60.Місце дитячої трудової діяльності в розпорядку дня, педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей і трудового обладнання.

Виконання гігієнічних вимог під час організації і проведення праці дошкільників передбачає створення таких умов, що сприяють загальному розвитку дітей і зміцненню їхнього здоров'я.

Вихователеві для організації трудової діяльності необхідно пам'ятати такі важливі аспекти:

• зміст роботи, пропонованої дітям;

• характер трудових операцій і робоча позиція;

• місце праці в режимі дня;

• індивідуальні можливості кожного;

• особливості обстановки.

Необхідно пам'ятати, що не всі види праці однаково впливають на стан здоров'я дітей та їхній фізичний розвиток.

Організовуючи трудові доручення, необхідно враховувати, що в дитячому садку не можна залучати малят до робіт, пов'язаних з утворенням пилу (вибивання подушок, килимів і т. д.), а також тих, що можуть містити небезпеку перенесення інфекції (миття раковин, прибирання в умивальниках). Забороняються трудові завдання, які полягають у перенесенні важких предметів протягом усього часу їх виконання. Вихователеві потрібно пам'ятати про те, що кожні 7-10 хвилин необхідно змінювати зміст діяльності дитини, використовувати для роботи інвентар визначеної ваги. Для цього необхідно позначити рискою рівень, до якого наливатиметься вода, насипатиметься пісок.

У дитячому садку під час організації праці дошкільників ставляться такі санітарно-гігієнічно і педагогічні вимоги:

■ відповідність роботи віковим особливостям і можливостям;

■ доступність трудових доручень для виконання дітьми;

■ поступовий перехід від доручення простого змісту до складного.

Дошкільникам не слід пропонувати такі трудові завдання, з якими вони не впораються: відсутність сподіваного результату негативно впливатиме на бажання працювати. Доцільно неодноразово пропонувати дітям виконати роботу однакового змісту праці, щоб вироблялося вміння виконувати певні дії та операції.

У дошкільному закладі необхідно пам'ятати проте, що трудове виховання тісно пов'язане з фізичним, оскільки у процесі праці у дітей формуються або удосконалюються певні рухові навички. Докладання фізичних зусиль розвиває координацію рухів, зміцнює кістково-м'язову і серцево-судинну систему, поліпшує: обмін речовин. Види праці, які потребують змінної роботи різних груп м'язів, сприяють удосконаленню координації рухів підвищують витривалість. Отже, вихователь повинен так організувати працю дошкільників, щоб забезпечувалися зміна робочої позиції, чергування різних видів діяльності, влаштовувались активні рухливі перерви.

61. Використання традицій української народної педагогіки та фольклору в сімейному вихованні

Народний фольклор це основа основ виховання дітей, універсальна педагогічна система, в якій тисячоліття народного досвіду вже відібрали самі природні і необхідні форми розвитку мови, музикальних здібностей, логічного і образного мислення, трудових навичок, естетичних та моральних ідеалів. Практика родинного виховання по залученню дітей до прекрасного починається дуже рано, з маминої колискової пісні, в якій народ опоетизовує природу, любов і ніжність, людяність і добро, а також з ладокпотішок, дитячої іграшки і казки. В українському фольклорі чимало дитячих пісень, які привчають дітей виконувати ігрові і танцювальні рухи під мелодію пісні. Такий спосіб заохочення дітей до пісні й танцю передається з покоління в покоління. дитина з перших днів життя виховується на віковому педагогічному досвіді українського народу. Фольклор у цьому відношенні незамінний. Все розпочинається з пестування – колискових пісень, пестушок і потішок. Колискові пісні – це заговори, обереги, засновані на магічній силі впливу слова й музики, на їх уміннях заспокоювати, оберігати, охороняти. Фольклорні тексти пісень дуже давні; вони передаються від покоління до покоління завдяки стійким українським традиціям. У формах усної народної творчості українського народу потішках, забавлянках, піснях втілюється дбайливе, чуйне ставлення дорослих до дітей. Українська народна педагогіка породила захоплюючу форму збагачення життєвого досвіду дитини – різного роду ігри. Полегшуючи в такий спосіб оволодіння рідним словом, традиціями, що склалися історично, українська народна педагогіка легко й природно дає змогу ввести гру, ігрові моменти в повсякдення дітей, зробити її життєво необхідною. Визначний вплив на розвиток естетичних смаків відіграють родинні взаємини в сім'ї і відношення старших до дитини. Багато естетичних переживань дітей обумовлюються спілкуванням їх з природою. Вплив природи посилюється, якщо ці переживання підтримуються співпереживаннями з дорослими. Отже, виховання дітей – це найбільш приємна батьківська функція, і естетичне виховання в сім'ї є його складовою частиною. Тож вміле використання в сімейному вихованні засобів, прийомів, методів української народної педагогіки дає змогу дитині жити й творити за законами краси.