2. Перевірка освітленості точковим методом.

Його застосовують для розрахунку локалiзованого загального освiтлення, освiтлення нахилених поверхней та для перевiрки освiтлення у обраних точках. У цьому випадку вiдображенням свiтлового потоку вiд стiн, стелi, пiдлоги, обладнання зневажають, що вносить визначенi похибку у розрахунки. Для розрахунку використовуються таку залежность:

(2.5)

Рис. 2.3.1. Розміщення точок виміру

Рис. 2.2 Розміщення світильника

Відстань між світильниками в ряду 3,2 м, відстань від стіни до світильника – 1,6 м.

Відстань між рядами світильників 2,25м, а відстань від стіни до світильника 1,125м.

Рис. 2.3 Розрахунок точки А

Рис. 2.4 Розрахунок точки Б

Таблиця 2.1 Зведена таблиця розрахунку

Точка	Номер світильника	м	Умовне освітлення
			одного	всіх
А	1,3 2,4 5,6 7 8 9	1,95 2,76 5,68 3,57 3,91 5,89	45 15 3 7 6,8 2,5	90 30 6 7 6,8 2,5
Б	1,3 2,4 5,6 7 8 9	1,125 3,57 6,49 3,2 4,52 7,15	50 7 2,5 7,2 5 2	100 14 5 7,2 5 2

За даними світлового потоку вибираємо лампу типу Б 21522560 (

3. Розрахунок природного освітлення

1. Значення природного освітлення, та його види

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому.

Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу) Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи у приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.

Природному освітленні властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають такі чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини, так і ззовні приміщення.

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий нелюд передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характер і кольору пофарбування стін, стелі й меблів.

Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефіцієнта, коефіцієнта заглиблення, проекції небосхилу, куш падіння та отвору.

Світловий коефіцієнт — являє собою відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4-1:5; для лікарняних палат — 1:5-1:6; для житлових приміщень —1:8.

Коефіцієнт заглиблення — це відношення відстані від вікна до протилежної стіни до відстані від верхнього краю вікна до підлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більше, ніж 2.

Проекція небосхилу — являє собою частину небосхилу, яку можна побачити через вікно з робочого місця, найбільш віддаленого від вікна. Величина проекції небосхилу повинна бути не менш, ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору також визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння вказує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце.

Відповідно до гігієнічних вимог величина кута падіння повинна становити не менше 27, величина кута отвору — не менше 5.

Світлотехнічний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефіцієнта природної освітленості.

Коефіцієнт природної освітленості — це відсоткове відношення освітленості горизонтальної поверхні всередині приміщення до освітленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні під відкритим небом.