці;

формувати у студентів позитивні мотиви навчання, потребу в розширенні знань, позитивному ставленні до праці.

У педагогічній практиці доводиться зустрічатись з різними типами занять, які залежать від педагогічної мети. Кожне заняття, не залежно від його типу, можна подати у вигляді моделі, яка допоможе викладачам краще готуватися до його проведення. До основних традиційних форм навчання у ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації відносяться лекційні, практичні та семінарські заняття.

Основні принципи лекційно-практичної системи:

- співробітництво викладачів і студентів, що базується на добрі, повазі і розумній вимогливості;

- навчання для кожного студента повинно бути переможним; безконфліктним;

- модель навчання – не навчально-дисциплінарна, а особистісно-орієнтовна.

Треба заставити студентів вірити в себе, свої можливості. Лекції читаються на всіх курсах технікуму. Слово, як особливий сигнал, що несе інформацію, займає головне місце в узагальненні та сприйманні навчальної інформації.

«Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре й добре слово дає радість. Нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі… Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».

Сухомлинський В.О.

Технологія проведення заняття-лекції.

Основними компонентами для складання плану заняття-лекції є сприйняття, розуміння, обдумування, запам’ятовування, узагальнення і систематизація знань. Заняття повинно узгоджуватись з цими компонентами, враховувати логіку навчального процесу і окремих факторів, які впливають на результат.

Зміст заняття визначається за ознакою поступового розвитку навчально-пізнавальних задач, які уявляють свої окремі ступені на шляху досягнення дидактичної мети.

Основні елементи:

актуалізація опорних знань студентів;

мотивація навчальної діяльності студентів;

викладання нового матеріалу;

узагальнення та систематизація знань;

підведення підсумків заняття;

видача домашнього завдання.

Наведена схема плану заняття-лекції не є простою. У центрі уваги – пізнавальна діяльність студентів, спрямована на відкриття пізнавальних зв’язків і відношень у матеріалі та виявлення суттєвих явищ, засвоєння системи знань відповідно до реально існуючих і нормально функціонуючих систем об’єктів у природі і суспільстві.

Коротко розглянемо дидактичні характеристики і основні варіанти кожного етапу заняття.

Актуалізація опорних знань студентів.

Сприйняття нового матеріалу повинно спиратися на пам'ять студентів, на їх чуттєвий досвід або знання. Якими вони володіють у процесі самостійних спостережень або під час вивчення на попередніх заняттях з даної дисципліни або споріднених дисциплін.

Актуалізацію опорних знань студентів необхідно проводити для відновлення в пам'яті відношень, необхідних для глибокого і свідомого засвоєння науково-теоретичних знань.

Актуалізація опорних знань студентів може проводитись різними методами.

Мотивація навчальної діяльності студентів.

Мотивація як окремий елемент заняття не виділяється, а проводиться протягом усього заняття. Мотивація проводиться для того, щоб викликати інтерес до заняття. Це здійснюється шляхом:

▪ оцінювання знань;

▪ авторитетом викладача;

▪ постановкою далекої і близької перспективи у навчанні;

▪ складання проблемних ситуацій;

▪ повідомлення студентам практичного і теоретичного значення матеріалу, який

вивчається;

▪ складання ситуації задоволеності студентів у навчанні.

Викладання нового матеріалу.

Для викладання нового матеріалу треба розглядати його як дидактичний процес з точки зору сприймання. Для цього необхідно раніше визначитись, за допомогою яких методів можна досягти найбільшої повноти, чіткості та глибини відображення у свідомості студентів найбільш суттєвого засвоєння науково-технічних знань, зв’язків і співвідношень.

Сприймання нового матеріалу як дидактичний процес може бути чуттєвим і раціональним. Ознайомлення з новим матеріалом може бути мимовільним і немимовільним.

Мимовільне сприйняття визначається різними зовнішніми ефектами, сильно діючими на органи чуття компонентами, незвичайними предметами або їх зображенням, контрастністю. Мимовільне сприйняття посилюють і переважаючі інтереси студентів. Воно відіграє значну роль у розвитку студентів у процесі формування уяви, накопичення і збагачення чуттєвого попиту.

Для немимовільного сприйняття нового матеріалу викладач повинен використовувати натуральні зразки, різні явища для свавільного сприймання матеріалу.

Сприйняття тісно пов’язане з пам’яттю, мисленням і мовленням.

Методів проведення лекції багато і викладач сам вирішує, який із методів вибрати.

Види лекцій:

1. Шкільна лекція застосовується на молодших курсах:

• охоплює невелике коло питань;

• враховується підготовка студентів;

• матеріал викладається в доступній і цікавій формі;

• супроводжується питаннями викладача до студентів;

• проводиться бесіда зі студентами з метою перевірки засвоєнні закріплення матеріалу;

• лекція спрямовує домашню самостійну роботу студентів.

2. Установча лекція на початку вивчення предмету:

• ознайомлення з графіком навчального процесу (кількість годин на семестр, їх розподіл на теоретичні, практичні, семінарські, контрольні заняття);

• короткий огляд програми курсу;

• ознайомлення з методами вивчення предмету;

• характеристика підручників і посібників;

• надання списку обов’язкової та додаткової літератури;

• повідомлення про форми контролю та загальні вимоги до студентів.

3. Вступна лекція на початку вивчення розділу, теми:

• постановка теми;

• актуалізація знань;

• визначення завдань студентам по підготовці до практичних і семінарських занять;

• акцентувати увагу на записи студентів, поради, як правильно записувати лекцію, перевірка записів.

4. Проблемна лекція використовується тоді, коли матеріал складний і суперечливий:

• короткий виклад концепції;

• постановка проблемних завдань, ситуацій;

• активна розумова діяльність студентів.

5. Лекція з елементами бесіди (частіше використовується на старших курсах):

• познайомити з основними положеннями теми, пов’язати з практикою, досвідом студентів;

• поєднання питань: частково-пошукових, ціннісних (ставлення студентів до теми), контрольних (увага, запам’ятовування ).

6. Оглядові лекції використовуються з метою систематизації матеріалу з 2 – 3 тем, розділів, перед курсовими і державними екзаменами:

• в змісті відобразити основні положення теорії;

• не включати другорядний матеріал;

• визначення контрольних питань.

Узагальнення та систематизація знань.

Узагальнення та систематизація надають навчальному матеріалу певної послідовності й підпорядкування понять на основі встановлених між ними суттєвих значень і співвідношень, визначити місце вивченого поняття в системі відповідних знань.

Узагальнення і систематизація – складні , тісно пов’язані між собою процеси.

Ефективним засобом узагальнення і систематизації навчального матеріалу традиційна дидактика вважає порівнювання і складання систематизуючи таблиць, бесід викладача зі студентами з різних питань, завдання студентам для самостійного виконання.

Підведення підсумків заняття.

Викладач коротко повідомляє про що нове довідалися студенти, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу груп і окремих студентів, за якими проводилось спостереження протягом заняття.

Видача домашнього завдання.

Домашнє завдання можна видавати на початку заняття, відповідно до логіки навчального процесу, або в кінці. Під час видання домашнього завдання пояснити зміст роботи, засоби і послідовність їх виконання. В окремих випадках потрібно перевірити, як студенти зрозуміли зміст роботи, засоби і послідовність її виконання. В окремих випадках потрібно перевірити, як студенти зрозуміли зміст роботи.

Орієнтовна структура лекційного заняття

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми та мети заняття.

3. Актуалізація опорних знань студентів.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Усвідомлення нових знань ( вивчення нового матеріалу, або засвоєння нових знань ).

План лекції:

1. ________________________________________________________________

2. ________________________________________________________________

3. ________________________________________________________________

4. ________________________________________________________________

6. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.

7. Підведення підсумків заняття.

8. Видача завдання для самостійної роботи.

Зразок плану-заняття лекції.

Лекція № 1

(2 години)

Тема: Культура – об’єкт наукового дослідження. Первісна культура.

Мета: дати характеристику розвитку культурологічної думки, розкрити

значення терміна «культура», сформувати поняття про культуру як

об’єкт наукового дослідження; дати характеристику розвитку культури

первісного суспільства.

Обладнання: ілюстрації, плакати, DVD, картки, мультимедійний проектор,

географічна карта, тощо…

Література:

1. Заблоцька К.В. Українська і зарубіжна культура. Навчальний посібник. – Д.: «Східний видавничий дім», 2001.

2. Закович М.М. Культорологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004.

3. Піча В.М. Культурологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації. Л.: «Новий Світ-2000», 2004.

4. Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. К.: Знання-Прес, 2004.

Хід заняття. (або структура заняття)

І. Організаційний момент. (або організаційна частина)

а) готовність групи до заняття;

б) психоемоційний настрій;

в) перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів. (або мотивація навчальної діяльності)

а) повідомлення теми та мети заняття;

б) повідомлення девізу, під яким будете працювати (якщо він є);

в) відповіді на запитання (якщо лекція потребує повторення раніше вивченого).

ІІІ. Виклад нового матеріалу.

План

1. Поняття «культура». Матеріальна і духовна культура.

2. Функції культури. Культурна політика.

3. Первісна епоха та ї місце в історії людства.

4. Розвиток матеріальної культури та еволюція мистецтва у палеоліті, мезоліті, неоліті.

5. Культура епохи бронзи і заліза.

6. Найдавніші релігійні уявлення.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

V. Підведення підсумків заняття.

VІ. Домашнє завдання: вивчити матеріал лекції; за підручником під

редакцією К.В. Заблоцької «Українська і

зарубіжна культура» опрацювати матеріал на

стор. 6 – 16; 40 – 53.

Самостійне вивчення: _______________________________________

Зміст лекції.

(далі йде зміст лекції)

Методика проведенная семінарських занять.

Семінар – форма активізації пізнавальної діяльності студентів. Під час підготовки до семінарів студентам надається можливість:

1. Поглибити і закріпити знання, одержані на лекціях, під час самостійної роботи.

2. Усвідомити найбільш складні проблеми навчального циклу.

3. Закріпити вміння, навички щодо підготовки рефератів, доповідей, повідомлень.

4. Формувати вміння аргументовано доводити, відстоювати точку зору, дискутувати.

Відмінність семінару від заняття-лекції полягає в тому, що:

1. Студент більш самостійний у виборі матеріалу, більш активний під час обговорення результатів підготовки, він оволодіває навичками праці з літературою.

2. Семінар передбачає виконання завдання упереджу вального характеру, а перевірка цього завдання співпадає з вивченням нового матеріалу.

3. Змінюються функції викладача і студента: студенти виконують інформаційну функцію, а викладач – регулятивну і організаторську.

Форма проведення семінару:

▪ семінар – б е с і д а;

▪ семінар – о б г о в о р е н н я;

▪ семінар – д и с п у т;

▪ семінар – д о с л і д ж е н н я.

За характером семінари бувають:

• випереджальні;

• навчальні;

• узагальнюючі (підсумкові).

Орієнтовна структура семінарського заняття

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми та мети заняття.

3. Актуалізація опорних знань студентів.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Вступне слово викладача.

6. Бесіда (диспут, дискусія, заслуховування рефератів, обговорення доповідей та рефератів, рецензування відповідей студентів тощо)

Зміст основної частини заняття ( перелік питань семінару):

1. ________________________________________________________________

2. ________________________________________________________________

3. ________________________________________________________________

4. ________________________________________________________________

7. Заключне слово викладача.

8. Підведення підсумків заняття.

9. Видача завдання для самостійної роботи.