- •1. Поняття терміна та терміносистеми.
- •2.Термінознавство та його напрями.
- •3. Розвиток української лінгвістичної термінології.
- •5. Суспільно-політична термінологія
- •6. Класифікація термінів за походженням.
- •7. Граматична характеристика українських термінів: терміни-слова,терміни-словосполучення,слова-символи
- •8. Вторинна номінація в термінології
- •11. Явище синонімії в термінології
- •12.Явище антонімії
- •13. Гіпонімічні парадигми
- •14.Етимологічна паронімія термінології
- •15.Історія української термінології.Типи термінологічних словників.
- •1.Історія творення термінолексики
- •2. Період другої половини хіх ст. – початку хх ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
- •4. Період діяльності Інституту української наукової мови
- •5. Період функціонування української термінології 1932–1990 років
- •6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки хх ст. – початок ххі ст.)
- •16.Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •17. Роль перекладу в поповненні термінолексики
- •18. Релігійні терміни та їх етимологія
- •19. Теж саме що і 5
- •20.Розвиток української граматичної термінології
- •21. Друкарська термінологія
- •23 Морська термінологія.
- •24. Назви мінералів
- •25.Музична термінологія.
- •26 .Науково-технічна термінологія
- •27. Сучасна ринкова термінологія
- •29. Літературознавча термінологія
- •30.Термінологічне планування як складова мовного планування.
8. Вторинна номінація в термінології
Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Розрізняють два основних види вторинної номінації – метафору і метонімію:
1. Метафора – це особливий вид узагальнення, який включає розвиток переносних значень, основаних на подібності (функціональній та зовнішній) предметів і формування абстрактних понять (ручка, провідник, стрічка, рамка, сітка);
2. Метонімія – це перенос значення, при якому назви одного предмета переносяться на інший, який перебуває з ним у відношенні асоціації за суміжністю (вимір – визначення будь-якої величини чогось і вимір – величина, що вимірюють)
9. Внутрішня форма і мотивованість термінів в українській мові
Засобом процесу мотивації стає не значення, а найменування, ще точніше - його внутрішня форма, яку можна інтерпретувати також як "основу вмотивованості". Тож С. Маслова-Лашанська правомірно зазначає: "Мотивацію найменування необхідно чітко відрізняти від значення слова". Різниця між ними виявляється і в самостійності значення, гіпостазувати його функції стосовно вмотивованості мовного виразу.Вмотивованість є сполучною ланкою між формою та змістом знака, однією з важливих характеристик знака. Тому, говорячи про відмінності між значенням і вмотивованістю, не слід також забувати про різні (гносеологічні функції внутрішньої форми та вмотивованості Внутрішня форма - це неодмінна семантична характеристика будь-якого слова, "розумовий образ" предмета, який об'єктивується соціальним стажем людини і "підказаний" йому структурними особливостями самого слова, а вмотивованість властива далеко не кожній лексичній одиниці, а, точніше, - її внутрішній формі. Розкриваючи вмотивованість слова, важливо враховувати порівнювальні характеристики його значення і внугрішньої форми. Межі вмотивованості визначаються тією частиною лексичного значення, яка актуалізується у внутрішній формі. Семантичні складові внутрішньої форми, які виникли випадково і не знайшли (або втратили) відносин з відповідним лексичним значенням, не розкривають вотивованості слова, більше того, зменшують, послаблюють її. роблять слово в цілому помилково вмотивованим.
10. Явище полісемії в українській термінології.
11. Явище синонімії в термінології
Термінологічна синонімія є однією з найважливіших лексико – семантичних категорій будь-якої мови. Її вивченню присвячувалось немало наукових робіт і досліджень. Неодноразово підкреслювалася складність та значимість вивчення синонімів однак ця традиційна для лексикології категорія вивчена не достатньо у сфері термінології.
Термінологічною синонімією вважається сукупність пар і груп синонімів окремої терміносистеми.
Синонімія в термінології – це мовне явище, однорідне з таким же явищем в загальновживаній мові, але з певними відмінностями.
У науковій мові насиченість термінології синонімами пояснюється тим, що переважна більшість термінів є порівняно недавніми утвореннями. Поява нового поняття викликає звичайно появу кількох термінів, створених у різних місцях різними людьми. До того ж нові поняття не завжди бувають точно визначені, що теж викликає появу різних термінів для їх називання.
З часом зміст і обсяг нового поняття уточнюється, з’являється можливість виділити найбільш характерні ознаки поняття і створити або вибрати з числа наявних термін, який відповідає поставленим вимогам. Решта синонімів – термінів до цього поняття поступово виходять з ужитку. Таким чином, наявність синонімічних термінів є хоч і небажаним, але неминучим наслідком розвитку науки.
Синонімія тісно пов’язана з процесом номінації і є його відображенням. Синонімічні назви можуть бути результатом вторинної номінації якогось поняття. Їхнє існування в мові виправдане лише її розвитком і є тимчасовим явищем.
Таким чином, поява синонімії в термінології зумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1)постійний розвиток науки, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2)не уніфікованість деяких термінологічних систем; 3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; 4) паралельне вживання запозиченого та автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів.
Отже, синоніміка термінів – явище не однорідне. Синонімія в термінології класифікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися.