- •1. Сутність менеджменту
- •2. Поняття менеджмент, управління.
- •3. Цілі і завдання менеджменту
- •4. Професійно-кваліфікаційні вимоги до менеджера
- •5. Визначення поняття організація
- •6. Позиція управління всередині організації
- •7. Менеджмент і зовнішнє оточення організації
- •8. Механістичний та органічний типи упраління
- •9. Управління як відношення
- •10. Обєкт і субєкт управління
- •11. Управління як система, що розвивається.
- •12. Підсистеми управління
- •13. Структурно-функціональна підсистема управління
- •14. Духовна підсистема управління
- •15. Логічна схема розвитку управління
- •16. Закони й закономірності менеджменту
- •17. Методологічні підходи у менеджменті
- •18. Основні принципи управління
- •19. Основні методи управління
- •20. Основні вчення про менеджмент
- •21. Школа наукового управління
- •22. Адміністративна школа менеджменту
- •23. Школа людських відносин
- •24. Розвиток управлынської думки в Україні
- •25. «Синтетичні» вчення про управління
- •26. Менеджмент на зламі 20-21 століть
- •27. Загальна характеристика стратегічного управління
- •28. Аналіз середовища організації
- •29. Модель взаємодії людини і організації
- •30. Проблема встановлення взаємодії людини і організації
- •31. Входження людини в організацію
- •32. Рольовий аспект взаємодії людини і організації
- •33. Особистісний аспкт взаємодії людини і організації
- •34. Взаємодія людини і групи
- •35. Адаптація людини до організаційного оточення і зміна його поведінки
- •36. Загальна характеристика мотивації
- •37. Теорія змісту мотивації
- •38.Теорії процесу мотивації.
- •39.Загальне поняття комунікації.
- •40.Процес комунікації в організації.
- •41.Комунікаційні стадії в організації.
- •42.Невербальна комунікація.
- •43.Загальне поняття прийняття рішень.
- •44.Моделі прийняття рішень.
- •45.Процес прийняття управлінських рішень.
- •46.Загальне поняття влади.
- •47.Джерела влади в організації.
- •49.Загальне поняття конфлікту.
- •50.Типи конфліктів.
- •51.Рівні конфліктів в організації.
- •52.Структурні методи управління конфліктом.
- •53.Поняття "професіограма спеціаліста" з менеджменту.Вимоги до нього.
- •54.Структура знань, умінь та навичок фахівця з менеджменту.
- •55.Загальна, професійна та управлінська культура особистості менеджменту.
- •56.Теорія та практика у підготовці фахівців з менеджменту.
- •57-59.Загальна підготовка спеціаліста у вищому навчальному закладі.
- •60.Рівень загальної культури як критерій ефективності навчально-виховного процесу.
- •61.Складові загальної культури.
- •62.Економічна підготовка та її складові.
- •63.Соціологічна підготовка:
- •64.Політологічна підготовка та її складові .
- •65.Ідеологічна підготовка та її складові
- •68. Теорія управління ,теорія прийняття рішень
- •69. Види управління як спеціалізація фахівця у галузі саморегуляції соціального процесу
- •70.Поняття професійної культури менеджера. Цінності організації та цінності сучасного менеджера.
- •71. Сутність та зміст етичної поведінки менеджера
- •72. Поняття ринку праці (Обєктивні та субєктивні чинники кар'єри менеджера__нема)
- •73. Самостійна робота менеджера над підвищенням свого професійного рівня
- •74. Самоменеджмент як інструмент ділового успіху
45.Процес прийняття управлінських рішень.
У процесі прийняття управлінських рішень менеджеру необхідно відповісти на такі питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, що це дає тощо.
Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний, а також залежить від кваліфікації керівника, його стилю керівництва, ситуації, культури організації та ін.
Найбільш визнаним підходом до прийняття управлінських рішень є дотримання процедури і виконання обов’язкових дій: розпізнавання проблеми, встановлення цілей розв’язання проблеми, вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації, обгрунтування реарістичних альтернативних дій, порівняння та відбір альтернатив, формулювання та видавання рішень.
Прийняття рішень-Розпізнавання проблеми-Цілі щодо розв*язання проблем-Аналіз проблеми-Обгрунтування проблем-Відбір альтернатив-Формування та видання рішень.
46.Загальне поняття влади.
Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей. Засоби впливу бувають різними: прохання, промовлене на вухо пошепки, або ніж, приставлений до горла. В умовах підприємства таким "ножем" може бути погроза звільнення.
47.Джерела влади в організації.
Фахівцями розроблено багато різних підходів до класифікації джерел влади. Спочатку виділялося п'ять базових джерел влади: примус, експертиза, закон або право прийняття рішення, приклад чи харизма, винагороду. Пізніше був доданий шостий джерело - інформація, а потім і сьомий джерело - зв'язки. При цьому всі джерела влади були розділені на дві великі групи. До першої групи були віднесені ті джерела влади, які мають особистісну основу, до другої - організаційну основу, яку називають також структурно-ситуаційної Основою влади називається те, звідки вона походить, а джерелом влади - те, через що дана основа використовується.
У групу, складову особистісну основу влади, включаються наступні джерела влади: експертна влада, влада прикладу, право на владу, влада інформації, потреба у владі. Під експертною владою розуміється здатність керівника впливати на поведінку підлеглих у силу своєї підготовки та рівня освіти, досвіду і таланту, умінь і навичок, а також наявності спеціалізованих знань. Експертна влада не пов'язана жорстко з певною посадою. Рівень експертної влади визначається рівнем, на якому керівник демонструє свою компетентність в аналізі, оцінці і контролі роботи підлеглих. Спеціалізація в знаннях обмежує застосування експертної влади. Недоліком такої влади страждають молоді керівники, і їм потрібен час для того, щоб її здобути і ефективно використовувати. Влада прикладу пов'язана зі здатністю керівника впливати на поведінку підлеглих завдяки його привабливості, наявності у нього харизми. Харизма - це влада, заснована на силі особистих якостей і стилю керівника. Влада прикладу нерідко формується в міру ототожнення підлеглими себе зі своїм керівником, аж до наслідування йому в усьому. Це прагнення непомітно підводить наслідувача під вплив того, кому він наслідує. Чим більше керівник є для когось ідеалом, тим більше його поважають, підкріплюючи тим самим його особистісну основу влади. Формально керівники, що займають одні й ті ж посади, мають рівні права. Проте кожен з них використовує дане йому право в межах своїх здібностей. Це проявляється в тому, що кожен керівник як би володіє різним правом на владу. У багатьох випадках дане джерело влади може бути єдиним, особливо коли організація тільки формується. Підлеглі відіграють важливу роль у формуванні практики застосування даного типу влади. Тут важливо отримати від підлеглих визнання права на владу, що пов'язано з використанням інших джерел влади. Крім того, розглянутий джерело влади на відміну від інших має більш чіткі межі застосування даної влади в межах наданих керівнику прав і відповідальності. Влада інформації базується на можливості доступу до потрібної і важливої інформації і умінні використовувати її для впливу на підлеглих. Отримана інформація дозволяє її власникові приймати оптимальні рішення і здійснювати тим самим владу. Координація інформаційних потоків і контроль за комунікаційною мережею роблять людину владним. Інформація відіграє важливу роль у формуванні влади керівника. Особливе значення це набуває в століття загальної комп'ютеризації. Влада інформації слід відрізняти від експертної влади, яка пов'язана з розумінням або здатністю використовувати дані. Так, наприклад, помічники і секретарі нерідко володіють значною кількістю інформації, але це зовсім не означає наявність у них експертної влади, особливо в спеціальних областях. Вони можуть допомогти підготувати інформацію для вирішення, але не прийняти рішення. Організаційну основу влади складають наступні джерела влади: прийняття рішення, винагороду, примус, влада над ресурсами, влада зв'язків.
48.Лідерство і влада.
Влада - це здатність або можливість індивідуума (групи) впливати на інших людей. Влада - це дуже складне поняття, яке включає в себе безліч елементів:
· Влада - це щось, чим володіє людина, незалежно від того, що думають чи роблять інші;
· Влада породжується відмінностями в доступі до ресурсів, управлінському досвіді і т.п.;
· Влада грунтується на уявленні людей про можливості менеджера;
· Влада завжди неодностороннего, кожна зі сторін може впливати на іншу.
У побуті влада ототожнюють відповідно з вертикальними відносинами в організації. Психологічна основа влади (і підпорядкування) полягає в здатності індивідів концентрувати вольові зусилля заради цілеспрямованого впливу на себе або на інших людей, долаючи можливий опір. Владні відносини і дії добре піддаються формалізації і фіксуються в правилах, повноваження, обов'язки, санкції і статуси.
Одним з елементів влади є владні повноваження. Це обсяг прав, якими володіє керівник при прийнятті рішень з фінансових, кадрових і матеріально-технічних питань без погодження з вищим керівництвом.
У періоди стабільного зростання влади з'являється необхідність здійснення швидких всеосяжних змін. Тоді в центрі уваги виявляється другий елемент влади - владні відносини, які завжди виникають між людьми або громадськими групами в організації. Владні відносини виникають також при боротьбі за владу. Це відносини, коли один з учасників (суб'єкт влади) реалізує свою волю щодо інших (об'єктів влади) в якійсь певній сфері (владному просторі). Владні відносини багатоликі й різноманітні: в більшості випадків вони носять в якійсь мірі двосторонній характер, тому що і об'єкти влади здатні вплинути на її суб'єкта. Владні відносини стають можливі завдяки наявності у суб'єкта влади ресурсів влади: властивостей, атрибутів, благ, що дозволяють йому впливати на прийняті об'єктом влади рішення і дають перевагу у боротьбі за владу. Ресурсами влади можуть бути фінансовий капітал, інформація, зв'язку і т.д.
При всьому цьому існує безліч різних, часом суперечливих тлумачень явищ і процесів, пов'язаних з владою.
Методологічно можна виділити два аспекти влади, в реальності нерозривно пов'язаних між собою: влада як специфічне благо і влада як особливого роду ставлення. Як і будь-яке благо, влада здатна задовольнити потреби індивідів, тобто влада дозволяє своєму власникові одержати доступ до важливих для нього ресурсів.
Лідерство - це здатність особи за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Сила і примушення при лідерстві часто замінюються спонуканням і натхненням. В результаті вплив ґрунтується на прийнятті людьми вимог лідера без прямого прояву влади.
Основа лідерства - специфічний тип відносин управління, або лідерський тип. Історично, цей тип виник набагато раніше відносин "начальник-підлеглий", який сформувався в період першої промислової революції. Більшість людей визнає, що лідерство ототожнюється зі зв'язаними з психікою людини відносин між лідером і його послідовниками.