- •Модуль 1. Економічна думка з часу зародження до XIX століття історія економічних учень як наука. Становлення економічної думки
- •11.Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії економічних учень вважають працю „Історія економічного аналізу ” (1954) видатного західного економіста:
- •130. Курс політичної економії як самостійної дисципліни вперше був прочитаний:
- •141. Формування критичного напряму в політичній економії було обумовлене:
- •151. Представники історичної школи:
- •159. К.Маркс вважав, що блага мають цінність (вартість) лише тому, що в них уречевлена:
- •173. Для аргументації теорії додаткової вартості к. Маркс вводить в науковий оборот нові категорії:
- •235. Головна ідея кейнсіанства полягала у тому, що:
- •257. До теоретичних засад неолібералізму належать:
- •269. Сучасний монетаризм:
- •284. Яка з названих обставин єднає історичну школу інституціоналізмом:
284. Яка з названих обставин єднає історичну школу інституціоналізмом:
а) визначальна роль позаекономічних факторів порівняно з економічними;
б) предмет дослідження політичної економії;
в) незначна роль держави в економічних процесах.
285. Відмінність інституціоналізму від неокласичної теорії полягає у:
а) твердженні, що ринок координує та спрямовує діяльність учасників економічних процесів;
б) твердженні, що рушійною силою ринкової економіки є механізм вільної конкуренції;
в) визнанні державного втручання в економіку небажаним;
г) визнанні необхідності суспільного контролю над бізнесом.
286. Представники інституціоналізму:
а) доводили необхідність державного регулювання економіки;
б) розробили концепцію захисту середнього класу;
в) виступили з критикою монополій;
г) всі відповіді правильні.
287. Для інституціональних теорій характерне:
а) критичне ставлення до абстрактних теорій неокласиків;
б) прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками;
в) невдоволеність недостатньою емпіричністю класичної та неокласичної теорій;
г) всі відповіді правильні.
288. . Назвіть представника інституціоналізму:
а) Р.Коуз;
б) М.Фрідман;
в) А.Пігу;
г) Л.Вальрас;
д) Ф.Ліст.
289. Засновником інституціоналізму вважають американського економіста і соціолога:
а) Т.Веблена; б) В.Мітчелла; в) Дж.Коммонса; г) Дж.Гелбрейта.
290. До основних напрямів раннього інституціоналізму не відноситься:
а) соціально-ринковий;
б) соціально-правовий;
в) кон’юнктурно-статистичний;
г) соціально-психологічний.
291. Фундатором соціально-психологічного напряму інституціоналізму став критик капіталізму, названий колегами „американським Марксом”:
а) Дж.Гелбрейт; б) В.Мітчелл; в) Т.Веблен; г) Дж.Коммонс.
292. Засновником соціально-правового напряму інституціоналізму був:
а) В.Мітчелл; б) Т. Веблен; в) Дж.Коммонс; г) Дж.Гелбрейт.
293. Теоретики раннього інституціоналізму:
а) виступили з нищівною критикою монополій;
б) розробляли програми реформування капіталізму;
в) доводили необхідність державного регулювання економіки;
г) всі відповіді правильні.
294. Теоретики раннього інституціоналізму:
а) критикували капіталізм з морально-психологічних позицій;
б) розробляли концепцію захисту „середнього класу”;
в) розробляли рекомендації щодо реформування капіталізму з позицій соціального контролю;
г) всі відповіді правильні.
295. Основною вадою капіталізму Т.Веблен вважав:
а) „нечесну конкуренцію”;
б) недосконалість юридичних норм;
в) суперечність між „індустрією” і „бізнесом”;
г) відсутність системи страхування на випадок безробіття.
296. „Товари Веблена“:
а) це предмети розкоші, попит на які зростає з підвищенням їх цін;
б) виявляють ефект снобізму;
в) мають висхідну криву попиту;
г) всі відповіді правильні.
297. У результаті реформ Т.Веблен бачить:
а) збереження пріоритетної ролі представників фінансового "бізнесу";
б) перехід до "індустріальної системи";
в)перехід до соціалістичного суспільства.
298. Основною вадою капіталізму Дж.Коммонс вважав:
а) „нечесну конкуренцію”;
б) недосконалість юридичних норм;
в) суперечність між „індустрією” і „бізнесом”;
г) відсутність системи страхування на випадок безробіття.
299. Засновником кон’юнктурно-статистичного напряму інституціоналізму був глава Національного бюро економічних досліджень США, „гарвардського барометру”, який надав хибний прогноз економічної кон’юнктури на період „Великої депресії”:
а) Т.Веблен; б) В.Мітчелл; в) Дж.Коммонс; г) Дж.Гелбрейт.
300. Представник неоінституціоналізму Дж.К.Гелбрейт вважав, що причиною „революції управлінців” є підвищення ролі такого ресурсу як:
а) праця; б) капітал; в) інформація; г) підприємницький талант.
301. Автором теорії „довгих хвиль в економіці”, яка увійшла до аналітичного арсеналу проблем економічного циклу і прогнозів економічної активності, був:
а) С.Кузнєц; б) Р.Харрод; в) Е.Хансен; г) М.Кондратьєв.
302. Матеріальною основою великих хвиль економічної динаміки („циклів Кондратьєва“) є:
а) зміна попиту на засоби виробництва;
б) взаємодія грошово-кредитних та фіскальних змінних;
в) радикальні зміни базових технологій та оновлення об’єктів інфраструктури;
г) зміна попиту на споживчі товари.
СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА У ПРАЦЯХ ЛАУРЕАТІВ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ
303. Терміни „мікроекономіка“ і „макроекономіка” у науковий оборот увів один з перших лауреатів Нобелівської премії з економіки:
а) Дж.М.Кейнс; б) П.Семюелсон; в) Я.Тінберген; г) Р.Фріш.
304. Єдиним радянським лауреатом Нобелівської премії з економіки, присудженої йому за вклад в теорію оптимального використання ресурсів, був:
а) Л.Канторович; б) В.Леонтьєв; в) М.Фрідмен; г) С.Кузнєц.
305. Неокласичний синтез поєднує:
а) кейнсіанську і неокласичну теорії; б) маржиналізм і монетаризм;
в) марксизм і неолібералізм; г) кейнсіанство і інституціоналізм.
306. П.Семюелсон як представник „неокласичного синтезу”:
а) намагався інтегрувати всі економічні вчення, які ґрунтуються на неокласичній ідеології;
б) визнавав плюралізм підходів до формування реальної економічної політики;
в) допускав можливість застосування будь-яких моделей і методів державного впливу на економіку за умови збереження ринкового механізму саморегулювання;
г) всі відповіді правильні.
307. Світовим навчальним бестселером став підручник „Економікс“ американського економіста, лауреата Нобелівської премії:
а) Р.Лукаса; б) С.Кузнєца; в) П.Семюелсона; г) М.Фрідмена.
308. Ідею раціональних очікувань вперше застосував до аналізу поведінки економічних суб’єктів і її наслідків для економічної політики американський економіст, лауреат Нобелівської премії:
а) Д.Макфадден; б) Р.Лукас; в) Ф.Модільяні; г) М.Фрідмен.
309. Теорія суспільного вибору виходить з того, що:
а) принцип раціональності поведінки може бути застосований до дослідження будь-якої сфери діяльності;
б) у політиці не існує взаємовигідного обміну через існування політичної нерівності, зумовленої економічними причинами;
в) політику можна розглядати як обмін, в якому процес прийняття рішень подібний до ринкових угод;
г) всі відповіді правильні.
310.Засновником неоінституціоналізму вважають англійського економіста, лауреата Нобелівської премії:
а) Р.Коуза; б) К.Гренджера; в) В.Вікрі; г) Р.Стоуна.
311.Визначний внесок у вивчення проблем зовнішніх ефектів та розробку економічної теорії прав власності був зроблений англійським економістом, лауреатом Нобелівської премії:
а) Р.Коузом; б) К.Гренджером; в) В.Вікрі; г) Р.Стоуном.
312.Лауреат Нобелівської премії Р.Коуз вводить у науковий оборот термін:
а) суспільні блага; б) зовнішній ефект;
в) трансакційні витрати; г) суспільний вибір.
313.Згідно теореми Коуза, ефективність вирішення проблем, створених зовнішніми ефектами, підвищується за наявності:
а) державного втручання у процес переговорів;
б) визначеності прав власності всіх учасників;
в) незначного числа учасників переговорів;
г) правильні відповіді б) і в).
314.Трансакційні витрати – поняття, запроваджене Р.Коузом, – це:
а) додаткові витрати фірм, пов’язані з реалізацією виробленої продукції;
б) додаткові витрати держави, пов’язані з регулюванням економічної діяльності ринкових суб’єктів;
в) додаткові витрати фірм, пов’язані зі встановленням прав власності та заходами, спрямованими на зменшення втрат від зовнішніх ефектів;
г) альтернативні витрати помилкового вибору фірм чи держави.