- •Г.Г. Фесенко
- •Лекція 1. Господарство як предмет філософського аналізу
- •1.1. Феномен господарства в системі сучасного соціогуманітарного знання.
- •1.2. Концептуальні витоки філософії господарства
- •1.3. Раціональна реконструкція функціонування господарства (від архаїки до Нового часу)
- •Лекція 2. Історія філософсько-господарської думки
- •2.1. Історична ґенеза предмета філософії господарювання в античну добу
- •2.2. Господарське богослов’я західноєвропейського середньовіччя
- •2.3. Філософсько-антропологічні принципи господарювання за доби Відродження та Реформації
- •2.4. Філософсько-господарська думка хуііі – початку хх ст.
- •2.5. Новітня філософія господарювання
- •Лекція 3. Епістемологія господарства
- •3.1. Економічна методологія: класична та неокласична
- •3.2. Економіка у контексті філософії науки
- •3.3. Епістемологія економіки та постмодерністський дискурс
- •Лекція 4 аксіологія господарства
- •4.1. Матеріальні та духовні цінності людини як принципи організації господарства
- •4.2. Системна організація цінностей господарювання
- •4.3. Цінність як предмет потреб людини. Мати чи бути?
- •Методичні вказівки до проведення практичного заняття
- •Список літератури
- •Філософія господарювання
- •610002. Харків, хнамг, вул. Революції, 12
Лекція 1. Господарство як предмет філософського аналізу
1.1. Феномен господарства в системі сучасного соціогуманітарного знання.
1.2. Концептуальні витоки філософії господарства.
1.3. Раціональна реконструкція функціонування господарства (від архаїки до
Нового часу).
Опорні поняття: філософія господарства, онтологія, аксіологія, епістемологія, антропологія, спосіб господарського буття
1.1. Феномен господарства в системі сучасного соціогуманітарного знання.
Господарство як загальне філософське поняття розкриває об’єктивний, цілеспрямований зв’язок людини зі світом природи й культури.
Господарство є об’єктом вивчення багатьох наук: політекономії (вивчає закони, що керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на різних етапах еволюції соціального буття людей); історичної науки (досліджує історичні закономірності розвитку господарської діяльності; економічної науки (вивчає суспільний процес господарювання; шукає відповіді на запитання: що, скільки, яким чином і для кого виробляти; досліджує альтернативне використання обмежених засобів). Філософія – сфера загальних міркувань на тему суті і структури буття, джерел і правомірності людського пізнання, сенсу життя, способів гідного його існування тощо, які торкаються погляду на світ і місце людини в ньому. Філософія також звертається до граничних проблем і основ різних наук. Філософія господарства виходить за межі політичної економії і науки, з'єднує філософію і наукові знання про господарство.
Філософія господарювання співвідносить знання про господарство з моральними проблемами. Економіка часто буває байдужою до морального. Філософія господарства націлює людину на господарювання з любов’ю. (Адже господарювати можна по-різному. Господарство може не допомагати ствердженню життя, а навпаки може бути спрямоване на руйнування, смерть. Війна – це теж господарство?).
Господарство – ємкісне за змістом слово. У ньому можна почути далеко не одне тільки виробництво й споживання благ, їхній розподіл й оцінку, а дещо більше й значуще – життя, облаштоване людиною.
Господарство як загальне філософське поняття розкриває об’єктивний, цілеспрямований зв’язок людини зі світом природи і культури. Філософія господарювання розглядає господарство як цілеспрямований та ціннісно організований спосіб відтворення буття, що функціонує і розвивається в єдності способу виробництва економічних, соціальних та духовно-світоглядних зв’язків певного суспільства.
У професійному дискурсі поняття «господарство» було або відсутнім, або ототожнювалося з категорією «виробництво». У цілому економіка розглядалася через категорії праці та виробництва. У нашій країні наголос тривалий час робився на економічних реформах. У Німеччині, наприклад, економіка у широкому розумінні визначається як «Wirtschaft» - народне господарство.
Проте господарювати – означає не тільки виробляти, а й багатоманітно спілкуватися із світом. Якщо виробництво функціонує заради самого себе, то про виробництво як господарювання не має сенсу говорити.
Тому філософія господарювання співвідносить знання про господарство з моральними проблемами. Економіка дуже часто буває байдужою до морального, бо головним для неї є прибуток, його максимізація.
У філософії «господарство» розглядається як цілеспрямований та ціннісно організований спосіб відтворення буття, що функціонує і розвивається в єдності способу виробництва економічних, соціальних та духовно-світоглядних зв’язків даного суспільства.