4. Івана: – 21 розділ.

Символом євангеліста є орел.

Охоплює події семи років.

• Діяння апостолів

Продовження євангельської розповіді з моменті смерті Христа і до смерті апостола Павла (доповнення євангельської історії).

Послання апостолів

• Послання апостола Павла(14 книг)

1. 1 і 2 до солунян.

2. 1 і 2 до коринтян.

3. до галатів.

4. до римлян.

5. до Филимона.

6. до колосян.

7. до ефесян.

8. до филип”ян.

9. І до Тимофія.

10. до Тита.

11. ІІ до Тимофія

12. до євреїв

• Соборні послання (7 книг)

1. Соборне послання Якова.

2. Перше соборне послання Петра.

3. Друге соборне послання Петра.

4. Перше соборне послання Іоанна.

5. Друге соборне послання Іоанна.

6. Третє соборне послання Іоанна.

7. Соборне послання Іуди.

Пророчі (1 кига)

• Одкровення Івана Богослова - 22 розділи, автор невідомий. Апокаліптичні твори покликані були підняти завісу над майбутнім і розповісти про нього в одкровеннях пророків. Майбутні події показані в фантастичному, загрозливому вигляді

2.Загальна характеристика старозавітних книг: тематичні групи, проблематика, образна система.

Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії, одна з двох частин Біблія в його основі лежить «Танах» та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіім) та Писання (Кетувім), що в свою чергу поділяються на історичні, поетичні та повчальні твори. Книги Старого Заповіту було написано у період з XIII до I ст. до н. е. давньоєврейською мовою. До Старого Завіту входить 39 книг.

Тематичні групи:

• Законоустановчі книги

Викладається старозавітний закон. Приписані Мойсеєві.

До ІІ ст до н.е. всі книга Мойсея розглядалися в єдності – як одна. Поділ – з технічних причин (зміст книги не вміщався на один сувій).

У євреїв: Закон або Тора (П”ятикнижжя Мойсеєве). Логічно стрункий вступ до всієї Біблії.

Всі книги П”ятикнижжя складаються з окремих, незалежних і різних, іноді суперечливих творів.

Основна ідея:проповідь монотеїстичної релігії.

Включають у себе книги: Буття,Вихід,Левіт,Числа,Второзаконня.

• Історичні книги (12 книг)

Дійсна історія Ізраїлю – від появи ізраїльських племен у Ханааніф до завоювання їх римлянами.

“Священна ”історія: за всіма реальними подіями – пошук Божого провидіння



призначалася для культових потреб, для розповсюдження релігійного вчення.

Розповідь введена в рамки історичного процесу, історичні події – у релігійному ореолі. Важливо не те, як відбувається подія, а важливим є сам факт і та ідея, яка в нього закладена.

Іа група (7 книг): Книга Ісуса Навіна, Суддів, Рут, чотири книги Царств.

ІІа група (5 книг): І-а і ІІ-а книги Параліпоменон (Хронік), Книга Ездри, Книга Неемії, Книга Естер.

• Морально-поетичні книги (сапієнціальні – книги мудрості)

Мета:показати настанови щодо життя людини, уберегти її від гріха, за який може бути покарана.

Включає в себе : книга Йова, книга Екклезіаста,Псалтир.

• Пророчі книги

Пророк (з грец.) – той, хто виступав від імені іншої істоти (Ягве).

Це не лише провидці в стані екстазу, вони захисники культу Ягве, прозорливі, що викривають соціальні несправедливості. У вченнях пророків Ягве виступає не лише як найвеличніший серед богів, але й найсправедливіший, що не дозволяє ображати сиріт і бідняків. Ягве – єдиний у світі бог і ніяких інших богів немає і не може бути.

Для вираження суті свого вчення вони використовували символічні образи або вчинки. Пророк є Божим посланцем до народу: перш за все він покликаний утверджувати істину, а потім, коли народ приходить в стан упадку, завдання пророка – наставляти його на путь істинний. Тому його слово – це слово викриття і заклику, і лише в разі, якщо воно не доходить до совісті народу, то стає грізним попередженням про покарання, що чекає на народу.

Пророчими називають книги Ісаії, Єремії,Єзекиїля, Даниїла та 12-ти „малих” пророків.

Проблематика старозавітніх книг:

Проблема зла:як можна узгодити зло і гріх з милосердям і всесильністю Бога? Чому Бог за добро платить злом?

Проблема страждання:

Єлифаз, Софар, Вилдад: страждання і кара за гріхи, чим більше людина грішить – тим більше вона страждає.

Елігу:страждання не як кара за гріхи, а як пересторога від гріха, недопускання до гріха. Страждання – прийом, метод здобуття певного досвіду, процес самоочищення. Як результат, людина стає добрішою, гуманнішою, милосерднішою.

Головні образи в старозавітних книгах є носіями християнських чеснот, об*єднанні іконографічним каноном – правилами створення образу центрального героя, наділеного доброчинністюв і покірністюв Божій волі. Головні образи старозавітних книг: Авраам,Ной,Йосип, Яков,Мойсей.

Авраам- біблійний персонаж, родоначальник багатьох народів. Образ Авраама займає центральне місце в історичній пам'яті єврейського народу. Опис його життя і його випробувань розглядається в єврейській традиції як повчальний приклад, що символічно відображає подальшу історію єврейського народу. Авраам розглядається в єврейській традиції не тільки як родоначальник єврейського народу але і як провісник монотеїзму, який приніс людям віру в єдиного Бога невидимого, творця землі і неба та владики світу.

Ной- внук Метушалаха людина, завдяки якій врятувалися від Вессвітнього потопу люди і тварини. У Біблії про Ноя сказано наступне:«Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной ходив з Богом».

Йосип –біблійна особа син патріарха Якова та Рахилі . Улюблений батьком, винятково піднесений і прекрасний образ Йосипа, проданий братами в Єгипет, став величним прообразом Ісуса Христа.

Яків- прообраз Віри, вираженої й відкритої дванадцятьма характерами її прояву в історії духовного становлення людини. Пророчо це відкривається в благословеннях Якова.

Мойсей- біблійний персонаж із Закону Мойсея у Старому Заповіті. . Образ Мойсея як одного з духовних праотців людства з точки зору православного віровчення з давніх часів був шанований серед українського народу.