7. Виховання волі

У процесі виховання волі в учнів молодших класів викладачеві необхідно враховувати вікові особливості волі дітей. Так, молодший школяр ще не здатний робити тривалих вольових зусиль, особливо при виконанні одноманітних завдань. Звідси зрозуміла необхідність постійно урізноманітнювати діяльність молодшого школяра.Важливим чинником у вихованні волі в школяра є спільна робота в колективі. Дружний, цілеспрямованийколектив робить позитивний вплив на особистість школяра, виховуючи його волю. Школяр наслідує кращим в шкільному колективі, намагається не відстати від колективу, прагне виховати в собі ті вольові якості, які особливо цінуються в колективі. Оцінка колективом вчинків, поведінки конкретного учня істотно впливає на формування його волі.

Позитивні результати у вихованні волі в учнів дають розповіді дітям про героїв, які виявили рішучість, мужність, сміливість, героїзм. Сприятливі умови для подолання труднощів, а значить, і для розвитку волі створюють заняття фізкультурою і спортом.

У старшому шкільному віці досить високорозвинених самосвідомість і самооцінка, що істотно впливає на самовиховання старшокласника, і перш за все на самостійне, цілеспрямоване виховання волі. У виховній роботі з підлітками та учнями старших класів особливе значення має такт, індивідуальний підхід.

Тема 6. Темперамент

1. Темперамент - вроджена (біологічно зумовлена) і мало змінна властивість людської психіки, що визначає реакцію людини на інших людей та на обставини. Темперамент становить основу розвитку характеру. З фізіологічної точки зору, темперамент — тип вищої нервової діяльності людини. У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

2. Фізіологічні основи темпераменту

Вчення 1. П. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності спричинило істотні зміни наукового тлумачення темпераменту. Поєднання різної міри вияву сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири головні типи нервової системи, а саме:

1. Сильний, врівноважений, але рухливий - жвавий тип.

2. Сильний, врівноважений, інертний - спокійний, але малорухливий тип.

3. Сильний, неврівноважений тип з переважанням збудження над гальмуванням - збудливий, нестриманий тип.

4. Слабкий тип.

Цю типологію нервової системи І. П. Павлов пов'язував з темпераментом.

3. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика

Вживаючи термінологію Гіппократа щодо темпераментів, він писав, що сангвінік - палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли в нього є багато цікавих справ, які його збуджують.

Флегматик - врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик - яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко збуджується.

Меланхолік - помітно загальмований тип нервової системи. Для нього кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, небезпечне.

Холеричний і меланхолійний темпераменти І. П. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викликати психопатологічні вияви - неврастенію в холерика та істерію в меланхоліка. У золотій середині, за висловом Павлова, перебувають сангвінічний та флегматичний темпераменти - їх врівноваженість є виявом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.