Обов’язки командира підрозділу у бою:

Командир несе відповідальність за бойову готовність, підготовку підрозділу, озброєння і військової техніки до дій та успішне виконання бойового завдання у встановлений термін, а також за виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу.

При підготовці до бою і в ході його ведення командир підрозділу зобов’язаний:

- підтримувати постійну бойову готовність і злагодженість підрозділу у бою;

- знати обстановку на полі бою і своєчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим і добиватися неухильного їх виконання;

- постійно стежити за ходом бою;

- вести розвідку противника перед фронтом наступу підрозділу і на флангах;

- своєчасно ставити завдання підлеглим;

- уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;

- бути для підлеглих зразком активності, хоробрості, витривалості і розсудливості, особливо у тяжкі хвилини бою;

- своєчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки і озброєння, а у випадку їх пошкодження доповідати старшому командиру і організувати ремонт;

- слідкувати за витратою боєприпасів і пального, вживати заходи до їх поповнення; недоторканий запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу старшого командира; при витрачанні 0,5 та 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пального доповідати старшому командиру.

Під час виконання поставлених завдань усі командири, у межах своїх обов'язків, повинні враховувати норми міжнародного гуманітарного права (МГП) під час ухвалення рішення і забезпечити їх виконання своїми підлеглими.

• під час виконання поставленого завдання застосовувати зброю тільки проти противника і його військових об'єктів;

• не нападати на осіб і об'єкти, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, якщо ці особи не роблять ворожих дій, а об'єкти не використовуються (не підготовлені до використання) у військових цілях;

• не заподіювати зайвих страждань, не наносити більшого збитку, ніж необхідно для виконання бойового завдання:

• якщо дозволяє обстановка, підбирати поранених, хворих і осіб, які утримуються від ворожих дій і надавати їм допомогу;

• гуманно ставиться до цивільного населення, поважати його гідність;

• утримувати підлеглих і своїх товаришів від порушення норм міжнародного гуманітарного права, про випадки їх порушення доповідати старшому командирові.

Друге навчальне питання: "Порядок роботи командира підрозділу після отримання бойової задачі. Підготовка підрозділу до бою".

Підготовка тактичних дій включає:

- організацію дій;

- підготовку підрозділу (особового складу, озброєння і військової техніки) до дій;

- здійснення контролю готовності до виконання поставленої задачі та інші заходи.

Робота командира підрозділу з організації дій буде знаходиться в прямій залежності від обстановки, що складується, одержанням ним бойового завдання і наявності часу на підготовку її виконання.

У всіх випадках командир підрозділу, не чекаючи вказівок старших командирів і отримання завдання, повинен організувати підготовку озброєння і бойової техніки до бойового застосування, а особового складу – до виконання бойового завдання.

Усю роботу з організації бою командир підрозділу проводить, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо, у вихідному районі по карті (схемі) чи на макеті місцевості. В цьому випадку бойові задачі підлеглим і приданим підрозділам командир підрозділу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку).

Командир підрозділу, починаючи роботу з організації бою, намічає заходи і терміни їх проведення.

Робота з організації бою командиром підрозділу розпочинається з одержанням бойового завдання.

Одержавши бойове завдання командир підрозділу:

- з’ясовує завдання;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення;

- проводить рекогносцировку;

- віддає бойовий наказ (ставить завдання підлеглим);

- організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління;

- організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і військової техніки до дій;

- перевіряє готовність підрозділу до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає старшому командиру про готовність підрозділу до виконання бойового завдання.

Під час з’ясування одержаного завдання командир підрозділу повинен:

- зрозуміти завдання підрозділу до складу якого він входить і завдання свого підрозділу;

- які об’єкти (цілі) на напрямку дій підрозділу уражаються засобами старших командирів;

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- час готовності до виконання завдання.

Оцінка обстановкивключає:

- оцінку противника;

- оцінку своїх підрозділів;

- оцінку місцевості,

- стану погоди, пори року, часу доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою;

- а також інші фактори, які впливають на виконання бойового завдання.

Оцінюючи противника командир підрозділу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів.

Оцінюючи свій підрозділ і приданих підрозділів командир підрозділу повинен вивчити: стан, забезпеченість і можливість свого підрозділу та приданих підрозділів.

Оцінюючи сусідів командир підрозділу повинен вивчити: склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними.

Оцінюючи місцевість командир підрозділу повинен вивчити: характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню

В результаті оцінки обстановки командир підрозділу визначає:

- якої сили противник очікується перед фронтом дії підрозділу, його сильні і слабкі сторони, можливе співвідношення сил і засобів;

- бойовий порядок підрозділу, бойові завдання підлеглим, розподіл сил і засобів;

- на якому етапі бою і з ким із сусідів підтримувати найбільш тісну взаємодію;

- порядок маскування і використання захисних властивостей місцевості.

У рішенні командир підрозділу визначає:

- способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману);

- побудова бойового порядку;

- завдання підлеглим, приданим підрозділам та вогневим засобам;

- організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир підрозділу на місцевості:

вказує:

- орієнтири;

- положення противника і найбільш можливий характер його дій;

уточнює:

- завдання підлеглим та інші питання, які пов’язані з використанням місцевості в бою (місця позицій підлеглих підрозділів, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування підрозділу і місця спішування механізованих підрозділів).

При організації бою бойові завдання до підлеглих доводяться, як правило, у формі бойового наказу. Командир підрозділу повинен викладати його коротко, чітко і так, щоб підлеглі ясно зрозуміли своє завдання.

У бойовому наказі командир підрозділу указує:

- орієнтири і відомості про противника (склад, положення і характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів);

- завдання підрозділу до складу якого він входить і завдання свого підрозділу; об’єкти і цілі на напрямках дій підрозділу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

- бойові завдання підлеглим, приданим підрозділам і вогневим засобам;

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання;

- своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир підрозділу повинен:

- узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання;

- добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами підлеглих підрозділів бойового завдання та способів його виконання;

- указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир підрозділу вказує:

- порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї;

- порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управліннякомандир підрозділууточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо - і сигнальними засобами зв’язку;

Третє навчальне питання: "Управління підрозділами та вогнем. Доповідь старшому командиру про обстановку".

В ході бою при діях на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах, танках) командир підрозділу управляє підрозділом по радіо, голосом, сигнальними засобами й особистим прикладом. При цьому, працюючи на радіозасобах, командири повинні суворо дотримуватися правил ведення переговорів. У підрозділі всі команди в ході бою передаються по радіо відкритим текстом. При передачі команд командири підлеглих підрозділів, вогневих засобів викликаються позивними, а об’єкти місцевості вказуються від орієнтирів і умовних найменувань. Порядок подачі команд (сигналів) по радіо повинен бути наступним.

Позивний радіостанції, яка викликається називається один раз; слово “я” і позивний своєї радіостанції - один раз; зміст команди (сигналу) - один раз; слово “я” і позивний своєї радіостанції - один раз; слово “прийом” - один раз.

Наприклад: “Береза-13, я - Клен-10, наступати в напрямку ор. 4, вигин польової дороги, я - Клен-10, прийом”. “Береза-13, я-Клен-10, 222, я - Клен-10, прийом”.

На прийняту команду (сигнал) командир підлеглого підрозділу, вогневого засобу негайно дає підтвердження точним повторенням команди (сигналу) або тільки словом “зрозумів” із вказівкою свого позивного. Наприклад: “Клен-10, я-Береза-13, зрозумів, наступати в напрямку ор. 4, вигин польової дороги, я - Береза-13, прийом”. “Клен-10, я-Береза-13, зрозумів, 222, я - Береза-13, прийом”.

При слабкій чутливості і сильних перешкодах командир підрозділу команди (сигнали) може передавати два рази. Наприклад: “Береза-13, я-Клен-10, зменшити дистанцію, зменшити дистанцію, я-Клен-10, прийом”. “Береза-13, я-Клен-10, 333, 333, я - Клен-10, прийом”.

Подачу команд (сигналів), що відносяться до всіх підлеглих підрозділів, вогневих засобів, командир підрозділу здійснює з використанням циркулярного позивного. При цьому зміст команди (сигналу) він повторює два рази. Наприклад: “Броня, я Клен-10, у напрямку ор. 5, гай “Темний”, у бойову лінію, направляючий – Клен -11- до бою, у напрямку ор. 5, гай “Темний”, у бойову лінію, направляючий – Клен-11 - до бою, я - Клен-10, прийом”. Підтвердження на команду в цьому випадку командири підлеглих підрозділів, вогневих засобів не дають, а відразу ж приступають до її виконання. При стійкому зв’язку дозволяється працювати скороченими позивними або без позивних. Наприклад: “12-й, я - 10-й, збільшити дистанцію, я - 10-й, прийом” (робота скороченими позивними). “Збільшити дистанцію, прийом”. “Зрозумів, прийом” (робота без позивних).

В середині бойової машини піхоти (бронетранспортера, танка) командир підрозділу керує діями підлеглих командами, які подає по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

При створенні противником радіоперешкод радіостанції за командою старшого командира переводяться на запасні частоти.

При веденні бою в пішому порядку командир механізованого підрозділу керує підлеглими шляхом подачі команд голосом, сигналами і через зв’язкових. Радіостанцію, що при ньому, він застосовує для керування діями бойових машин піхоти (бронетранспортерів). Подачу команд і постановку бойового завдання на відкриття вогню із озброєння БМП (БТР) він здійснює через свого заступника і навідників-операторів, що залишаються у вогневих засобах.

При керуванні одиночними військовослужбовцями, що діють в пішому порядку, в команді, як правило, вказуються: звання і прізвище, яку дію провести, виконавча частина команди. Наприклад: «Рядовому Петрову – до бою». «Рядовому Іванову, перебігти до окремого дерева – вперед».

Підрозділ, що діє в пішому порядку без вогневих засобів, із похідного порядку в передбойовий розгортається за командою (сигналом) «Взвод, в напрямку такого-то предмету (на такий-то рубіж), в лінію відділень – марш». Перше відділення висувається у вказаному напрямку. Інші відділення незалежно від порядку проходження в колоні взводу за командою своїх командирів висуваються: друге – праворуч, третє – ліворуч; витримуючи рівняння по першому відділенню, з інтервалом в 100 м між відділеннями вони продовжують рух.

В залежності від обстановки і рішення командира підрозділу місця підлеглих підрозділів в передбойовому порядку підрозділу можуть змінюватися. В цьому випадку місця підлеглим підрозділам командир підрозділу визначає командою, наприклад: «Взвод, в напрямку групи берез, на рубіж кут лісу, побудова; напрявляюще – друге відділення; перше відділення, праворуч; третє відділення, ліворуч – марш».

Підрозділи за командою своїх командирів висуваються на свої напрямки і, витримуючи рівняння по направляющому підрозділі, продовжують рух. З початком розгортання в передбойовий порядок командири підрозділів установлюють спостереження за сигналами командира підрозділу.

Підрозділ, що діє в пішому порядку, із передбойового порядку або із колони, минувши передбойовий порядок, розгортається в цеп за командою, наприклад: «Взвод, в напрямку сухого дерева, на рубіж бугор, окреме дерево, направляюче – друге відділення – до бою, вперед» або «Взвод, за мною – до бою, вперед». При розгортанні в бойовий порядок із передбойового кожний підрозділ за командою свого командира розгортається в цеп і, витримуючи рівняння по направляющому підрозділі, продовжують рух в указаному напрямку з максимальною швидкістю (прискореним шагом або бігом), забезпечуючи ефективне ведення вогню із своєї зброї.

Підрозділ, що діє в пішому порядку, розгортається в цеп за командою (сигналом), наприклад: «Відділення, в напрямку широкого куща, на рубіж курган, яма, направляющий – рядовий Семенов – до бою, вперед» або «Відділення, за мною – до бою, вперед». Підрозділ розгортається в цеп праворуч і ліворуч від командира підрозділу або направляющого і відповідно з поставленим завданням продовжують рух в указаному напрямку.

Для відбиття противника вогнем з місця командир підрозділу подає команду «Взвод (відділення) – стій», за якою підрозділ залягає, застосовуючись до місцевості, виготовляється для ведення вогню. Для відновлення руху командир підрозділу подає команду «Взвод (відділення) – в атаку, вперед» і додає (якщо потрібно): «Бігом».

Зміну напрямку руху підрозділу, що діє в пішому порядку, в передбойовому або бойовому порядку, командир підрозділу здійснює за командою, наприклад: «Взвод (відділення), праворуч, в напрямку кут лісу (на рубіж яма, вис. з відм. 137,0), направляюще – перше відділення – марш». Направляющий підрозділ (направляющий) змінюють напрямок на вказаний предмет, решта підрозділів (військовослужбовців) висуваються на новий напрямок і продовжують рух, додержуючи рівняння по направляющому підрозділі (направляющому).

При повороті підрозділу кругом в передбойовому порядку підрозділи за командою своїх командирів: «Відділення, за мною – марш» або «Відділення, кругом – марш» слідують за своїми командирами або одночасно повераються кругом і продовжують рух в новому напрямку. При повороті підрозділу кругом в бойовому порядку всі машини в бойовій лінії, а при діях в пішому порядку підрозділи в цепу одночасно повертаються кругом і продовжують рух в новому напрямку.

При необхідності зміна напрямку руху підрозділу в бойовому або в передбойовому порядку і підрозділу в бойовому порядку здійснюється за командою (сигналом) «Увага, роби, що я». В цьому випадку командир підрозділу вказують новий напрямок руху підрозділу рухом своєї машини, а при діях у пішому порядку – установленим сигналом.

Командир підрозділу перешиковує підрозділ із бойової лінії в колону за командою (сигналом), наприклад: «Взвод, в напрямку ор.2 (за мною), в колону – марш». При цьому машина командира підрозділу продовжує рух, решта машин в порядку номерів виходят на напрямок руху машини командира підрозділу, займають свої місця в колоні і продовжують рух, дотримуючись установлені дистанції.

Підрозділ із цепу в лінію підрозділів перешиковується за командою (сигналом), наприклад: «Взвод, в напрямку окремого будинку, в лінію відділень – марш». Кожний підрозділ перешиковується в колону по одному і, витримуючи інтервали, продовжують рух в указаному напрямку.

Підрозділ із лінії підрозділів або із цепу в колону перешиковується за командою, наприклад: «Взвод, в напрямку окремий будинок, в колону по одному (по три), направляюще – перше відділення – марш» або «Взвод, за мною, в колону подному (по три) – марш». Підрозділи на ходу в порядку номерів займають місця в колоні підрозділу і продовжують рух в указаному напрямку або одночасно перешиковуються в колони по одному і займають свої місця в колоні підрозділу.

Підрозділ із цепу в колону перешиковується за командою (сигналом) «Відділення, за мною, в колону по одному – марш». Командир підрозділу продовжує рух, а військовослужбовці на ходу змикаються і займають свої місця в колоні.

Найважливішим обов’язком командира підрозділу (підлеглого підрозділу) у бою є управління вогнем. Управління вогнем у бою охоплює всю діяльність командира, яка направлена на забезпечення виконання бойового завдання вогнем, і включає:

- розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

- вибір виду зброї і боєприпасів, виду вогню і способу ведення вогню;

- цілевказівки, подачу команд на відкриття вогню або постановку вогневих задач;

- спостереження за результатами вогню і його корегування;

- маневр вогнем;

- контроль за витратою боєприпасів.

Спостереження і розвідка, організовані командиром підрозділу ще при організації бою, безперервно продовжуються і в ході його ведення.

Розвідка цілей ведеться всім особовим складом підрозділу у призначених секторах. Сектори повинні забезпечити виявлення противника перед фронтом дій підрозділу і призначаються в залежності від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Додатково можуть призначатися сектори розвідки на флангах.

При оцінці важливості і визначенні черговості ураження цілі командир підрозділу (підлеглого підрозділу) повинен виходити з того, який збиток ця ціль по своїм вогневим можливостям здатна нанести підрозділу у бою. Важливими цілями вважаються і такі, ураження яких у даних умовах обстановки може полегшити і прискорити виконання бойового завдання.

Важливими цілями звичайно є: вогневі засоби противника, танки, бронетранспортери, самохідно-артилерійські установки, протитанкові керовані ракети, кулемети, протитанкові гранатомети, а також спостережні пункти, радіолокаційні станції і т.п. У тому випадку, коли ці цілі знаходяться від підрозділу в межах їх дальності дійсного вогню, вони називаються небезпечними.

Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу противника - пускові установки та гармати, що застосовують ядерні боєприпаси.

Ті важливі цілі, що знаходяться від підрозділу на відстанях, що перевищують їх дальність дійсного вогню, вважаються безпечними в даний момент бою.

Такий розподіл цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і безпечні дозволяє командиру підрозділу швидко і правильно приймати рішення по черговості їх ураження; у першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу чергу - важливі цілі, а потім - всі інші.

Від уміння командира підрозділу навіть у важких умовах бою чітко і впевнено подати команду багато в чому залежить успіх ведення бою. Команди на відкриття вогню і постановка бойових завдань повинні крім прямого призначення бути дисциплінуючим і організуючим засобом.

Послідовність подачі команди на відкриття вогню командиром підрозділу може бути наступною:

1. Кому відкрити вогонь. Наприклад: «Другому відділенню», «Розрахунку кулемета», «Гранатометнику».

2. Цілевказівка. Наприклад: «Ор.3, ліворуч 40, кулемет в окопі».

3. Установка прицілу. Наприклад: «Постійний», «Сім», «П’ять».

4. Установка цілика або величина винесення точки прицілювання у фігурах цілі. Наприклад: «Цілик ліворуч два», «Ліворуч дві фігури».

5. Точка прицілювання. Наприклад: «Під ціль», «В пояс», «В голову».

6. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими».

7. Момент відкриття вогню – вказується словом «вогонь».

Для ведення вогню із бойової машини піхоти (танка) команда подається в такій послідовності:

Яким снарядом (гранатою) вести вогонь. Наприклад: “Бронебійним”, “Осколковим”; для відкриття вогню з кулемета на початку команди вказується: “Кулемет”. За цими командами проводиться заряджання гармати (спареного кулемета).

2. Цілевказівка.

3. Дальність до цілі в метрах. Наприклад:“1600”, “800”, “1200”.

4. Спосіб стрільби. Наприклад: “З ходу”, “З місця”, з короткої зупинки – “Коротка”.

5. Момент відкриття вогню - вказується словом ”вогонь”.

Наприклад: “Бронебійним, орієнтир другий, танк, 1300, з ходу - вогонь”.

В командах на відкриття вогню з автоматичного гранатомета командир підрозділу вказує:

1. Кому вести вогонь. Наприклад: «Взводу», «Першому відділенню».

2. Ціль. Наприклад: «По мінометній батареї», «По ПТКР».

3. Приціл, кутомір. Наприклад: «Приціл 10-15, кутомір 30-00», «Сім по сітці».

4. Точка прицілювання (наводки) кожному відділенню. Наприклад: «Першому, наводити в міномет біля куща; другому, правіше 0-50; третьому, лівіше 0-50», Наводити в кут траншеї».

5. Спосіб стрільби, темп стрільби. Наприклад: «З розсіюванням по фронту цілі, темп максимальний»

6. Кількість пострілів (витрата боєприпасів). Наприклад: «Витрата-15», «Витрата-10».

7. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими».

8. Момент відкриття вогню - вказується словом ”вогонь”.

Іноді командир підрозділу керує вогнем штатних і приданих підрозділів шляхом постановки вогневих задач. При цьому він указує:

1. Якому підрозділу (кому) ставиться вогнева задача.

2. Найменування і місце розташування цілі (цілевказівка).

3. Вид вогню на ураження цілі («знищити», «придушити», «заборонити»).

Вибір виду зброї, яким найбільше ефективно може бути виконана вогнева задача (з найменшою витратою боєприпасів і в найкоротший термін), залежить насамперед від важливості цілі, її характеру, дальності до неї й уразливості.

Вогонь танкових гармат застосовується для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими броньованими цілями, для руйнування оборонних споруджень, придушення і знищення артилерії і живої сили противника.

Стрілецька зброя підрозділу, автомати і ручні кулемети використовуються для знищення живої сили противника зосередженим вогнем на дальності до 800 м, окремими автоматами - до 400 м, ручними кулеметами - до 800 м.

Кулемети ПК і ПКТ застосовуються для знищення живої сили і ураження вогневих засобів противника на відстанях до 1000 м. Великокаліберні кулемети (КПВТ), що установлені на бронетранспортерах, уражати живу силу і вогневі засоби противника відстанях до 2000 м.

По повітряним цілям вогонь стрілецької зброї підрозділу застосовується по вертоьотахі літаках, що низько летять, на відстані до 500 м.

Командиру танкового підрозділу в бою приходиться вирішувати питання про найбільш доцільний вибір боєприпасів для ураження цілі, в залежності від наявності снарядів у боєкомплекті. При цьому варто пам'ятати, що кумулятивні снаряди застосовуються для стрільби по танках на середніх і малих дальностях (наприклад, із засідок); підкаліберні по танкам і всім броньованим цілям, що швидко рухаються, починаючи з граничних дальностей стрільби; осколково-фугасні гранати - по бронетранспортерам і живій силі з установкою підривника на осколкову дію і на фугасну або уповільнену дію при стрільбі на руйнування бліндажів, довгострокових вогневих споруджень, цегельних будинків і т.п.

Вмілі цілевказівки в бою є однією з найважливіших умов своєчасного управління вогнем командиром підрозділу. У механізованому і танковому підрозділах воно здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів і сигнальних засобів, а також наведенням приладів у ціль. Заміняти орієнтири, які призначені старшим командиром - забороняється.

При необхідності командир підрозділу може призначити додатково свої орієнтири з розрахунку не більш п’яти (на напрямку і в межах дій підрозділів: межах смуги і додаткового сектора вогню). При доповіді старшому командиру і організації взаємодії використовуються тільки ті орієнтири, які призначені старшим командиром.

Орієнтирами вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети з великою здатністю, що відбиває у межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе вбік противника. Один з них призначається основним. Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети.

Цілевказівка між бойовими машинами піхоти і танками, а також між підрозділами здійснюється головним чином від орієнтирів (місцевих предметів) трасуючими кулями і снарядами.

Усередині бойової машини піхоти (бронетранспортера) і танка цілевказівка між членами десанта (екіпажа) звичайно здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням зброї в ціль або від напрямку руху.

При цілевказівці звичайно дотримується така послідовність:

• вказується положення цілі (від орієнтира або від напрямку руху);

• даються найменування цілі, характерні ознаки цілі або місцевості;

• ставиться задача - уточнити дії цілі, спостерігати і т.п.

Наприклад: “Ор. 2, вправо 50, ближче 100, ПТКР у зеленого бугра” або “Кут гаю, вправо 10, далі 150 - чорний кущ, вліво 20 – кулемет”.