2. Закономірності соціально-економічного розвитку регіонів
Закономірність – це об’єктивно існуючий суттєвий зв’язок явищ природи і суспільного життя, що повторюється в часі.
Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірностей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню розвитку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії витрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплексності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.
Закономірність сталого розвитку продуктивних сил визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Сталий розвиток продуктивних сил України можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови економіки, техніко-технологічного переозброєння виробництва, інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо продуктивних сил полягає у: забезпеченні раціонального природокористування; відтворенні ресурсної бази виробництва; реструктуризації господарського комплексу регіону у зв'язку з новими економічними і соціальними умовами; ефективному використанні трудового та виробничого потенціалу.
Закономірність ринкової кон’юнктури значною мірою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удосконалення існуючої структури господарства регіону. Ця закономірність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої - кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, і ринку капіталу тощо.
3. Принципи розвитку регіональної економіки
Для практичного використання загальні положення причинно-обумовленого формування регіонів та їх систем трансформують в провідні цілеспрямовані вимоги та установки регіональної політики, територіального управління і господарського діяльності, які називають принципами регіонального розвитку.
Принцип (лат. principium - першооснова) - це основні стратегічні напрямки розвитку економіки на даний час в означеній країні або регіоні.
Принципи – це головні напрямки розвитку народного господарства в територіальному аспекті на даний (чи прогнозний період).
Принцип історизму –враховує минулий досвід і дає змогу визначити цілісність та завершеність економічного і соціального розвитку регіонів країни.
Принцип єдності регіональної політики та господарської діяльності –реалізує комплексний підхід при врахуванні природно-господарських особливостей кожного регіону.
В обґрунтуванні рішень соціально-економічного розвитку регіону мають бути враховані економічні, соціальні, екологічні, організаційні та технічні чинники.
3.Принцип комплексності –передбачає найбільш повну збалансованість виробництва, підвищення продуктивності праці, оптимальне задоволення потреб виробництва та населення.
4. Принцип збалансованості – передбачає таке розташування виробництва і таке його галузеве співвідношення, при якому зберігається баланс між виробничими потужностями та наявністю сировини, попитом та пропозицією, безробіттям та зайнятістю, допоміжним та основними виробництвами (Астраханський ЦБК, Херсон, Донбас).
5. Принцип оптимальності – оптимум тобто вибір найкращого із запропонованих варіантів.Для Одеси (на противагу від Ялти) оптимальним є розвиток міста як поліфукціонального: певний відсоток промисловості, науки, освіти, транспорту, рекреації, туризму тощо.
6. Принцип пріоритетності - передбачає ранжування цілей і завдань
соціально-економічного розвитку регіону відповідно до просторової стратегії його комплексного розвитку.
Принцип варіантності -необхідність вибору шляхів досягнення
цілей. Варіанти регіонального розвитку складаються на основі альтернативних проектів, планів розвитку, різних пропозицій, гіпотез інвестиційної політики, технічних і технологічних рішень...
8. Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір (спеціалізація України при Радянському Союзі і тепер, на перспективу).