3.1. Наслідки Другої світової війни. Тимчасовий режим.

Друга світова війна й окупація країни завдали великої шкоди французькій економіці. Хоча людські втрати і масштаби руйнувань були меншими, ніж у роки Першої світової війни, але більшість підприємств не працювало (більше 60 %), діяла карткова система, не вистачало сировинних і продовольчих ресурсів. Безробіття носило масовий характер (близько 600 тис. безробітних). Процвітали «чорний ринок» і спекуляція, ціни зросли в шість разів. Промислове виробництво у країні скоротилось утричі, а сільськогосподарське — удвічі. "У колоніях розгорнулась могутня національно-визвольна боротьба: була проголошена незалежність Демократичної Республіки В'єтнам; у Лаосі та Камбоджі розгорілась партизанська боротьба; у Сирії та Лівані відбувалися сутички місцевого населення з французькими військами.

Політична атмосфера характеризувалася величезним впливом сил руху Опору, бурхливим зростанням демократичних і антифашистських сил. Довоєнні політичні партії зійшли з політичної арени. Провідну роль в країні почали відігравати Французька комуністична (ФКП) і Французька соціалістична (СФІО) партії, Народно-республіканський рух (МРП). На перших післявоєнних виборах у жовтні 1945 р. до Установчих зборів ФКП набрала найбільшу кількість голосів і п'ять її представників увійшли в уряд, який очолив Шарль де Голль. Усі три політичні партії виступили за створення у Франції парламентської республіки. III. де Голль, не будучи прихильником жодної з партій, виступив за створення президентської республіки. Ці та інші протиріччя змусили Ш. де Голля піти у відставку (наступні 12 років він не брав участі в політичному житті, проте пильно стежив за ним). Під тиском комуністів і соціалістів у країні відновлювалося соціальне трудове законодавство часів Народного фронту (40-годинний робочий тиждень, двотижнева оплачувана відпустка тощо). Було проведено часткову націоналізацію промисловості (заводи Рено, п'ять банків, електростанції та ін.) і створено державний сектор економіки, який виробляв 15—20 % промислової продукції і контролював 35—40 % капіталовкладень. Власники націоналізованих підприємств, що співробітничали з гітлерівцями, не отримували компенсації. На підприємствах, де працювало більше .50 осіб, встановлювався робітничий контроль. На 80 % було збільшено заробітну плату, на 80—130 % — пенсій і допомоги, створено єдину державну-систему страхування тощо.

3.2. Четверта республіка.

У 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки. Франція проголошувалася «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилося загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок. До звичайних політичних прав додалися права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту. Також проголошувались права працівників на участь у керівництві підприємствами, право на профспілкову і політичну діяльність, право на страйк.

Конституція передбачає можливість націоналізації, усуспільнення власності, якщо вона набувала «рис національної суспільної служби або фактичної монополії».

Урівнювались у правах громадяни Франції і колоній. Назва «Французька імперія» замінялась назвою «Французький союз». Франція зобов'язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти свободи будь-якого народу».

Франція проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни повинен був відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

Вибори 1946 р. до нового парламенту закріпили провідну роль у політичному житті країни трьох партій — ФКП, СФІО, МРП.

Режим Четвертої республіки не був стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала «холодна війна». ФКП підтримувала СРСР, і це неодмінно впливало на роботу ' парламенту й уряду. 3 1946 по 1958 р. змінилось 24 уряди. Наростала напруга у відносинах між комуністами і соціалістами, що згодом призвело до їх розриву. Знижувався життєвий рівень населення. Промисловці були невдоволені проведенням політики

націоналізації.

Таке становище в країні турбувало США, що були незадоволені «полівінням» Франції. Вони зробили ставку на антикомуністичні сили всередині країни. В обмін на фінансову допомогу за планом Маршалла США зажадали виведення комуністів з уряду Франції, що й було зроблено в травні 1947 р. У 1951 р. була прийнята мажо­ритарна система виборів з метою послаблення позицій лівих сил.

Усунення комуністів з уряду зумовило розпад блоку політичних партій, на співробітництві яких ґрунтувалась Четверта республіка, викликало наростання напруги в суспільстві. У листопаді 1947 р. ФКП продемонструвала свою силу, організувавши зад гальнонаціональний страйк, який поставив під загрозу існування і республіки.

3 іншого боку, виник рух прихильників Ш. де Голля (Об’єднання^: французького народу), який виступав за конституційні реформи і проти режиму Четвертої республіки. Основними ідеями голлізму були: ідея нації, сильної влади і соціальних реформ, створення керованої економіки на основі співпраці різних прошарків суспільства. Більш докладно із основними положеннями доктрини голлізму можна ознайомитися за таблицею

Ознаки Голлізму

Політична філософія, поєднання французьких традицій з реаліями 1940—1960-х рр. Державно-правова доктрина, утілена в Конституції 1958 р. Політична програма Ш. де Голля. Політична течія, що еволюціонувала від особистої партії де Голля до сучасного французького варіанту неоконсервативну. Французька модель «держави процвітання». Точний відбиток сучасного французького суспільства. («Паризьке метро о 18 годині, тобто точний відбиток французького суспільства» (А. Мальро))