3. Скіфи на Україні

7ст. до н.е. – з півн. Кавказу на Україну вдираються племена Скіфів. Іраномовні племена кочових скотарів..Кор-ся бронзою, міддю та залізом,вміли виплавляти. Виникає протодержава-Велика Скіфія.Скіфська протодержава (на Україні) яку населяли на території Одещини, скіфи-орачі. На Кіровоградщині – скіфи-землероби.МіжДніпром і Азовським морем – скіфи-скотарі. Дніпропетровщина, Донеччина – царські-скіфи.Підлеглі народи платили данину продуктами праці,в віпадку нестачі відплачували родичами.Рабів продавали в Танайсі(в гирлі Дону)-1 з найб.ринків работорговлі в Античній Греції. Царські скіфи за підтримки своєї влади одружували своїх синів на дочках вождів підвладних народів. В 5 ст. до н.е. вдерлися сармати. На початку 3 ст. скіфи були витіснені до запорізьких плавнів і Криму.ВКриму створили своє царство Еллінітичного типу – Мала Скіфія (столиця – Неаполь). Заняття кримських Скіфів: скотарство, землеробство. Мала скіфія проіснувала до 2-пол. 4 ст. н.е. і була остаточно знищена Гунами.

4. Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)

Рабовласницьке суспільство принесене на території України греками. Перші греки поселилися у 7 ст. до н.е. в одному з півостровів Дніпрово-Бузького лиману. У 6 ст. – перша грецька колонізація переселилася з малоазійського м. Мілей, заснували міста-колонії – Нікій, Тира(у гирлі Дністра), Пантикапей, Ольвію в гирлі пд. Бугу та Найс в гирлі Дону, Феодосію в Криму і цілу низку міст за розміщенням поселень. В період розквіту було понад 1000 малих, середніх і великих поселень. Нова політично-адміністративна структура місто-держава (поліс), складалося з самого міста і сільсько-господарської округи (до 40 км.). Абсолютна більшість полісів була рабовласницькою. Основне завдання: землеробство, торгівля, ремесла в деяких було рибальство(Ольвія і Пантикапей). Класова структура полісу: більшість населення складалося з вільних людей, до 20% складали раби, які поділялися на приватних і державних. Вільні люди поділялися на повноправних громадян (нащадків засновників міста) та метеків(вільні греки, породженці інших грецьких міст). Повноправні громадяни поділялися на чоловік і жінок, чоловіки були дійсно повноправними. Вони володіли майновими, громадянськими і політичними правами. Жінки до повноліття повністю0 залежали від батьків. До одруження вони не мали права вийти без супроводу. Метеки не мали політичних прав, вони мали обмежені майнові права, не мали права володіти нерухомістю. Осн. заняттями: ремесло, торгівля, мистецтво. Основними конфліктами у містах були конфлікти між метеками та повноправними громадянами.

5. Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.Е.)

Переселення більш част готів з півд. Швеції до півн. Польші, де вони прожили більше півсторіччя і збільш-сь у кількості людей, пішли на півд. Схід.Розташ у півд. Укр міжДністром і Доном, де і прожили до останньої чверті 4 ст.Тут готи перейшли від землеробства до скотарства.Також було пограбування і експлуатація сусідніх народів(постраждали Кр.Скіфи,Сармати) Їхнє переселення сприяло розшаруванню серед словян населення.В 4 ст. – 3 гілки словян:венети, склавіни, анти(і також Колочанська культура)В 3 ст. готи навчилися виготовляти мореплавні човни.цу дало їм можливість грабувати Чорне море.

375 р. — через Волгу переходить народ гунів. 376-битва на р.Дон між готами та гунами(готи перемогли,але втратили дуже багато людей)

Середина V ст. — за Аттіли («Бич Божий») гуни досягають вершини свого розквіту. Однак після смерті Аттіли їх союз остаточно розпадається. Після цього посилюються позиції слов’ян.

VІ ст. — анти досягають найвищої могутності. Вони ведуть переможні війни з Візантією в Подунав’ї та на Балканах. Починається процес розселення слов’ян. Із межиріччя Дніпра й Дністра вони просуваються в Придунайські землі і там діляться на дві групи: одна йде на Балканський півострів, а інша — вгору вздовж течії Дунаю. Починаючи з V ст., слов’яни Лівобережжя заселяють нові райони на півночі й північному сході, що до цього були зайняті балтами та угро-фінами. Початок поділу слов’ян на три гілки — східних, західних та південних.

50-і рр. VІ ст. — з Центральної Азії у Північне Причорномор’я насунули тюркомовні кочові племена аварів. Завдавши поразки антам, вони спустошили їх землі. Осівши в середній течії Дунаю, вони утворили свою державу — Аварський каганат.

602 р. — остання письмова згадка про антів, коли вони виступали союзниками Візантії у війні з аварами.

VІ–ІХ ст. — аварська держава поступово занепадає. Причина — невдалі війни проти Візантії, франків і слов’ян.

VІІ ст. — слов’яни повністю витискають аварів з українського Причорномор’я.

Значення Великого переселення народів:

1. Привело до формування сучасної етнополітичної карти Європи.

2. Започаткувало поділ слов’ян на етнічні групи, які залежно від історичних обставин заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів.

3. Межа між історією Стародавнього світу й Середньовіччям.