- •2. Форми держави та елементи
- •3. Правова держава та ознаки
- •4. Функция держави та их класификация
- •5. Поняття та ознаки права
- •6. Правова норма та структура
- •7. Правовідносини: поняття та структура
- •8. Система права
- •9. Джерела права
- •10. Систематизация нормативно-правових актов
- •11. Юридична відповідальність: підстави та види
- •12. Предмет та джерела конституційного права України
- •14. Підстави набуття громадянства України відповідно до вітчизняного конституційного законодавства
- •15. Конституційно-правовий статус Верховно ради України
- •16. Конституційно-правовий статус Президента України
- •17. Правовий статус Каб.Міністр в України
- •18. Конституційний суд України, його завдання та функції
- •19. Правова характеристика органів судової влади України
- •20. Державне управління та його принципи
- •21. Предмет та метод адміністративного права України
- •22. Адміністративна відповідальність: поняття та підстави
- •23. Адміністративні стягнення,і їх види
- •24. Податки та збори, х види в дпов дно до діючого ф нансового законодавства Укра ни
- •25. Предмет, метод та джерела фінансового права
- •26. Організація та органи фінансового контролю
- •27. Предмет та метод цивільного права Укра ни
- •28. Правоздатність та дієздатність фізично особи
- •29. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •30. Позовна давність: поняття та строки
- •32. Форми власності відповідно до цивільного законодавства
- •33. Набуття права власності відповідно до Цивільного кодексу України
- •34. Види та форми правочинів у цивільному праві України
- •35. Захист права власності у вітчизняному цивільному праві
- •36. Спадкування за заповітом
- •37. Спадкування за законом
- •38. ПІдпри мницьке право УкраЇни: предмет та джерела правового регулювання
- •39. Порядок державноЇ реєстрації фізичних осіб-підприємців
- •40. Порядок державної реєстрації юридичних осіб
- •41. Патентування
- •42. Ліцензування
- •43.Основні організаційно-правові форми суб’єктів господарювання.
- •44. Предмет та метод Сімейного права
- •45. Шлюб: порядок його укладання та умови одруження
- •46. Порядок та підстави розірвання шлюбу відповідно до Сімейного кодексу України
- •47. Майнові, особисті немайнові права та обов'язки подржжя відповідно до Сімейного кодексу України
- •48. Майнові, особисті немайнові права обов'язки батьків та дітей
- •49. Підстави усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування
- •50. Предмет та джерела трудового права
- •51. Трудовий договір та порядок його укладання відповідно до діючого трудового законодавства України
- •52. Обов'язков та факультативн умови трудового договору
- •53. Строки випробування при прийнятт на роботу відповідно до діючого трудового законодавства України
- •54. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника відповідно до кЗпП України
- •55. Порядок та підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до кЗпП України
- •56. Робочий час
- •57. Час відпочинку
- •58. Дисциплінарна в дповідальність
- •59. Повна матеріальна відповідальність сторін трудового договору
- •60. Обмежена матеріальна відповідальність сторін трудового договору
- •61. Кримінальне право: поняття, предмет джерела правового регулювання
- •62. Поняття та ознаки злочину
- •63. Кримінальна відповідальність та її підстави (склад злочину)
- •64. Кримінальне покарання та його види
- •65. Характеристика злочинів проти власності
- •66. Злочини у сфер службової діяльності : поняття та види
- •67. Склад та категорії земель згідно Земельного кодексу України
9. Джерела права
Форма (джерело) права - це державно-офіційні способи виразу і закріплення його норм, надання загальним правилам загальнообов'язкового, юридичного значення.
Джерело права – офіційний спосіб зовнішнього вираження й організації у належну юридичну оболонку норм права.
Поняття форми права невіддільне від поняття юридичної норми. Коли мова йде про норму права, мається на увазі той чи інший спосіб існування норм права. Форма права завжди є носієм правової норми. Крім того, форма права вважається формою зовнішнього виразу правових норм, звернення до якої дає уявлення про діючі у цей момент державно-обов'язкові правила.
Зовнішні форми права:
Правовий звичай – санкціонований державою звичай, який набуває в силу цього загальнообов’язкового значення. Правовий (санкціонований) звичай – одна з найбільш давніх форм права. Правовий звичай – це правило поведінки, яке в силу багаторазового повторення стає звичкою, передається із покоління в покоління й захищається примусовою силою держави. Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру. Правовий звичай походить від простого звичаю, який стає правовим тоді, коли його закріплює (санкціонує) держава.
Юридичний ( правовий) прецедент — судове або адміністративне рішення у конкретній юридичній справі, яке набуває загальнообов'язкового значення при розв'язанні усіх наступних аналогічних справ. Тобто це рішення компетентного органу держави (судового, адміністративного) по конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ.
Нормативно-правовий договір — об'єктивоване, формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлено за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою. Це документ загального характеру, який встановлюється за взаємною згодою кількох суб'єктів і забезпечується державою. Нормативні договори бувають внутрішньодержавними і міжнародними, установчими і звичайними, типовими і поточними. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави (а також органу місцевого самоврядування), в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правовий акт — офіційний юридичний документ, який приймається внаслідок правотворчості компетентним державним органом і містить правові норми. Нормативні акти спрямовані на встановлення, зміну або скасування правових норм.
Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти.
Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, відображає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу. Вища юридична сила закону полягає в тому, що він – акт вищого представницького органу держави, і цей акт може скасувати чи змінити лише орган, який його видав. Інколи зовнішньою формою права вважають релігійно-правові норми та міжнародно-правові акти.
Релігійно-правові норми — санкціоновані державою церковні канони та інші релігійні норми, яким надається загальнообов'язковий характер.
Міжнародно-правові акти – документи міжнародних угод, у яких містяться правила відносин нинішніх і майбутніх учасників угоди на невизначений час. Звичайно міжнародно-правовий акт має пріоритетну дію перед нормами національного права.