2.3. Шляхи та напрями роботи соціального педагога щодо оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент"

Проаналізувавши дані емпіричного дослідження у досліджуваних нами студентських групах, ми визначили, що одним із пріоритетних напрямів поліпшення рівня міжособистісних відносин у даному студентському колективі – є підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи.

Дієвим засобом розвитку особистості окремих студентів, а також академічних груп в цілому виступає студентське самоврядування. Дійсно, в умовах самоврядування цілі діяльності й особистості, й групи, виходячи за їхні межі, роблять їх відкритими системами, забезпечуючи тим самим їхній розвиток. Спільна діяльність, спрямована на розв'язання протиріч між особистістю (академічною групою) і адміністрацією вузу (громадськими організаціями) приводить до формування нових властивостей і якостей особистості майбутнього фахівця. Так, відносини відповідальної залежності, що складаються між членами студентського колективу в умовах самоорганізації, сприяють становленню таких особистісних якостей, як почуття обов'язку, відповідальність за доручену справу, наполегливість у досягненні поставленої мети. У процесі самостійної постановки та вирішення життєво важливих завдань у членів студентського колективу формуються ініціативність і самостійність, розвиваються творчі й інтелектуальні здібності. Розширення ділових контактів із представниками адміністрації вищого навчального закладу і громадських організацій сприятливо відбивається на формуванні навичок ділового спілкування й організаторської діяльності. При цьому в колективі створюється особливий соціально-психологічний клімат, що стимулює активність особистості в області емоційної й інтелектуальної саморегуляції (О. В. Винославська Психологія Навчальний посібник Київ ІНКОС 2005).

Розвитку ініціативи, фантазії, активності студента сприяють режисерські ігри. Взагалі у розвитку соціальної активності студента велику роль відіграють ділові ігри. Ділові ігри як інноваційна технологія навчання є дієвим механізмом, здатним одночасно вирішити не тільки завдання виховання, але і дидактичні завдання навчального предмета. А саме: формування пізнавальних і професійних мотивів та інтересів фахівців; соціальної активності та компетентності; виховання системності і стратегічності мислення; відповідального ставлення до вирішення навчальних і професійних проблем; володіння методами моделювання.

Ділові ігри, в широкому сенсі цього поняття, є засобом моделювання різноманітних умов професійної діяльності методом пошуку нових способів її виконання. Ділові ігри імітують різні аспекти активності людини і його соціальної взаємодії. Ігри є методом ефективного навчання у вузі, оскільки знімають суперечності між абстрактним характером будь-якого навчального предмета і реальним характером майбутньої професійної діяльності учнів (Дергачёва И.Н. Интеграция историко-химических знаний как средство формирования социальной активности студентов в высшей школе. Омск: ОГИС, 2006.  172 с).

Тому ми можемо запропонувати ряд науково-практичних рекомендацій для соціального педагога, щодо підвищення ефективності процесу розвитку активності та ініціативності студентської групи:

• Розвиток активності та ініціативності студентської групи необхідно здійснювати в цілісній виховній системі професійної підготовки вузу.

• У виховний процес необхідно включати навчальні завдання моральної та естетичної орієнтованості.

• На кураторських годинах використовувати активні методи навчання, рольові ігри, ділові ігри, диспути, бесіди, що дозволяють актуалізувати позицію студента.

• При вирішенні завдань морального вибору формувати у студентів позитивну установку на прийняття загальнолюдських цінностей, ідеалів і переконань.

• При організації педагогічної взаємодії дбати про створення творчої та дружньої атмосфери.

• Поєднувати індивідуальні і колективні форми роботи студентів.

• Здійснювати поетапний контроль і корекцію індивідуального процесу розвитку соціальної активності студента.

• Забезпечення організаційно-управлінських та матеріально-технічних можливостей для реалізації різноманітних соціальних ініціатив молоді (наприклад, надання приміщень, відео- та аудіо-обладнання, комп’ютерної та оргтехніки, спортивного інвентарю).

• Створення умов для соціального просування лідерів різних молодіжних формувань.

• Створення та підтримка діяльності ресурсних (федеральних, регіональних) центрів розвитку молодіжного громадського руху.

• Організацію та проведення конкурсів грантової підтримки для різних категорій молодіжних соціально-творчих об’єднань.

Таким чином, запропоновані нами шляхи підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи, сприятимуть оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент".