5.Гуманістичні теорії розвитку
Гуманістична психологія сформувалась в середині 20ст. і пропонує холістичну теорію особистості, згідно якої люди чинять відповідно власній волі та діють творчо.
Впливовим психологом гуманістичної школи є Абрахам Маслоу (1908-1970). В його теорії “Я”, запропонованій у 1954 році, особливе значення надається притаманній кожній людині вродженої потреби в самоактуалізації – певного розвитку свого потенціалу. Згідно теорії Маслоу, потреби само актуалізації можуть бути виявлені та задоволені тільки після того, як будуть задоволені “нижчі” потреби.
Н-д, голодна дитина не зможе сконцентруватись на читанні, поки її не нагодують.
Маслоу побудував піраміду людських потреб.
1)фізіологічні (гомеостатичні, пов’язані з підтримкою сталості внутрішнього середовища організму – води, солей, білка, цукру і потреби не гомеостатичної природи – статева потреба, потреба у сні);
2)мотиви безпеки (упевненості, захищеності, свободи від страхую, тривоги і хаосу);
3)мотиви приналежності і любові (прагнення належати до соціальної групи, бути любимим та любити);
4)мотиви оцінки (прагнення до досягнення, до компетентності та майстерності, потреба в повазі та високому соціальному статусі);
5)мотиви самоактуалізації (пізнавальні та естетичні)
Коли люди одягнуті, неголодні, мають житло, належать до якоїсь групи і в міру впевнені у своїх здібностях, вони готові спробувати повністю розвити свій потенціал, тобто готові до самоактуалізаці.
Інший психолог гуманістичного напрямку, Карл Роджерс (1902-1987), зробив великий вплив на педагогіку й психотерапію. Він не спрямовував свою діяльність на розробку теорії стадіального розвитку особистості, а його більше цікавили ідеї, що виникали в ході його клінічної практики. Він виявив, що максимальний особистісний ріст його пацієнтів відбувається тоді, коли він щиро та повністю співчував їм та коли вони знали, що він приймає їх такими, якими вони є. Він назвав це “тепле” становлення позитивним. Роджерс вважав, що позитивні стосунки дають кращий результат у відносинах між людьми.
Гуманістична психологія зробила суттєвий вплив на консультування дорослих і на формування програм самодопомоги. Вона також сприяла розповсюдженню методів виховання дітей, що базується на повазі до унікальності кожної дитини, та педагогічних методів, спрямованих на гуманізацію міжособистісних стосунків.