- •Основи культурології
- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання Зміст теми
- •1.1. Історія становлення культурологічної думки
- •1.2. Основні культурологічні категорії
- •Поняття «культура»
- •Категорія «цивілізація»
- •Категорія «цінність»
- •Поняття «ідентифікація»
- •Поняття «ментальність»
- •Категорія «культурна динаміка»
- •1.3. Поліфункціональність культури
- •1.4. Культурна типологія та її основні варіанти
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Бердяев н.А. О культуре
- •Фромм э. Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 2. Проблеми культурогенезу Зміст теми
- •2.1. Трудова концепція походження культури
- •2.2. Психоаналітична концепція походження культури з. Фрейда
- •2.3. Ігрова концепція походження культури й. Хейзінги
- •2.4. Теорія пасіонарності л.Гумільова
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми
- •3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- •3. Фрейд. О сущности культуры
- •Й. Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- •Карл Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 3. Теоретичні схеми культурно-історичних змін Зміст теми
- •3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •3.2. Циклічні теорії культурного розвитку
- •3.3. Хвильова модель культурного розвитку
- •3.4. Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 4. Класичні теорії цивілізацій Зміст теми
- •4.1. Концепція культурно-історичних типів м.Я. Данилевського
- •4.2. Філософія культури о. Шпенглера
- •4.3. Концепція „круговороту локальних цивілізацій” а. Тойнбі
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми н.Я. Данилевский. Россия и Европа
- •О. Шпенглер. Закат Европы.
- •Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 5. Релігія та мистецтво в системі культури Зміст теми
- •5.1. Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •5.2. Основні структурні елементи релігії
- •5.3. Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •5.4. Соціокультурні функції мистецтва
- •Функції мистецтва по відношенню до людини
- •Функції мистецтва по відношенню до суспільства
- •Функції мистецтва по відношенню до природи
- •Функції мистецтва стосовно культури
- •Функції мистецтва по відношенню до власних потреб
- •5.5. Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •Питання для самоконтролю
- •1. У чому полягає специфіка релігійного світогляду?
- •2. Які сутнісні характеристики релігії?
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 6. Техніка в системі культури Зміст теми
- •6.1. Техніка як феномен культури
- •6.2. Людина і техносвіт
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Ясперс к. Истоки истории и ее цель
- •Бердяев н. Человек и машина (Проблема социологии и метафизики техники)
- •Завдання до самостійної роботи
1.2. Основні культурологічні категорії
Культурологія оперує власною системою категорій, які є найбільш фундаментальними поняттями про культурні закономірності, процеси та зв’язки, на основі яких здійснюється пізнання явищ культури. Слід підкреслити, що категоріальний апарат культурології знаходиться в процесі становлення. Проявом цього є той факт, що представники різних культурологічних шкіл у ході теоретичних досліджень та пошуків використовують власні системи категорій. Проте до найважливіших загальновизнаних культурологічних категорій можна віднести такі: „культура”, „цивілізація”, „цінність”, „ментальність”, «ідентифікація», „культурний тип” та інші.
Поняття «культура»
Особливе місце в системі культурологічних категорій посідає категорія „культура”, яка є багатозначною, характеризується поліфонією смислів, що осягається через вивчення її культурно-історичних трактувань. Розгляд історії становлення поняття “культура” зазвичай починають з античних часів, хоча саме слово “культура” набуло самостійного значення лише у другій половині XVII століття. Відомо, що в античні часи поняття “культура” мало декілька значень – обробка, виховання, навчання, шанування, поклоніння. Особливість античного розуміння культури полягає в тісному зв’язку понять “культура” і “поліс”, в особливій увазі до процесу формування громадянина античного полісу, який саме і був культурною людиною внаслідок його підготовленості до життя в цьому суспільстві, чим він і відрізнявся від некультурних варварів.
Загального значення поняття “культура” набуло в XV-XVI столітті, а широко вживаним стає в добу Просвітництва. За умов промислового розвитку та товарного виробництва на перший план виступає залежність людини від засобів виробництва, а не від природних сил. У той час під культурою розумілися всі здобутки людської діяльності, передусім, знання, наука, мистецтво тощо. В понятті “культура” закріплюється смислова подвійність: культура тлумачиться і як штучне, неприродне, породжене людською діяльністю, і, разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов’язаний з людським духом.
У XVIII столітті в літературі починають вживатися два самостійних, протилежних за значенням поняття: “культура” і “натура” (природа); з часом смислове навантаження поняття “культура” зростає.
ХХ століття визначається багатоманітністю філософських та наукових дефініцій культури, у яких як основоположні закріплюються ті чи інші її ознаки. Більшість трактувань культури пов’язано з іменами видатних філософів, соціологів, істориків, етнографів. Зокрема, Е. Тейлор розуміє культуру як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та інших здібностей та навичок, набутих людиною як членом суспільства; Х. Ортега-і-Гасет вбачає в культурі соціальні форми і способи облагороджування біологічних потенцій людини; К. Маркс визначає культуру як уречевлені сутнісні сили людини; М. Герскович розглядає культуру як створену людиною частину навколишнього середовища; для М. Гайдеггера культура являє собою умову і спосіб реалізації верховних цінностей шляхом культивування вищих людських якостей; Г. Францев визначає культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей; у Е. Маркаряна культура виступає способом людської діяльності; за П. Гуревичем культура – це усвідомлена робота духу з удосконалення всього, що оточує людину.
Отже, можна вважати, що культура – поняття суто антропологічне, сутнісно пов’язане з феноменом людини.
З огляду на окреслену ситуацію доцільно виділити такі групи визначень поняття “культура” як найбільш поширені в науковій літературі:
- соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації й формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: «культура - це спільний і прийнятий спосіб мислення» (К. Юнг); «культура - це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організують соціальні зв’язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду» (В. Бекет);
- аксіологічні (аксіологія – філософське вчення про природу цінностей) підкреслює, що культура є сукупністю матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності;
- онтологічні (онтологія – філософське вчення про буття) розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Тут культура постає не перспективою людського життя, а формою існування, реальністю, за якою наступає межа людської присутності у світі. Культура – це спосіб буття людини.