- •1.3. Чинники та особливості прояву міжособистісних відносин в студентській групі.
- •Висновки до першого розділу
- •2.1. Організація та методика дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».
- •2.2. Аналіз результатів дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».
- •60% 20% 20% 10% 33% 20% 10% 47%
- •2.3. Шляхи та напрями роботи соціального педагога щодо оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент"
- •Висновки до другого розділу
- •Методика «q-сортування» в. Стефансон.
- •Визначення індексу групової згуртованості Сішора
- •I. Як би ви оцінили, свою приналежність до групи?
2.3. Шляхи та напрями роботи соціального педагога щодо оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент"
Проаналізувавши дані емпіричного дослідження у досліджуваних нами студентських групах, ми визначили, що одним із пріоритетних напрямів поліпшення рівня міжособистісних відносин у даному студентському колективі – є підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи.
Дієвим засобом розвитку особистості окремих студентів, а також академічних груп в цілому виступає студентське самоврядування. Дійсно, в умовах самоврядування цілі діяльності й особистості, й групи, виходячи за їхні межі, роблять їх відкритими системами, забезпечуючи тим самим їхній розвиток. Спільна діяльність, спрямована на розв'язання протиріч між особистістю (академічною групою) і адміністрацією вузу (громадськими організаціями) приводить до формування нових властивостей і якостей особистості майбутнього фахівця. Так, відносини відповідальної залежності, що складаються між членами студентського колективу в умовах самоорганізації, сприяють становленню таких особистісних якостей, як почуття обов'язку, відповідальність за доручену справу, наполегливість у досягненні поставленої мети. У процесі самостійної постановки та вирішення життєво важливих завдань у членів студентського колективу формуються ініціативність і самостійність, розвиваються творчі й інтелектуальні здібності. Розширення ділових контактів із представниками адміністрації вищого навчального закладу і громадських організацій сприятливо відбивається на формуванні навичок ділового спілкування й організаторської діяльності. При цьому в колективі створюється особливий соціально-психологічний клімат, що стимулює активність особистості в області емоційної й інтелектуальної саморегуляції (О. В. Винославська Психологія Навчальний посібник Київ ІНКОС 2005).
Розвитку ініціативи, фантазії, активності студента сприяють режисерські ігри. Взагалі у розвитку соціальної активності студента велику роль відіграють ділові ігри. Ділові ігри як інноваційна технологія навчання є дієвим механізмом, здатним одночасно вирішити не тільки завдання виховання, але і дидактичні завдання навчального предмета. А саме: формування пізнавальних і професійних мотивів та інтересів фахівців; соціальної активності та компетентності; виховання системності і стратегічності мислення; відповідального ставлення до вирішення навчальних і професійних проблем; володіння методами моделювання.
Ділові ігри, в широкому сенсі цього поняття, є засобом моделювання різноманітних умов професійної діяльності методом пошуку нових способів її виконання. Ділові ігри імітують різні аспекти активності людини і його соціальної взаємодії. Ігри є методом ефективного навчання у вузі, оскільки знімають суперечності між абстрактним характером будь-якого навчального предмета і реальним характером майбутньої професійної діяльності учнів (Дергачёва И.Н. Интеграция историко-химических знаний как средство формирования социальной активности студентов в высшей школе. Омск: ОГИС, 2006. 172 с).
Тому ми можемо запропонувати ряд науково-практичних рекомендацій для соціального педагога, щодо підвищення ефективності процесу розвитку активності та ініціативності студентської групи:
Розвиток активності та ініціативності студентської групи необхідно здійснювати в цілісній виховній системі професійної підготовки вузу.
У виховний процес необхідно включати навчальні завдання моральної та естетичної орієнтованості.
На кураторських годинах використовувати активні методи навчання, рольові ігри, ділові ігри, диспути, бесіди, що дозволяють актуалізувати позицію студента.
При вирішенні завдань морального вибору формувати у студентів позитивну установку на прийняття загальнолюдських цінностей, ідеалів і переконань.
При організації педагогічної взаємодії дбати про створення творчої та дружньої атмосфери.
Поєднувати індивідуальні і колективні форми роботи студентів.
Здійснювати поетапний контроль і корекцію індивідуального процесу розвитку соціальної активності студента.
Забезпечення організаційно-управлінських та матеріально-технічних можливостей для реалізації різноманітних соціальних ініціатив молоді (наприклад, надання приміщень, відео- та аудіо-обладнання, комп’ютерної та оргтехніки, спортивного інвентарю).
Створення умов для соціального просування лідерів різних молодіжних формувань.
Створення та підтримка діяльності ресурсних (федеральних, регіональних) центрів розвитку молодіжного громадського руху.
Організацію та проведення конкурсів грантової підтримки для різних категорій молодіжних соціально-творчих об’єднань.
Таким чином, запропоновані нами шляхи підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи, сприятимуть оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент".