Агрохімічні показники

Показник			Генетичний горизонт
			He		HI(e)ks		IHpks		Phiks/gl		Pglks		Pglks		Pglks
pH водяний			6,5		6,5		7,6		8,0		8,0		8,2		8,5
Поглинуті катіони, мг-екв/100 г ґрунту	Ca^2+	10,53		9,63		11,85		Не визн.		Не визн.		Не визн.		Не визн.
	Mg^2+	8,36		3,31		10,32		»		»		»		»
	Ca^2++Mg^2+	-		-		-		12,22		8,33		6,89		11,41
	Na^+	0,63		1,40		6,18		4,34		6,90		4,99		8,00
	K^+	0,33		0,29		0,36		0,34		0,24		0,22		0,35
	Сума	19,85		14,63		28,71		16,90		15,97		12,10		19,76
	Na^+, % від суми	3,17		9,56		21,52		25,68		43,20		41,23		42,64

Підводячи підсумки вище наведеного, можна зробити висновок, що дані ґрунти володіють несприятливими агрохімічними показниками, тому в сільському господарстві солонці без меліорації використовувати неможливо. Головне завдання меліорації – вилучення Na із ГПК, при цьому буде нейтралізуватись лужна реакція, проходити гідрофобізація й коагуляція колоїдів і в такий спосіб поліпшуватимуться негативні властивості та режими даних ґрунтів. Меліорація солонців повинна бути комплексною, що включає хімічну, водну меліорації, правильну агротехніку, оскільки один захід ефекту не дає. Хімічна меліорація необхідна для витіснення Na, для чого в ґрунті штучно підвищують кількість елементів, які мають більшу енергію обмінного поглинання, ніж Na. Проходить обмінна реакція, a Na, що витісняється з ГПК, може бути вилучений з ґрунту промивкою. В якості меліорантів найчастіше використовують гіпс, СаСl₂, К₂SO₄, а також кислоти (сірчану, азотну), сірку, фосфогіпс тощо. При гіпсуванні в ґрунті відбувається така реакція:

Дози гіпсу коливаються від 2 до 20 т/га.

Найбільш ефективно проводити хімічну меліорацію солонців при зрошенні, бо при цьому підвищується її ефективність, а утворені солі вимиваються з ґрунту.

2.10 Класифікація заданого типу ґрунту

В Україні поширено багато різних ґрунтів. Вивчення та раціональне використання їх можливе тільки на основі докладного їх визначення, тобто класифікації.

Класифікація – це поділ ґрунтів за спільними ознаками. Класифікація ґрунтів має ґрунтуватися на генетично-виробничій основі, тобто відображувати вплив умов і процесів ґрунтотворення на властивості ґрунтів як природних тіл.

Традиційно прийнята систематика солонців наведена в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16

Класифікація солонців

Типи	Підтипи	Роди	Види
Автоморфні	Чорноземні Каштанові Бурі напівпустельні	а) за типом засолення; б) за глибиною засолення, см: солончакові (5-30); високо солончакуваті (30-50); солончакуваті (50-100); глибокосолончакуваті (100-150); несолончакуваті (150-200); в) за ступенем засолення: солонці-солончаки, сильно засолені, середньо засолені, слабо засолені, незасолені; г) за глибиною залягання СаСО3 та гіпсу: високо карбонатні (вище 40см), глибоко карбонатні (нижче 40см), високогіпсові (вище 40см), глибоко гіпсові (нижче 40см)	а) за потужністю НЕ: кіркові (<3см), мілкі (3-10), середні (10-18), глибокі (>18см) б) за вмістом увібраного Na в Sl,% від ЄП: залишкові (<10), малонатрієві (10-25), середньонатрієві (25-40), багатонатрієві (>40); в) за структурою Sl: стовбчасті, горіхуваті, призматичні, брилисті
Напівгідро-морфні	Лугово-чорноземні Лугово-каштанові Лугово-мерзлотні
Гідроморфні	Чорноземно-лугові Каштаново-лугові Мерзлотно-лугові Лугово-болотні

Типи солонців виділяються за характером водного режиму, підтипи – за розташуванням в тій чи іншій грунтово-біокліматичній зоні.

Солонці автоморфні формуються в умовах глибокого залягання грунтових вод (>6м) на засолених породах, найчастіше в степу. Тому ще їх називають степовими. Вони поділяються на:

а) чорноземні, які сформувались у чорноземній зоні, відрізняються низьким вмістом ввібраного Na в ГПК (<20%), кількістю гумусу від 1 до 5%;

б)каштанові, що розповсюджені в сухому степу невеликими плямами серед каштанових грунтів; профіль, у порівнянні з чорноземними, різко диференційований, кількість гумусу 1-3,5%, переважно хлоридно-сульфатний тип засолення;

в) бурі напівпустельні, утворені в напівпустелях серед бурих напівпустельних грунтів, містять дуже мало гумусу (<1,5%).

Солонці напівгідроморфні (лугово-степові) формуються на першій та другій надзаплавній терасах, в понижених елементах рельєфу, де РГВ знаходиться на глибині 3-6 м. За географічним фактором вони поділяються на:

а) лугово-чорноземні, що зустрічаються в лісостеповій та степовій зонах невеликими плямами в комплексі з лугово-чорноземними грунтами, відрізняються від солонців чорноземних явними ознаками оглеєння в материнській породі, збільшеним (2-7%) вмістом гумусу;

б) лугово-каштанові, сформовані в сухому степу, темніші від солонців каштанових, з ознаками оглеєння в Р;

в) лугово-мерзлотні – утворені в зоні вічної мерзлоти.

Солонці гідроморфні розповсюджені в заплавах рік, в приозерних, міжбалочних зниженнях, де РГВ<3м:

а) чорноземно-лугові утворюються серед чорноземів, у профілі добре виражене оглеєння, особливо в підсолонцевому горизонті та породі, гумусу містять 2-10%;

б) каштаново-лугові зустрічаються в сухому степу, на узбережжі Сиваша, сильно глеєві;

в) мерзлотно-лугові – в зоні вічної мерзлоти;

г) лугово-болотні – по периферії боліт, озер, характеризуються оторфованим горизонтом або Т і сильним оглеєнням.

Таким чином, солонці лучно-чорноземні глибокостовпчасті, солончакуваті на лесоподібних суглинках відносяться за типом до напівгідроморфних ґрунтів, а за підтипом до лучно-чорноземних.