2. Оцінка нервово-психічного розвитку дітей

Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

До діагностики порушень психічного розвитку дітей входить вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об'єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.

В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров'я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім'ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, & вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри та відомості, отримані від матері.

В основу контролю розвитку дітей першого півріччя житія (до 6 міс.) покладено показники нервово-психічного розвитку, так звані головні лінії розвитку, які характеризують виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, зачальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування.

У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими.

На другому році життя провідними показниками нервово- психічного розвитку є: розвиток розуміння мови та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок.

У віці від 2 до 3 років головні показники нервово-психічного розвитку такі: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідні показники це: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, знання і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (культурно- гігієнічні навички, самостійность і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).

Для оцінки розвитку дітей повинен бути підібраний матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками і, як правило, не більше, ніж у 3-4 дітей.

Послідовність дій лікаря-педіатра при оцінці нервово-психічного розвитку дитини можна представити таким чином:

1. Виявлення вмінь даної дитини з урахуванням головних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду, визначення календарного (хронологічного) віку дитини.

2. Визначення показників нервово-психічного розвитку дитини даного віку та психічного віку дитини і коефіцієнту розвитку (С?0).

3. Зіставлення виявленого рівня нервово-психічного розвитку дитини з показниками розвитку дітей даного віку.

4. Виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дитини в порівнянні з показниками для дітей даного віку й виведення висновків.

Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD), який визначають з допомогою календарного (хронологічного) і психічного віку дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (ІQ): = ВПР х 100/КВ, де ВПР - вік психічного розвитку; КВ - календарний (хронологічний) вік дитини

Календарний (хронологічний) вік - це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На першому році життя календарний вік визначають у тижнях, а у дітей старших одного року, - в місяцях, причому остача 15 і більше днів вважається за 1 міс. 

Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду (див. додаток 5,6). При цьому загальний психічний вік є середньою арифметичною величин вмінь і навичок дитини за кожним показником головних ліній розвитку.

Оцінку величини коефіцієнта проводять за шкалою (таблиця 5) запропонованою Б. Wechsler (1965).

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння вміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа вміннями у більш ранні вікові строки (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку - при формуванні вмінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж на 15 днів (епікризовий строк).

На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування вмінь та навичок у межах кварталу (епікризовий строк), а на третьому році - у межах півріччя (епікризовий строк).

Шкала оцінки рівня психічного розвитку:

Величина QD	Класифікація
130 і більше 120-129 111-120 90-110 80-89 70-79 69 і менше	Дуже високий розвиток Високий розвиток Нормальний високий Середній нормальний Слабкий нормальний Межові випадки Дебільність

При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових строки необхідно виключити педагогічну задавненість або захворювання нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження. 

За рівнем нервово-психічного розвитку виділяють чотири групи дітей, три з яких — це варіанти нормального розвитку, а четверта — розвиток, що межує з нормою.

Перша група - діти з розвитком у межах норми або з випереджувальним розвитком (на 2 епікризових строки - високий розвиток, на 1 епікризовий строк - прискорений розвиток), а також діти з негармонійним випереджувальним розвитком (частина показників вища на 1 епікризовий строк, частина - на 2 епікризових строки).

Друга група - діти з затримкою розвитку на 1 епікризовий строк і діти з нетиповим, негармонійним розвитком (частина показників вища, а частина нижча норми на 1 епікризовий строк).

Третя група - діти з затримкою розвитку на 2 епікризових строки і діти з нетиповим (низькогармонійним) розвитком (частина показників нижча на 1, а частина - на 2 епікризових строки).

Четверта група - діти з затримкою розвитку на 3 епікризових строки.

Крім того, у висновках вказують на ступінь затримки нервово- психічного розвитку. Виділяють три ступені затримки: І ступінь - спостерігається затримка розвитку за 1-2 показниками; II ступінь - за 3-4 показниками; III ступінь - за 5-7 показниками.

На підставі порівняння і зіставлення рівня нервово-психічного розвитку даної конкретної дитини з показниками для дітей даної вікової групи роблять висновки відповідно до вказаної класифікації.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дитини будь-якого віку необхідно зіставити її вміння і навички з контрольними показниками (див. додаток 5,6). Якщо ж формування вмінь у дитини відстає або випереджає контрольні показники для даного віку, то необхідно зіставити з контрольними показниками на 1 або 2 епікризових строки нижче чи вище.

Тривале використання методу обчислення коефіцієнта (QD показує, що до групи дітей із „слабким нормальним розвитком" належать діти із слабким розвитком через обмежені можливості, без випадків патологічного відставання, а також діти з нормальними можливостями розвитку, але які внаслідок недостатнього виховання та інтенсивних і цілеспрямованих дій середовища довгий час затримуються на нижчому ступені розвитку. Такі діти, потрапивши у сприятливі умови життя і виховання, швидко розвиваються і переходять до середньої норми і навіть високої. На цьому ступені часто тимчасово знижується розвиток дітей, які хворіють на хронічні захворювання, і після одужання їх психічний розвиток знову відновлюється,

Особливої уваги потребують діти, які належать до групи з межовими значеннями коефіцієнта Низькі значення (QD обумовлені легким ураженням нервової системи і тому необхідні такі спеціальні реабілітаційні заходи, які дали б можливість уникнути ризику значної затримки психічного розвитку дітей цієї групи.

Слід відзначити, що діти з високим і дуже високим нервово- психічним розвитком характеризуються значною інтенсивністю розвитку окремих або всіх сторін психіки і можуть представляти труднощі при вихованні внаслідок дуже великої психічної активності.