Розділ 2. Загальноприйняті профілактичні заходи запобігання травматизму на уроках гімнастики

2.1.Заходи запобігання травматизму на уроках гімнастики

На уроках гімнастики в загальноосвітній школі, травматичні ушко­дження бувають з різних причин. Цих ушкоджень потрібно будь-що запобігати, і це можна зробити за рахунок усуненням причин, що приводять до них.

Для усунення причин травматизму і запобігання можливим його випадкам треба застосувати широкий комплекс організаційних захо­дів і методичних прийомів [8,10,12]. У цьому комплексі велике значення мають методика навчання та організація занять, належне утримання гімнастичного залу, приладів та систематичний контроль за їх ста­ном, додержання правил гігієни, постановка лікарського контролю та виховної роботи в колективі, а також застосування прийомів власне допомоги, під­тримки і страховки.

Для запобігання травматизму найважливіше значення мають правильна методика навчання, а також організація занять.

Завдання гармонійного і різнобічного розвитку, досягнення ви­сокого рівня майстерності в гімнастиці розв'язують застосуванням різних підготовчих, допоміжних і основних (для певного виду гім­настики) вправ при поступовому переході від простих і легких до складніших і важчих. Важливим також є поступове збільшення навантаження, застосування розминки та інші методичні прийоми .

Внаслідок великого навантаження може настати втома. Інколи вона є причиною травм. Тому потрібне певне дозування навантажен­ня, своєчасне і доцільне чергування вправ, що діють на різні м'я­зові групи. Заняття треба починати з розминки, яка сприятиме зниженню в'язкості м'язів і тому має попередити розтягнення та розриви м'язів; розминка має підготувати м'язовий апарат до специфічної роботи на приладі .

Запобігти травмам можна за допомогою створенням сприятливих умов для виконання рухів:

1. Попередньою роботою з метою загальної і спеціальної фізичної підготовки.

2. Поступовістю в навчанні, починаючи з підвідних вправ і ви­конання їх в найбільш простих умовах.

3. Застосуванням допомоги при навчанні нових вправ.

4. Приділенням особливої уваги опануванню тих компонентів руху, при виконанні яких найбільш часто трапляються травми (приземлення після зіскоків, стрибків тощо).

5. Застосування різного обладнання (матів).

6. Застосування прийомів страховки.

7. Достатнього усвідомлення учнями техніки виконуваних вправ, прийомів страховки.

Велике значення для запобігання травматизму має пра­вильна організація місць занять, відпо­відність покриття підлоги вимогам і систематичний контроль за її станом.

Тому весь інвентар треба тримати в справному стані, а також надійно встановлювати. Поверхня повинна виключати можливість травмування, наприклад, зірвати шкіру на долонях, загнати скабку та ін.

Особливо треба запобігати виникненню мозолей на долонях та потертостей на різних частинах тіла: плечах, руках, колінах, ліктях, голові, спині (внаслідок тертя об поверхню підлоги). Потертості перешкоджають нор­мальній роботі, бо викликають сильні больові відчуття при повторному контакті; можливі також навіть зриви шкіри.

Систематично (не менше одного разу на місяць) викладач повинен сам ретельно перевіряти місце занять.

Зал має бути добре освітлений. При штучному освітленні бажано мати верхнє розсіяне світло, замість 1—2 великих ламп слід поставити 5—8 менших попід стелею [3,27,28]. Спостерігались випадки, коли учень, засліплений яскравим світлом, падав. Падіння часто призводило до важких травм.

Гімнастичні мати часто є місцем скупчення пилу. Отже, коли не можна при­дбати, або виготовити мати зі шкіряним покриттям, то кращими будуть волосяні мати з кирзовою покришкою. Кінці мат повинні бути низь­кими, щоб запобігти травмам ступнів під час зіскоку на кінець мату.

Треба заборонити вхід до залу в звичайному одязі і взутті. Ре­комендується така спортивна форма для занять гімнастикою: гімнастичні чешки, спортивні труси або рейтузи (під труси обов'язково одягати плавки), майка, або футболка. У холоднуватому приміщенні можна займатись у светрах.

Одяг повинен бути зручний і забезпечувати вільний доступ по­вітря. Спортивну форму треба утримувати в чистоті, регулярно прати, а після кожного заняття провітрювати.

Після занять бажано прийняти теплий душ і вимитися з ми­лом. Додержання правил гігієни є однією з основних умов сприятли­вого впливу занять оздоровчими масовими видами гімнастики на здоров'я учнів .

Систематичне застосування лікарського контро­лю і самоконтролю є дуже важливим фактором запобіган­ня травматичним ушкодженням.

Дані глибокого медичного огляду і систематичних спостережень лікарів можуть свідчити про якісні зміни, що відбуваються в орга­нізмі під впливом застосування різних вправ. У процесі занять викладач своїми спостереженнями доповнює дані лікарського кон­тролю. Нарешті, сам учень суб'єктивною оцінкою свого стану здоров'я доповнює дані лікарського і педагогічного контролю.

Усі ці дані повинні лягти в основу планування навантаження на­вчальної роботи. За даними лікарського та педагогічного контролю є можливість встановити при несприятли­вих показниках причини зниження успішності навчання дитини, перші ознаки загальної втоми організму, захворювання тощо.

Викладач не повинен допускати до занять осіб, що не пройшли попереднього лікарського контролю, і тих, які з'явились на заняття без медичного огляду після кількох днів хвороби. Бо навіть недовго­часна хвороба знижує рівень тренованості, а інколи й погіршує загальний стан здоров'я [28].

Причиною різного роду травм може бути і незадовільний стан виховної роботи з колективом учнів і, як наслі­док цього, низька їх дисципліна.

У процесі занять викладач повинен наполегливо вимагати від учнів підтримання належної дисципліни і рішуче забороняти свавілля, особливо під час виконання вправ.

Виховання дисципліни, навичок вдумливого відношення до навчального процесу сприяє зниженню можливостей виникнення травматизму.

За даними спеціалістів найпоширенішою причиною травматизму на уроках гімнастики є відсутність ефективного застосування прийомів страховки і самостраховки[28].

Виконуючи різні гімнастичні вправи, учень прагне оволодіти новими, складнішими формами рухів. Під час виконання складних вправ положення тіла відносно дуже обмеженої площі опори, яка часто розташована на досить великій висоті, різко змінюється. Це дає можливість виховати в учнів волю для досягнення мети, точний розрахунок, сміливість і рішучість. Проте найменша неточність у виконанні вправи може призвести до падіння з приладу і до травми. Тому треба створити такі умови, щоб можливість різних ушкоджень була цілком виключена. Найбільш дійовим заходом запобігання ушкодженням у результаті падіння або неточного виконання вправи є досконале володіння прийоми страховки .

Залежно від рівня технічної підготовки учнів прийоми страховки мають різноманітний характер, але їх можна об'єднати в три форми: підтримку, проводку і власне страховку.

Перші дві форми мають місце на початковій стадії навчання вправи, коли вихованець виконує її ще не досить вдало, невпевнено, і можливість падіння або зриву з приладу не лише не виключена, а навіть очевидна. Викладач весь час надає учневі фізичну допомогу.

Страховка використовується у тому випадку, коли рухи вихованця стають дедалі чіткішими і правильнішими, він повністю відчуває положення тіла і всі свої рухи в просторі.

Але, хоч вчитель і впевнений, що вправу буде виконано успішно, він все-таки має бути напоготові підтримати учня в разі невдалого ви­конання вправи.

Для запобігання травматичним ушкодженням велике значення мають навички самостраховки і вміння вихованця самостійно ви­ходити з положень, коли йому загрожує падіння і травма. Тому, пояснюючи вправу, потрібно вказати на доцільні способи самостраховки при невдалому її виконанні. Оволодіння учнем навичками самостраховки повинно відбуватись паралельно, або навіть на початку роботи з вивчення вправ на гімнастичних приладах. Але і наявність у учня навичок самостраховки не звільняють викладача від застосування прийомів страховки під час виконання вправи.

Засто­сування прийомів страховки під час виконання учнем відносно складних вправ на гімнастичних приладах є дуже складною і відповідальною справою і вимагає від викладача високого рівня його кваліфікації, постійного вдосконалювання в техніці страховки. Тренер повинен постійно дотримуватись наступних вимог:

1. Пояснювати школяру способи дій при невдалому виконанні вправи (самостраховка).

2. Правильно вибрати місце для страховки, не заважаючи вихованцю виконувати вправи.

3. Змінювати своє місце залежно від форми і характеру вправ, що виконуються.

4. Вибрати правильний спосіб страховки і допомоги:

а) підтримувати вихованця так, щоб не сковувати його рухів;

б) тримати вихованця за плече і тулуб, дуже рідко — за ноги;

в) під час виконання деяких вправ (особливо при виконанні опорних стрибків) допомагати і страху­вати повинні дві людини; буває корисним використовувати під­вісні пояси (лонжі).

5. Створювати умови для найкращого приземлення (застосовую­чи мати).

6. Уникати дрібної опіки.

Прийоми страховки і прийоми допомоги мають різну мету: перші — це заходи запобігання травмам, а другі — методичні прийоми навчання вправ (сприяють виникненню м'язових від­чуттів). Але для тих і інших часто застосовують одні й ті самі прийоми [28].

Для забезпечення ефективної допомоги або підтримки під час виконання вправ на приладах застосовують різні способи захватів рук, плеча тощо. Попередній захват не завжди потрібний, але треба бути напоготові до нього.

Під час виконання висів, упорів, розмахування, деяких зіскоків та інших вправ без перевертання вихованця захват може бути постій­ним і не змінюватись. Це — захват однією чи обома руками, при якому великі пальці того, хто страхує, розміщені зверху.

Там, де має місце перевертання гімнаста, захват руками під час руху змінюється; у багатьох випадках той хто страхує підтримує вихованця однією рукою (верхньою), другою (нижньою) підтримує під час виконання рухів. Інколи доцільно застосовувати попередній захват; тоді великі пальці страхуючого спрямовані вниз (щоб не заважати приземленню після виконання складного зіскоку).

Особливе значення має страховка під час виконання упорів. Упор — елементарна вправа, яка не потребує особливої страховки. Але виконання деяких вправ з упору або в упор пов'язано з порушенням рівноваги. При порушенні рівноваги, наприклад, у стойці на руках (підвідна вправа при вивченні перевороту боком), запобігти падінню вихованця потрібно утриманням його за спину і ноги.

Для попередження рівня травматизму спеціалістами рекомендується проведення спеціальної розминки, сутність якої полягає у підготовці суглобів, зв’язок, м'язів, які будуть задіяні у наступній навчальній роботі [3,5,9].

На початку занять доцільно (особливо в групах підлітків юнаків і дівчат) систематично застосовувати різні (за змістом і впли­вом) короткі (на 4—8 рахунків) навчальні комбінації, які збагачу­вали б учнів руховим досвідом і сприяли б розвитку координації рухів.