Джерела інформації

Абашкина Е. Косолапова Ю. О теориях лидерства в современной политической психологии // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – №4.

Андреев С.С. Политический авторитет и политическое лидерство // Социально-политический журнал. – 1993. – № 1-2.

Ашин Г. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. – 1993. – № 2.

Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. – М., 1982.

Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону. – 1996.

Горяинов В.П. Динамика и прогнозирование рейтинга доверия политическим лидерам России // Полис. – 1997. № 4.

Кравченко А. Макиавелли: технологии эффективного лидерства // Социс. – 1993. - № 6.

Пугачев В. Субъекты политики: личность, элиты, лидерство. – М., 1991.

Трофимов М.И. Политическое лидерство // Социально-политические науки. – 1991. № 2.

3.3. Політична свідомість і ідеологія

Уясніть, що політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що вперше виникли з розколом суспільства на антагоністичні класи. У політичній свідомості суспільства відбивається розуміння того співвідношення, що встановлюється між безпосередньою практичною діяльністю людей з одного боку, а з іншого – соціально-регламентованими умовами, в яких ця діяльність протікає. Політична свідомість навіть у рамках політології відноситься до числа міждисциплінарних, комплексних категорій, з різних точок зору досліджуваних різними напрямками всередині політичної думки.

Політична свідомість – одна з центральних категорій політології, що входить до системи її понятійних координат і позначає сприйняття суб’єктом тієї частини навколишньої його дійсності, що пов’язана з політикою і в який включений він сам, а також пов’язані з нею дії і стани. У змістовному відношенні більшість дослідників розглядає політичну свідомість як багатогранне, неоднорідне, внутрішньосуперечливе, багаторівневе утворення, що в узагальненій формі відображає ступінь знайомства суб’єкта з політикою і раціонального до неї ставлення.

Запам’ятайте, що власне політологічне вивчення політичної свідомості, в першу чергу, включає дослідження її суб’єктів-носіїв, динаміки розвитку політичної свідомості та її основних функціональних форм. З погляду суб’єкта політичної свідомості у світовій політології виділяють: 1) масову політичну свідомість; 2) групову політичну свідомість; 3) індивідуальну політичну свідомість.

Проаналізуйте динаміку і характеристики різних етапів розвитку політичної свідомості, які звичайно досліджуються на всіх доступних рівнях − масовому, груповому й індивідуальному, що дозволяє досить надійно прогнозувати й оцінювати ймовірність конкретних варіантів модифікації політичних систем у досліджуваних суспільствах.

Зверніть увагу, що основними формами існування політичної свідомості є політична психологія та ідеологія.

Політична психологія – це сукупність духовних утворень, які містять емоційно-чуттєві відчуття й уявлення людей про політичні явища і які формуються в процесі власної політичної поведінки і безпосереднього спілкування людей з інститутами влади.

Ідеологія – система поглядів і ідей, в яких виражається відношення до тієї чи іншої дійсності; погляди, інтереси, цілі, наміри, умонастрої людей, класів, партій, суб’єктів політики і влади тих чи інших епох, поколінь, суспільних рухів, мистецтва, літератури і т.д., аж до світогляду, умонастроїв і життєвих позицій носіїв тієї чи іншої ідеології.

Таким чином, найбільш загальною категорією, що характеризує суб’єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія і психологія. Серед них особливу і зростаючу роль відіграє політична ідеологія.