- •2) Культура духовна і матеріальна
- •3) Дослідження української культури вченими
- •4) Функції культури
- •5) Стоянки первісних людей на території України
- •16. Українське культурне піднесення (кінець XV — початок XVII ст.)
- •17. Стиль бароко у світовому мистецтві
- •Загальна характеристика
- •Бароко в літературі
- •Бароко в Російській імперії
- •18. Бароко в українському мистецтві
- •Короткі відомості
- •Висновки
- •19. Епоха Просвітництва в Європі та Україні
- •Часові рамки
- •Характерні риси епохи
- •Громадське життя
- •Філософія
- •Просвітництво в Україні
- •20. Стилі рококо,класицизм, ампір в європейському та українському мистецтві
- •Загальна характеристика
- •Періодизація
- •Живопис доби рококо
- •Спротив стилістиці рококо
- •Скульптори доби рококо
- •Західноєвропейське декоративно-ужиткове мистецтво рококо
- •Західноєвропейська література доби рококо
- •Рококо в Україні[ред. • ред. Код]
- •Рококо і ужиткове мистецтво на землях України
- •Визначальні риси класицизму:
- •Класицизм і палладіанство
- •Класицизм у Франції XVII століття
- •Класицизм у Франції XVIII ст.
- •Недоліки стилю
- •Класицизм у малярстві Європи (відомі представники)
- •Класицизм у Російській імперії
- •Риси класицизму в літературі України
- •Вивчення стилю
- •Зразки ампіру у наполеонівській Франції та Російський імперії
- •Від монументів до порцеляни
- •26.Соціалістичний реалізм (соцреалізм)
- •27_ Злети і падіння укр культури 20ст
- •28.Постмодернізм в укр. Мистетцтві
- •29.Портретний живопис
- •30_Фольклор. Українська народна творчість
- •31:Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними.
- •32: Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники
- •33: Звичаї та обряди українців
- •34:Вишивка. Килимарство. Кераміка
- •35: Писанкарство. Різьба по дереву. Вироби зі скла
- •36)Джерела українського іконопису
- •37)Українська ікона візантійського стилю
- •38)Українська барокова ікона
- •39)Українська ікона хіх-ххі ст.
- •40)Народна архітектура
- •XVIII століття
- •51) Зірки української естради
- •52) Тарас шевченко-художник
- •53) Катерина білокур та її доля
- •54) Творчість марії при(й)маченко
- •55) Скульптор і художник олександр архипенко
- •60. Театр й. Стадника
- •66) Скит манявський як духовна пам’ятка
- •67) Софія київська. Мозаїки і фрески софії київської
- •68) Кирилівська церква: її побудова та реставрація.
- •69) Почаївська лавра: історія створення, святині, стилі побудови основних церков
- •70) Києво-печерська лавра
Філософія
Серед визначних французьких філософів-просвітників Вольтер, Етьєн Кондільяк, Шарль Луї де Монтеск'є, Жан-Жак Руссо стояли на позиціяхдеїзму. Дені Дідро, Жульєн Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичні погляди. Англійська філософія епохи Просвітництва представлена Джоном Толандом, Ентоні Шефтсбері, Ентоні Коллінзом, Бернардом Мандевілем, німецька — Християном Вольфом, Александром Баумгартеном, Готгольдом Лессінгом.
Філософія Просвітництва, поставивши акцент на розум, успадкувала багато від раціоналізму, однак значно почерпнула також із ідей емпіризму. На відміну від раціоналістів, наприклад, Декарта, розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для людини і Бога, а є активним знаряддям перетворення життя. Це зумовлено загальним прагненням просвітників до змін, реформ суспільства і вірою в те, що, спираючись на науку, можна встановити нові розумні закони й перебудувати світ на краще.
З емпіризму, зокрема у Локка, філософія просвітництва взяла те, що необхідною передумовою розуму є опора на факти, чуттєві дані. Виходячи з цього положення просвітники таврували раціоналізм як метафізику, філософію, що не сприрається на відомості про реальний світ. За взірець наукового підходу бралася Ньютонівська механіка. Кондільяк вважав порожніми, й навіть шкідливими, абстрактні поняття на зразок буття,субстанція, сутність, атрибут, причина, свобода. Просвітники погано бачили різницю між філософією й наукою, й ставили до філософії такі ж вимоги, як до науки. В цьому відношенні вони були передвісниками позитивізму.
Поєднання ідей раціоналізму й емпіризму було в філософії епохи Просвітництва поверховим, теоретично необґрунтованим. За це її критикувавГеорг Гегель, звинувачуючи у відсутності глибини й оригінальності.
У своєму ставленні до релігії більшість просвітників притримувалися деїзму, тобто визнавали Бога-творця, але заперечували його втручання в перебіг подій у створеному ним світі. Їхня релігія була раціональною, узгодженою з розумом. В той же час вони виступали з критикою панівної релігії свого часу, релігії Одкровення, вважаючи її забобонами і марновірством.
Частина філософів-просвітників притримувалася атеїстичних поглядів, заперечуючи існування Бога взагалі. Просвітникам, які захоплювалися механікою Ньютона, був властивий механістичний світогляд. Світ, природа й людина для них були складними машинами, підпорядкованими лише законам природи. Філософія просвітників відкидала телеологію, тобто поняття про мету існування світу й людини, й схилялася дофаталізму, зумовленого механіцизмом. Схоластика, філософія Середньовіччя, стверджувала, що людина має свободу волі, оскільки її створив такою Бог, надавши їй можливість вибору вірити чи не вірити, тоді як механістична людина просвітників не мала такої свободи - її дії і доля були строго зумовлені законами природи.
Відкидаючи релігію, як основу моралі, просвітники виводили етичні норми із природи людини, яку вони вважали незмінною, складеною із інстинктів, схильностей та чуттєвих потреб. З природи людини вони виводили поняття про її природні права. Щодо огранізації суспільства, то просвітники відстоювали ідею суспільного договору. Ця ідея про те, що люди організовані в суспільство таким чином, щоб забезпечити свій захист, і з цією метою передають державі частину своїх прав, дозволяв пояснити походження держави й влади без втручання Бога.
Вірячи в здатність розуму до справедливого влаштування життя, просвітники велике значення надавали вихованню людини та її освіті. Звідси, від слова світло походить назва епохи. Французькою мовою це Siècle des Lumières — дослівно століття світла.
Контрпросвітництво й романтизм лягли в основу консерватизму, так само як лібералізм опирається на раціоналізм просвітників.