19. Порівняльна характеристика Дейзі Міллер (Джеймс «Дейзі Міллер») та лейтенанта Глана (Гамсун «Пан»).

Дейзі Міллер – головна героїня однойменної повісті. Лейтенант Глан – головний герой роману «Пан». Це два різних індивіда, але 2 чутливі душі. Дейзі Міллер – юна дівчина, яка протиставляє себе соціуму. Вона поводить себе, як їй заманеться. ЇЇ мати не сперечається з нею, дозволяє їй робити все, що вона захоче. (Наприклад, навіть у досить пізній час вона хоче, щоб Уінтерборн покатав її на лодці, а її мати не суперечила цій забаганці). Дівчина ставить себе наперекір суспільству, яке починає відноситись до неї зневажливо, через її надмірно вільну поведінку. Лейтенант Глан – навпаки віддаляється від соціуму, адже тільки наодинці з собою він відчуває себе дійсно щасливим та вільним. Тут і можна побачити відмінність між двома персонажами, адже Дейзі постійно подорожувала, можна так сказати перебувала в суспільстві, а Глан – навпаки, йому міська суєта – чуже. Тільки в лісі він відчував себе сильним, тут міг жити справжнім життям, відчувати його красу. Дейзі Міллер дівчина хоробра. Її мати, можна сказати, виховувала свою дочку так, що їй все було дозволено, звідси її прагнення показати світу себе як індивіда, а не підкорюватися всім. Як ми можемо побачити, Дейзі юна, мила дівчина, якою її бачить Уінтерборн. Він не розуміє як за її вільною поведінкою, розмовами з незнайомими людьми, скривається чиста та тендітна душа цієї особи, яка і залишалась на протязі всієї повісті. Лейтенант Глан навпаки ж, розчарувавшись в коханні до Едварди він закривається від неї, тому що не хотів, щоб його «моричила» дівчина. Його взаємовідносини з Едвардою були дуже тяжкими, адже в неї важкий характер. Едварда капризна, часто допускалась необдуманих поступків, що виводили лейтенанта з себе. А Дейзі Міллер навпаки спокійно реагувала на все, що відбувалось.

Жодні здобутки цивілізації не замінять людині простих і щирих почуттів, які полонили її душу під час спілкування з природою. Саме тому Глан шукав непереборну силу кохання в таїнствах природи, таїнствах людської душі. Для Глана увесь світ був казкою. Він умів слухати природу, уловлювати її тиху музику, усім серцем відчувати свою єдність з нею. Природа заполонила душу Томаса, а не переборола його почуття. Він лише у лісі міг бути самим собою, жити повноцінним життям, відчувати його красу, тому він змінив військову форму на "одяг Робінзона" і жив у хижці разом зі своїм собакою Езопом. Світ цивілізації герой сприйняв як недосконале, штучне відображення світу природи. Він "тішився запахом коріння й листя, запахом соснової живиці", і ніщо не бентежило його душу.

Дейзі Міллер ж навпаки, для неї подорожі були чимось більшим. Їй подобалося постійно жити в русі, постійно пізнавати щось нове. Але все ж інколи вона сама прогулювалась по саду, їй хотілось побути самій, ніби відірватись від всього того, що відбувається навкруги.

Фінал для обох героїв трагічний. Дейзі Міллер помирає, захворівши на невиліковну застуду. Очевидно, що за даних обставин смерть героїні символічна: це є вираз авторського протесту і неприйняття тієї задушливої атмосфери суспільства, з якою довелося зіткнутися Дейзі. Її життя, поведінка не змогли суперечити світові, в якому вона знаходилась.

В романі «Пан» фінал залишився відкритий, але в новелі "Смерть Глана", своєрідному епілозі твору, автор логічно завершив сюжетну лінію. Лейтенант Глан був убитий. Його противник навіть не звинувачував себе, за здійснене, думаючи, що він отрима те, чого хотів. Що означає, що навіть після всього, що трапилось, Глан не захотів повертатись до минулого.