Страхування (1) / Tem12

ТЕМА 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на виготовлення продукції, а потім компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює значні кошти, отримані від страхувальника у вигляді страхової премії як ціни за страхову послугу, створює необхідний страховий фонд, а потім компенсує збитки за укладеними договорами страхування. Особливість організації діяльності страховика визначається своєрідністю страхового процесу, який полягає в тому, що на вході й на виході цього процесу знаходяться кошти, якими страховик тимчасово розпоряджається. Страховик, на відміну від промислових підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на товар або послуги, а для того, щоб ці кошти використовувати в майбутньому для компенсації збитків учасникам страхування, в яких відбулася страхова подія. Ця особливість потребує фінансової надійності страховика для виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Фінансова надійність має постійно знаходитися в центрі уваги страховика. Вона тісно пов’язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховою політикою і забезпечується декількома чинниками, а саме: обсягами власних коштів; рівнем страхових тарифів; ступенем збалансованості страхового портфеля; страховими резервами; тимчасово вільними коштами; перестрахуванням.

Існують законодавчо встановлені вимоги до власних коштів страховика, які формуються за рахунок внесків учасників і прибутку страховика. Статутний фонд — головний елемент функціонування будь-якого суб’єкта господарської діяльності незалежно від його форми власності. Він є сумою внесків учасників і забезпечує життєдіяльність компанії. Досліджуючи власні кошти страховика, студентам треба розглянути їх структуру.

Страховик у ході діяльності повинен мати у розпорядженні окрім статутного фонду значний обсяг власних коштів, вільних від страхових зобов’язань. Такими коштами є гарантійний фонд і вільні резерви. Студентам при розгляді цих ресурсів необхідно визначити їх місце і роль у забезпеченні фінансової надійності страховика.

Фінансова надійність страховика залежить також від правильно розрахованих страхових тарифів, на підставі яких визначається ціна на страхову послугу. Ці розрахунки не можуть бути зроблені без урахування збитковості страхової суми. Визначаючи ціну на страхову послугу, насамперед враховують ціну ризику, а також обсяг, однорідність і стабільність страхових операцій. Саме виходячи з цих характеристик, на основі статис­тичних даних щодо настання страхових подій за визначений період часу і розраховується тарифна ставка. Проте не завжди страховику вдається розрахувати правильну тарифну ставку. За відсутності інформації іноді доводиться покладатися на власну інтуїцію щодо можливості настання негативних подій і можливих збитків. Вивчаючи це питання, студент має добре зрозуміти суть впливу тарифної політики страховика на його фінансову надійність.

Розглядаючи наступний чинник фінансової надійності страховика — страхові резерви — треба звернути особливу увагу на те, що вони відображають обсяг страхових зобов’язань за укладеними договорами страхування. Достатність і склад страхових резервів залежать від виду страхування, строку дії договору, рівномірності розподілу ризику тощо. Слід зважити й на те, що кошти страхових резервів є коштами власників полісів, а не коштами страховика. Тому розміщення та інвестування цих коштів підлягають регулюванню з боку держави. Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Ці вимоги дають змогу забезпечити своєчасні й у повному обсязі виплати страхових сум і страхового відшкодування на користь страхувальників.

Фінансова надійність страховика забезпечується й таким чинником, як перестрахування. Висока вартість об’єктів, що можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель зму­шують страховика передавати ризик у перестрахування. Страховик, приймаючи на страхування значний ризик, який не може забезпечити власними ресурсами, передає частину його перестраховику. Проте перед страхувальником страховик і далі відповідає у повному обсязі, визначеному договором страхування. Тому, визначаючи розмір власного утримання, страховику слід завжди враховувати обсяг вільних коштів і коштів страхових резервів.

Отже, розмір власного утримання, який відповідає завданню забезпечення фінансової стійкості страховика, залежить від виду страхування, характеру ризику, максимального розміру збитків, розміру власних коштів страхової компанії.

Важливим показником фінансової стійкості страховика є його платоспроможність. Розглядаючи це питання, студентам необхідно звернутися до чинного законодавства України, яке визначає поняття «фактичний» і «нормативний» запаси платоспромож­ності й встановлює взаємозв’язок між ними.

Література: 1; 2; 20; 21; 22; 25; 27; 29; 33; 40; 45; 48; 50; 51; 54; 75; 84; 93; 94; 95; 100; 107; 109; 112; 115; 116; 117; 120; 121.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття фінансової надійності страховика, чинники її забезпечення.

2. Місце та роль страхових резервів у забезпеченні фі­нансової надійності страховика. Інвестиційна політика страховика.

3. Тарифна політика страховика.

4. Роль перестрахування у забезпеченні фінансової надійності страхових операцій.

5. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи страховика — кошти страховика, інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелом цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури А. с. залежить платоспроможність страховика, його фінансова надійність.

Диверсифікація — у страхуванні здійснюється з метою змен- шення ризику та отримання більшого прибутку шляхом одночасного розвитку кількох не пов’язаних один з одним видів страхування, роз­ширення страховиком спектра страхових послуг, поширення актив­ності страховика в межах основного бізнесу.

Запас платоспроможності — один із найважливіших показників, який характеризує надійність страховика. Визначається шляхом вирахування із загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань. Страхові зобов’язання беруться такими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактичний запас має бути не меншим за нормативний.

Ліквідність — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання, передусім — сплачувати борги.

Технічні резерви — сукупність резервів незароблених премій і резервів збитків, які утворюються страховиками за видами страхування, відмінними від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Фінансова надійність страховика — здатність страховика виконати страхові зобов’язання, прийняті за договорами страхування, у разі впливу несприятливих чинників.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Теми рефератів

1. Фінансова надійність страховика та чинники її забезпечення.

2. Роль страхових резервів у забезпеченні фінансової надійності страховика.

3. Зарубіжний досвід формування страхових резервів.

4. Платоспроможність страхової компанії.

5. Показники фінансової надійності страховика.

_? Питання для дискусій

1. Удосконалення системи технічних резервів страховиків України.

2. Чи потрібно страховику формувати резерв збитків, які сталися, але ще не відомі?

3. Які вади має вітчизняний підхід до визначення запасу платоспроможності?

Завдання для перевірки знань

1. Фінансова надійність страховика забезпечується:

а) розміром статутного фонду;

б) кількістю учасників страховика;

в) видами страхування, які проводить страховик;

г) величиною страхових резервів;

ґ) збалансованим страховим портфелем.

2. До власних коштів страховика належать:

а) статутний фонд;

б) страхові та вільні резерви;

в) вільні резерви;

г) статутний фонд і страхові резерви.

3. Страховий тариф розраховується на підставі:

а) збитковості страхової суми;

б) обсягу страхових резервів;

в) статистичних даних;

г) обсягу фінансових ресурсів страховика.

4. Страхові резерви, які формуються українськими страховиками, — це:

а) технічні резерви;

б) резерв збитків;

в) резерви належних до виплати страхових сум;

г) резерв заявлених, але ще не врегульованих збитків;

ґ) резерви із страхування життя;

д) резерв коливань збитковості.

5. Страхові резерви розміщуються виходячи з принципів:

а) тільки прибутковості;

б) безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості;

в) безпечності та ліквідності.

6. Страхові резерви включають:

а) резерви із страхування життя та власні кошти;

б) статутний та гарантійний фонди;

в) резерви із страхування життя та ризикових видів страхування;

г) резерви із страхування життя та ризикових видів страхування, вільні резерви.

7. На стратегію інвестиційної політики страховика впливають:

а) структура інвестованих коштів;

б) обсяг інвестицій;

в) характер розподілу ризику;

г) строк інвестування;

ґ) розмір тарифної ставки.

8. Перестрахування забезпечує:

а) надійність інвестиційної політики;

б) фінансову надійність страховика;

в) зменшення ризику;

г) платоспроможність страховика.

9. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності визначається на основі:

а) розміру статутного фонду;

б) надходжень страхових премій та страхових виплат;

в) страхових премій, сплачених перестраховикам;

г) кількості страхових полісів.

10. Фактичний запас платоспроможності розраховується на підставі:

а) валюти балансу;

б) вільних коштів;

в) кредитів;

г) страхових резервів.

98