6. Дискретний підхід ґрунтується

1. на суб'єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний ринок;

2. кількісній оцінці кожного ринку за системою показників або глибокому аналітичному обґрунтуванні;

3. на оцінці 2—3 найбільш важливих для підприємства показників розвитку ринку або інших критеріїв;

4. всі відповіді вірні.

7. Місткість ринку –

1. обсяг товарів, які на ньому реалізуються протягом певного часу, вона розраховується у фізичному та вартісному вираженні за один рік;

2. бажання та можливість покупців купити товар, тобто можливість фірми – експортера продати на цьому ринку свій товар;

3. систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку маркетинговою ситуацією, яка стоїть перед фірмою, їх збір, аналіз і звіт про результати;

4. напрямки товару, які мають на меті відповісти на питання: наскільки товари, що виробляються або вироблятимуться даним підприємством, відповідають потребам, смакам, бажанням споживача.

8. Міжнародна сегментація ринку =

1. стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей;

2. сприятливий прогноз розвитку параметрів сегмента, отриманий за результатами маркетингового дослідження;

3. спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД;

4. процес ідентифікації специфічних сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі.

9. Дайте визначення терміну “кон’юнктура”:

1. співвідношення попиту та пропозиції на ринку товарів

2. оптимальне співвідношення ціна-якість товару

3. фіксована частка, пропорція, відсоток

4. форма безготівкового розрахунку між банками

10. Стимулювання збуту – це

1. спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності;

2. прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів

3. короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію;

4. налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

ТЕМА 9

ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

1. Згідно з Законом «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економічно-правових умов діяльності можуть створюватися такі вільні економічні зони:

1. зовнішньоторговельні зони;.

2. науково-технічні зони;

3. туристично-рекреаційні зони;.

4. всі відповіді вірні.

2. Частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, запозичення нових технологій забезпечення зайнятості населення.

1. зовнішньоторговельні зони;

2. науково-технічні зони;

3. туристично-рекреаційні зони;

4. комплексні виробничі зони.

3. Частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та провадиться без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

1. зовнішньоторгівельні зони;

2. науково-технічні зони;

3. туристично-рекреаційні зони;

4. комплексні виробничі зони.

4. В Концепції створення і функціонування вільних економічних зон передбачається, що їх основною метою є наступне

1. стимулювання структурних перевтілень в економіці шляхом притягнення іноземних інвестицій;

2. створення сучасної ринкової інфраструктури;

3. поліпшення використання природних і трудових ресурсів;

4. всі відповіді вірні.

5. У сучасному вигляді СЕЗ виникли на початку 70-х років у країнах

1. Європейського Союзу;

2. північно-американського регіону;

3. південно-східного азіатського регіону;

4. карибського басейну.

6. Вільні митні зони (ВМЗ) виникли

1. наприкінці XVI століття;

2. наприкінці XI століття;

3. наприкінці VI століття;

4. наприкінці XVII століття.

7. Комплексні виробничі зони –

1. частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, запозичення нових технологій забезпечення зайнятості населення;

2. ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу;

3. ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

4. частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощенний порядок перетину кордону і торгівлі.