8.3. Знос і амортизація основних фондів

У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються.

Розрізняють два види зносу основних фондів — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних фондів.

Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

З_в = [В(100 – І)] : 100,

де Зв	— залишкова вартість основних виробничих фондів;
В	— відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих фондів;
І	— сума зносу основних виробничих фондів.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

До складу амортизаційних витрат включають:

• витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, в тому числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

Не вважаються амортизаційними та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

• витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації;

• кошти та витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема, підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених роз­мірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується роз­мір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

,

де А	— сума амортизаційних відрахувань (гривень);
Бa	— балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду (гривень);
Н	— норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів (%).

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду в таких розмірах.

На календарний рік	На квартал
Група 1 —   5%	Група 1 — 1,25% (5:4)
Група 2 — 25%	Група 2 — 6,25% (25:4)
Група 3 — 15%	Група 3 — 3,75% (15:4)

Слід зазначити, що Верховна Рада України має право коригувати норми амортизації на поправочний коефіцієнт під час затвердження Державного бюджету України. Так, приймаючи Закон «Про Держав­ний бюджет України на 1998 рік», Верховна Рада України затвер- дила поправочний коефіцієнт 0,6 для визначення амортизаційних відрахувань.

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б_a = Б_з + П_a – В_a – А_a,

де Бa	— балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;
Бз	— балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному;
Пa	— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Вa	— вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Аa	— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

Як приклад розглянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань (вихідні дані беремо з табл. 8.2).

Таблиця 8.2