Рівні соціології

1. Рівень фундаментальних або загальнотеоретичних досліджень. Завдання: накопичення наукового знання шляхом побудови теорій, які розкривають універсальні закономірності і принципи даної області: вивчення історії розвитку соціології, концепцій, внеску соціологів; соціальна структура суспільства, методика та техніка проведення досліджень.

2. Рівень прикладних досліджень – ставиться завдання вивчення актуальних проблем, що мають практичну цінність на основі вже існуючих фундаментальних знань. (Вивчення окремих соціологій – соціології праці, міста, села, побуту тощо).

3. Соціальна інженерія – рівень практичного втілення наукових знань з метою конструювання різних технічних засобів і вдосконалення вже наявних технологій.

Крім цього, виділяють ще макро- та мікросоціологію. Перша досліджує соціальні системи та історично тривалі процеси. Мікросоціологія – вивчає щоденну поведінку людей, їх безпосередню міжособистісну взаємодію. Ці рівні між собою тісно пов’язані, так як щоденна поведінка людей відбувається в рамках соціальних систем, структур та інститутів.

4. Соціологія як самостійна галузь знань, реалізує властиві суспільній науці функції:

• Теоретико-пізнавальна – пов’язана з вивченням закономірностей соціального розвитку та тенденцій до змін різних соціальних явищ та процесів. Ця функція здійснює розробку теорій та методів соціального дослідження, методики та техніки збору і аналізу соціальної інформації.

• Практична – участь в розробці практичних рекомендацій по управлінню різними соціальними процесами.

• Описова – опис та аналіз певного об’єкту, який вивчають соціологи. Поширена думка, що результати повинні втілюватися, але це не завжди так. Буває, що причина певного явища описана і розкрита, однак, можливості кардинально вплинути нема. Наприклад, проблема безпритульних дітей, наркоманії.

• Інформаційна – передбачає збір, систематизацію і накопичення соціальної інформації, яку отримують в результаті соціологічних досліджень.

• Прогностична - висунення науково обґрунтованих прогнозів відносно розвитку суспільства в майбутньому.

• Управлінська – тісно пов’язана з практичною. Передбачає використання даних соціологічних досліджень для розробки й прийняття управлінських рішень. В розвинутих країнах Заходу всі управлінські рішення піддаються строгому соціальному вивченню та моделюванню.

• Функція соціального проектування та соціальних технологій – пов’язана з визначенням оптимальних шляхів і способів вирішення практичних проблем.

• Світоглядна – випливає з того, що об’єктивно бере участь в соціально-політичному житті суспільства і своїми дослідженнями сприяє прогресу суспільства. Виявляється у використанні справді конкретних даних для переконання людини в чомусь.

5. Соціальні закони відображують суттєві загальні і необхідні зв’язки соціальних явищ і процесів, насамперед, зв’язків соціальної діяльності людей або їх власних соціальних дій. Виокремлюють загальні закони – предмет вивчення філософії та специфічні, які вивчаються саме соціологією та становлять її методологічну основу.

Види соціальних законів у соціології:

• закони, що констатують співіснування соціальних явищ. Якщо є явище одне, то має бути й інше (індустріалізація й урбанізація в суспільстві визначають скорочення зайнятого у сільському господарстві населення;

• закони, що встановлюють тенденції розвитку, обумовлюють зміни структури соціального об’єкту, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого (зміна характеру продуктивних сил вимагають змін у відносинах виробництва.)

• закони, що встановлюють зв’язок між соціальними явищами.

• Закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами (важливою умовою інтеграції виступає раціональне поєднання суспільних і особистісних інтересів).

• Закони, що стверджують можливість або вірогідність зв’язків між соціальними явищами (рівень шлюбних розлучень в різних країнах підвищується і коливається разом з економічними циклами).

Соціальні закони проявляються в конкретній формі – в діяльності окремої людини.

5. Метод – це спосіб побудови та обґрунтування соціальних знань, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного, досвідного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

Методи бувають:

• Загальні (методи філософії, зазвичай, матеріалістична діалектика. Синергетика тощо);

• Конкретнонаукові (методи соціометрії, соціальної психології, статистики, факторного, корекційного аналізу тощо).

При вивченні соціальних явищ та процесів використовуються наступні принципи:

1. об’єктивності ( вивчення об’єктивних закономірностей, що визначають процеси соціального розвитку;

2. історизму (вивчення соціальних проблем, інститутів , процесів у виникненні, становленні та розвитку, розуміння специфіки відповідних історичних ситуацій, сприйняття загальних тенденцій та своєрідності конкретних обставин);

3. системний підхід ( спосіб наукового пізнання і практичної діяльності де окремі частини якогось явища розглядаються в тісній єдності з цілим.

6. Місце соціології в системі суспільних наук визначається, насамперед, тим, що соціологія – наука про суспільство, і включає загальну соціологічну теорію, яка можу служити теорією та методологією багатьох інших суспільних наук. Серед цих наук соціологія виконує функцію інтегратора ідей, теорій.

Соціологія та психологія

• Особистість є важливим суб’єктом та об’єктом як соціології так і психології;

• Вони мають ряд спільних методів дослідження (особистісне опитування, тести, анкети інтерв’ю, проективні методики, спостереження);

• соціологія запозичила у психології ряд теорій ( психоаналіз З.Фрейда, теорія розвитку пізнання Ж.Піаже, діяльнісний підхід А.Леонтьєва);

• психолога цікавить особистість як стійка цілісність психічних процесів і якостей, а соціолог вивчає особистість як об’єкт та суб’єкт соціальних відносин, механізми становлення особистості під впливом соціальних факторів.

Соціологія та політологія

• соціальні спільності, соціальні організації, соціальні інститути є суб’єктами та об’єктами як соціології так і політології;

• політична діяльність являє собою одну з основних форм життєдіяльності особистості та соціальних груп, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві;

• політика як складне, багатогранне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна політика, культура) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому;

• існує така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія політики;

• політологія вивчає як люди приходять до влади і використовують її, діяльність політичних партій, організацій та уряду, специфіку поведінки виборців, а соціологія – соціальну реальність та соціальне життя суспільства.

Соціологія та соціальна філософія

І соціологія, і соціальна філософія розглядають суспільство в цілому, однак при цьому соціальна філософія розглядає суспільство у більш широкому ракурсі, аналізує розвиток суспільства з точки зору загально філософських законів. Об’єкт та предмет соціології виступає більш конкретним в порівнянні з соціальною філософією. Соціальна філософія виступає як загальнотеоретична та методологічна основа соціології.