12. Словотвір і словотворення. Способи словотворення. Словотворчий аналіз

Словотвір, або дериватологія (лат. derivatio – творення, відведення) – розділ мовознавства, який вивчає способи і засоби творення слів. До завдань словотвору належить також вивчення усього арсеналу словотвірних засобів, словотвірних типів та словотвірних моделей, що існують у мові. Системне вивчення словотвору передбачає розгляд конкретного способу творення слова з урахуванням частиномовної належності слова, характеру твірної основи, звукових змін, характерних сучасній українській мові. Словотвір пов’язаний практично з усіма лінгвістичними дисциплінами: морфемікою, морфологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою. Однак найтісніший зв’язок він виявляє з морфемікою та лексикологію (саме тому у традиційній чеській граматиці словотвір як система засобів поповнення лексикону вивчається разом із лексикологією). Результати морфемного аналізу (виокремлення й обґрунтування певних морфем у слові) – вихідна умова аналізу словотвірного, у ході якого інвентар морфем далі розглядається з погляду його участі у творенні нового слова.

Типи словотвору.

Синхронний (описовий) словотвір. Вивчає словотвірну структуру слів на будь-якому конкретному етапі розвитку мови.

Основні поняття синхронного словотвору:

– словотвірна мотивація (пояснення похідного слова через вихідне);

– словотвірне значення похідного слова з урахуванням його сучасних (живих) зв’язків з іншими словами або словосполученнями;

– словотвірні відношення – відношення похідного (вторинного) слова до слова, від якого воно утворилося;

– спосіб словотвору (увесь арсенал словотворчих засобів мови, словотвірних типів і розрядів у межах використовуваних способів словотворення).

Діахронний словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зіставлення різних періодів функціонування мови.

Словотвірну структуру похідного слова складають:

– твірна (мотивувальна) основа слова, від якого безпосередньо утворене дане;

– словотворчий засіб (формант).

Способи словотворення

Залежно від матеріальних засобів вираження в українській мові розрізняють морфологічні та неморфологічні способи словотвору.

До морфологічних способів словотвору належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також способи творення складних і складноскорочених слів. Поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію.

Афіксальні способи словотвору

Суфіксальний спосіб словотвору (суфіксація) – творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса. Суфікс може додаватися до твірної основи, яка дорівнює слову без закінчення (вод–а → вод–иц–я, криг–а → криж– ин–а, ясн–ий → ясн–і–ти) та до частини основи (чит–а–ти →чит–анн–я, весел–и–ти–ся → весел–ощ–і).

Префіксальним способом словотвору (префіксацією) відбувається творення похідних слів приєднанням префікса до цілого слова без зміни його частиномовного статусу: звичайний → над–звичайний, смак → при–смак, весна → про–весна. Унаслідок приєднання префікса лексичне значення мотивувального слова може суттєво видозмінюватися: гнати → по–гнати, за– гнати, ви–гнати, розі–гнати, зі–гнати, віді–гнати, піді–гнати.

Суфіксально-перфіксальний (конфіксація). Цим способом похідні слова утворюються шляхом одночасного приєднання до твірної основи особливої морфеми (конфікса) – префікса і суфікса одночасно: ліс → про–лі–сок, нога → об–ніж–ок, робити → не–роб–ств–о. Похідне слово може змінювати частиномовний статус порівняно з твірним (здоровий → о–здоров–и–ти, межа → роз–меж–ува–ти, стіл → на–стіль–н– ий) або залишатися у його межах (дорога → по–дорож–ник, ліс → пере–ліс–ок).

Основоскладання, словоскладання і абревіація – різні типи складання основ. Такими способами словотвору виникають складні і складноскорочені слова.

Складання. Спосіб творення слів поєднанням двох і більше основ чи цілих слів або їх скорочень (усічень). Цей спосіб пов’язаний із системою словосполучень, які стають твірною базою складного слова. Інші способи словотвору орієнтовані на творення простих слів. Основоскладання (композиція) – це поєднання кількох основ за допомогою інтерфіксів о, е (зичити добра → добр–о–зич–лив–ий, здатний до праці → прац–е–здатн–ий, ліс і степ → ліс–о–степ, землю міряти → земл–е– мір–Ø) або без них (три поверхи → три–поверх–ов–ий, чотири кути → чотири–кут–н–ий).

Основоскладання часто супроводжується суфіксацією (матеріально вираженою або нульовою) Такий спосіб творення слів називають складносуфіксальним: землю зрошувати → земл–е–зрош–енн–я, гуртом жити 31 → гурт–о–жит–ок, всюди ходити → всюди–хід–Ø, довгий ніс → довг–о–нос– ик, книги друкувати → книг–о–друкув–анн–я.

Словоскладання. Це поєднання двох або кількох слів, що виражають одне поняття, в складному слові. Словоскладання виникає на базі словосполучень апозитивного (прикладкового) типу: дівчина-красуня, вагон- ресторан, місто-гігант, фільм-опера. Специфічним в українській мові є тип складних слів, першим компонентом яких виступає форма імперативу (ломи камінь → ломикамінь, гори цвіт → горицвіт, перекоти поле → перекотиполе, крути вус → крутивус). Такі конструкції закріпилися в українських прізвиськах та прізвищах: Непийпива, Тягнирядно, Задериногу, Убийвовк.

Абревіація. При творенні нових слів використовуються й усічені основи. Цим способом утворюються лише іменники. Усічення може відбуватися у різний спосіб. Відповідно до різновиду усічення розрізняють абревіатури

– складові, коли нове слово творять окремі склади компонентів вихідного словосполучення: Міністерство юстиції → Мінюст, Кабінет міністрів → Кабмін, народний депутат → нардеп, командир батальйону → комбат, Донецький басейн → Донбас;

– комбіновані, або змішані, коли нове слово творить один із складів одного компонента та ціле слово вихідного словосполучення: спортивна база → спортбаза, будівельні матеріали → будматеріали, районний центр → райцентр;

– звукові, що складаються з перших звуків вихідного словосполучення (УПА (Українська повстанська армія), США (Сполучені Штати Америки), ЗМІ (засоби масової інформації, АТО (антитерористична операція). буквені, що складаються із назв перших літер словосполучення (ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), ЄС (Європейський союз), АЗС (автозаправна станція), РНБО України (Рада національної безпеки і оборони України).