Тести 2014 / тести деканата внутрішні хв.тварин

примусового через зонд;

підсисного;

з відра;

з поїлки.

269. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формі:

ексудативного діатезу;

диспепсії;

енцефаломаляції;

м’язової дистрофії.

270. Факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:

згодовування жирів із високим перекисним числом;

надлишок протеїну у раціоні;

нестача селену у раціоні;

нестача кальцію у раціоні.

271. Оптимальне кальцій-фосфорне співвідношення у раціонах курей-несучок:

1,0 – 1,5;

1,5 –2,0;

2,5 – 3,0;

3,0 – 3,5.

272. Тканина організму, що використовується у несучок під час інтенсивної яйцекладки у разі зниження запасів Са, Р, і вітаміну D:

медулярна кісткова тканина з порожнини кісток тазу, кінцівок і ребер;

кісткова тканина черепа і шийних хребців;

м’язова тканина;

сполучна тканина.

273. Симптоми D-гіповітамінозу птиці:

нервові розлади;

викривлення і м’якість кісток;

знесення яєць без шкаралупи;

анемічність слизових оболонок.

274. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:

визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові;

рентгенофотометрію;

визначення активності лужної фосфатази;

визначення вмісту вітаміну D в жовтку.

275. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:

нестача каротину і вітаміну А в кормах;

нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;

підвищений вміст нітратів у кормах;

порушення температурного режиму при інкубації.

276. Оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість вітаміном А за тестом:

дослідження вмісту каротину в плазмі крові;

дослідження вмісту вітаміну А в печінці;+

визначення каротиноїдів у жовтку;

дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.

277. Сальпінгоперитоніт, це:

запалення яйцепроводу;

запалення яєчників і яйцепроводу;

запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;

запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.

278. Причини сечокислого діатезу:

надлишкова протеїнова годівля;+

патологія печінки;

патологія нирок;+

нестача у раціоні кормів тваринного походження.

279. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:

надлишкове утворення в організмі уратів;

патологія печінки;

дистрофічні зміни внутрішніх органів;

патологія нирок.

280. Форми подагри у птиці:

локальна;+

серцево-судинна;

суглобова;+

шкірна.

281. Форми подагри у птиці:

вісцеральна;

ниркова;

змішана;

печінкова.

282. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:

визначення вмісту загального білка в сироватці крові;

визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;

визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;

визначення вмісту сечовини в сироватці крові.

283. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:

зниження вмісту протеїну в раціоні;

1 %-й розчин натрію гідрокарбонату;

вітаміни групи В;

сечогінні препарати.

284. Протипоказаний тривалий режим повного голодування тваринам:

на відгодівлі;

молодняку підсисного віку;

високопродуктивним;

у віці від 2 до 6 років.

285. Призначають щадну дієту багату на легко перетравні вуглеводи і вітаміни у разі обмеження жирів під час захворювання органа:

легень;

печінки;

нирок;

мозку.

286. Ураження зубів настає за нестачі мікроелемента:

кобальт;

манган;

фтор;

нікель.

287. Основні симптоми за нестачі купруму:

анемічність слизових оболонок;

депігментація волосяного покриву;

гіперкератоз шкіри;

ксерофтальмія.

288. Найбільш інформативні методи діагностики А-гіповітамінозу в свиноматок:

визначення каротину в сироватці крові;

визначення вітаміну А в сироватці крові;

визначення каротину і вітаміну А в сироватці крові;

визначення каротину і вітаміну А в молозиві.

289. Основні препарати, які застосовують для лікування остеодистрофії корів:

Вітамін D;+

Кальцимаг;

Кальцію хлорид;+

Кальцію карбонат.

290. Основні методи діагностики А-гіповітамінозу у телят місячного віку:

визначення вмісту каротину в сироватці крові;

визначення вмісту вітаміну А в сироватці крові;

визначення вмісту каротину і вітаміну А в сироватці крові;

визначення вмісту каротину і вітаміну А в печінці.

291. Основні напрями лікування телят у разі аліментарної диспепсії:

регідратаційна терапія;

кофеїну натрію бензоат;

дієтотерапія;

антибіотикотерапія.

292. Методи діагностики рахіту в телят:

визначення вмісту вітаміну D в сироватці крові;

визначення загального кальцію в сироватці крові;

визначення активності кислої фосфатази в сироватці крові;

визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові.

293. Методи діагностики білом’язової хвороби у молодняку:

визначення вмісту купруму в сироватці крові;

визначення вмісту токоферолу в сироватці крові;

визначення вмісту селену в сироватці крові;+

визначення вмісту міоглобіну в сечі.

294. Препарати, що застосовують для лікування пара кератозу поросят:

Вітамін А;

Кальцію глюконат;

Цинку сульфат;

Купруму сульфат.

295. Препарати, що застосовують для лікування білом’язової хвороби:

Е-селен;

Евтесол;

Кальцію глюконат;

Ретинолу ацетат.

296. Препарати, що застосовують для лікування кортико-церебрального некрозу:

Тіаміну хлорид;

Нікотинамід;

Рибофлавін;

Кокарбоксилазу.

297. Препарати, що застосовують для лікування молодняку, хворого на пелагру:

Вітамін А;

Нікотинову кислоту;

Цинку сульфат;

Піридоксину гідрохлорид.

298. Перерахувати основні патогенетичні механізми у разі диспепсії новонародженого молодняку:

порушення серцево-судинної системи;

порушення водно-електролітного обміну;+

ендогенний дисбактеріоз;+

порушення функції сечової системи.

299. Диференціюють гемолітичну хворобу і аліментарно-дефіцитну анемію за ознаками:

вік захворілих поросят;+

колір кон’юнктиви;+

уміст гемоглобіну;

кількість еритроцитів.

300. Застосовують у разі отруєння свиней натрію хлоридом:

Атропіну сульфат;

Кальцію глюконат;

Натрію тіосульфат;

Унітіол.