диплом / мідпредметні звязки (1)

Використання міжпредметних зв’язків на уроках математики Міжпредметні зв'язки виконують у навчанні математики ряд функцій. Методологічна функція виражена в тому, що тільки на її основі можливе формування в учнів діалектико- матеріалістичних поглядів на природу, сучасних уявлень про її цілісність і розвиток, оскільки міжпредметні зв'язки сприяють відображенню в навчанні методології сучасного природознавства, яке розвивається по лінії інтеграції ідей і методів, із позицій системного підходу до пізнання природи. ^ Освітня функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що за її допомогою вчитель математики формує такі якості знань учнів, як системність, глибина, усвідомленість, гнучкість. У цьому випадку міжпредметні зв'язки виступають як засіб розвитку математичних понять, сприяють засвоєнню зв'язків між ними та загальними поняттями. ^ Розвиваюча функція міжпредметних зв'язків визначається їх роллю в розвитку системного і творчого мислення учнів, у формуванні їх пізнавальної активності, самостійності та інтересу до пізнання математики. Міжпредметні зв'язки допомагають подолати предметну інертність мислення і розширюють кругозір учнів. ^ Виховна функція міжпредметних зв'язків виражена в їх сприянні всім напрямах виховання школярів у навчанні математики. Учитель математики реалізує комплексний підхід до виховання спираючись на зв'язки з іншими предметами. Конструктивна функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що з її допомогою вчитель удосконалює зміст навчального матеріалу, методи і форми організації навчання. ^ Реалізація міжпредметних зв'язків вимагає спільного планування вчителями предметів природничого циклу комплексних форм навчальної та позакласної роботи, які передбачають знання ними підручників і програм суміжних предметів. У ході розв´язування задач, учні виконують складні пізнавальні і розрахункові дії, які впливають на: 1) усвідомлення сутності міжпредметних завдань, розуміння необхідності застосування знань із інших предметів; 2) відбір та актуалізацію необхідних знань із інших предметів; 3) перенесення їх у нову ситуацію, зіставлення знань із суміжних предметів; 4) синтез знань, встановлення сумісності понять, одиниць виміру, розрахункових дій, їх виконання; 5) одержання результату, узагальнення у висновках, закріплення понять. Систематичне використання міжпредметних пізнавальних задач у формі проблемних питань, кількісних і практичних завдань забезпечує інтеграцію знань учнів із різних предметів. У цьому полягає найважливіша розвивальна функція навчання математики. ^ Про роль і значення уроків математики у вихованні правильного і дисциплінованого мислення говорилося і писалося дуже багато. Навпаки, про вплив математичних знань на естетичне формування особистості учня не сказано майже нічого. Завжди передбачалося, що за абстрактністю свого предмета математична наука не може давати учням тих вражень, що естетично впливають і формують характер образів, картин, емоцій, якими рясніє історія та література. ^ А. Г. Мордкович сформулював таку думку: «Математика –це найголовніша гуманітарна наука, яка дозволяє впорядкувати свої думки, розкласти по поличках потрібну інформацію». ^ Математика єдиний предмет, який навчає учнів систематизації мислення, точності, аргументації, яскравості визначення. Дійсно, який інший предмет навчить учнів стисло, але точно висловлювати свою думку, достовірно передавати опис того чи іншого предмета. Саме на математиці ми застосовуємо такий досвід, коли записуємо умови задачі математичною мовою. ^ Мова математики - це особлива мова науки. На відміну від природної мови, який в основному класифікує предмети і тому є мовою якісним, мова математики передусім кількісна. ^ Кількісна мова являє собою подальший розвиток і уточнення звичайного якісного мови. Найважливішою перевагою кількісного мови математики є стислість і точність. У цьому її величезна перевага і краса, бо саме в математичній мові втілюється один із основних ознак краси в науці: зведення складності до простоти. Отже, математика - це не тільки самостійна наука про «математичні структури», а й мова інших наук, мова єдина, універсальна, точна, проста і красивий. Добре сказав про ці якості математики радянський математик С. Л. Соболєв: «Є одна наука, без якої неможлива ніяка інша. Це математика. Її поняття, уявлення і символи служать мовою, якою розмовляють, пишуть і думають інші науки. Вона пояснює закономірності складних явищ, зводячи їх до простих, елементарних явищ природи. Вона передбачає далеко вперед із величезною точністю хід речей». Що можна розглядати на уроках математики, чаруючу красу, стрункість, закономірність? І як це пов'язати з мистецтвом і живописом? Симетрія є тією ідеєю, за допомогою якої людина протягом століть намагався осягнути і створити порядок, красу і досконалість. (Г. Вейгель). Симетрія сприймається людиною як прояв закономірності, порядку, що панує в природі. Отже, доцільність симетричних форм була усвідомлена людством у доісторичні часи, а у свідомості давніх греків симетрія стала уособленням закономірності, доцільності, а отже і краси. ^ Пушкін А.С. малює величну Царівну - Лебідь із зіркою в лобі (краса – симетрія) і окрівевшіх лиходійок – ткалю з кухаркою (потворність – асиметрія). ^ Пропорція в мистецтві визначає співвідношення величин елементів художнього твору. В естетиці пропорція, як і симетрія, є складовим елементом категорії заходи і висловлює закономірність структури естетичного образу. ^ Візьмемо простий приклад: розподіл відрізка прямій. Якщо відрізок розділити навпіл, дзеркально - симетрично, то такий поділ має врівноважений. Якщо ж точку розподілу взяти занадто близько до одному з кінців відрізка, то нова конфігурація буде надто неврівноваженою. Тільки деяка "золота середина", яка не є геометричною серединою, забезпечує бажане єдність симетрії і асиметрії. ^ Таке "радує око" поділ відрізка, за переказами, було відомо ще Піфагору і називалося їм "золотою пропорцією". У стародавніх єгиптян, "золота пропорція" визначається як розподіл відрізка на дві нерівні частини, при якому менша з них так відноситься до більшої, як остання до всієї довжині відрізка. Художник і інженер Леонардо да Вінчі називав її "Sectio aurea" (золотий перетин), а математик і астроном Іоганн Кеплер, що виявив "золоту пропорцію" в ботаніці, називав її "Sectio divina" (божественне розтин). "Золотий перетин" ми знаходимо усюди: в образотворчому і прикладному мистецтві, в архітектурі і музиці, в літературі, в предметах побуту і машинах. ^ Кожній людині потрібно знати, якими були і як жили його давні і недавні предки, що довелося випробувати і пережити народам нашої Батьківщини протягом минулих століть. Що ж це за спадщина? Це літописи, оповіді, житія святих і праведників, пісні та легенди. Це документи суспільного життя і становлення української державності: закони, моральні заповіді, укази і цивільні акти, договори царів князів та інших правителів. ^ Це ікони та розписи храмів. Це творіння художників, які закарбували минулі картини природи, панорами міст, сцени побуту, обряди і заняття наших пращурів. Це збережені в музеях знаряддя праці, начиння, одяг, іграшки, різноманітні вироби майстерних умільців - майстрів. ^ Це пам'ятки архітектури - від церков, монастирів і фортець до млинів, господарських будівель. Ремі Бріссо, дослідник у галузі когнітивної психології, вважає, що, якщо викладати математику як нескінченний список абстрактних правил, шаблонів, які потрібно застосовувати «тому що це так і ніяк інакше», можна викликати огиду до науки. Важливо показати, звідки береться те або інше правило, як воно з’явилося в головах людей, його генетичне коріння. З ним згідний і автор книги «Математика, не схожа на…» Олександр Звонкін. Він пише про те, що теорія ймовірностей виникла зі спостережень людей за випадковими, непередбачуваними явищами навколишнього світу. І саме такі спостереження можна проводити з дітьми, використовуючи, наприклад, ігри з гральним кубиком. На заняттях математичного гуртка, організованого ним для дошкільнят, він намагався підкреслити ймовірнісну природу дитячих спостережень. Наприклад, замість кубика дітям пропонувався кособокий багатогранник, щоб вони побачили, як гра стає «несправедливою»: одні цифри випадають частіше, ніж інші. Сенс подібних спостережень і досліджень в тому, щоб дитина здійснивши своє самостійне відкриття, виступила в ролі дослідника. Наприклад, в одній з чеських шкіл діти намалювали портрет середнього учня класу. Для цього їм знадобилося провести цілий ряд математичних вимірів, з’ясувати свій зріст, вагу, довжину стопи і т. д. ^ Дослідницька позиція дитини проявляється і тоді, коли вона за допомогою дорослого наштовхується на протиріччя у власній точці зору. Прикладом цього методичного прийому є досліди з водою, в яких дитині пропонують вгадати, чи буде той чи інший предмет тонути. Зазвичай діти вважають, що, якщо предмет маленький, він буде плавати, якщо ж великий – потоне. Дитині пропонують самому проекспериментувати з різними предметами, в результаті чого вона з подивом помічає, що маленька шпилька не плаває, як можна було припустити, а тоне! У цей момент і виникає складна, але цікава задача для дитячого мислення. Цей приклад швидше з області фізики. Якщо ж говорити про математику, то Олександр Звонкін використовує той же прийом, вивчаючи з дітьми відомі феномени Жана Піаже, який виявив, що діти важко розуміють принцип збереження. ^ Так, наприклад, якщо перед дитиною лежать два рівних ряди предметів, вона бачить, що кількість предметів в обох рядах однакова. Однак якщо один з рядів розсунути, нічого не збільшуючи й не збавляючи, дитина стверджує, що предметів в одному ряді стало більше. Звонкін кілька разів прибирає предмети в ряді та знову розсовує ряд. У результаті частина дітей починає розуміти, що рівність у кількості предметів залежить аж ніяк не від просторового збільшення ряду. ^ Використання міжпредметних зв'язків - одна з найбільш складних методичних завдань вчителя математики. Вона вимагає знань змісту програм і підручників з інших предметів. Реалізація міжпредметних зв'язків у практиці навчання передбачає співробітництво вчителя з вчителями хімії, фізики, відвідування відкритих уроків, спільного планування уроків і т.д. Учитель математики з урахуванням загальношкільного плану навчально-методичної роботи розробляє індивідуальний план реалізації міжпредметних зв'язків у курсах математики по різним класам. Методика творчої роботи вчителя включає ряд етапів: ^ 1) вивчення розділу «Міжпредметні зв'язки» у кожному математичному курсі і опорних тем із програм і підручників інших предметів, читання додаткової наукової, науково- популярної та методичної літератури; ^ 2) поурочне планування міжпредметних зв'язків із використанням курсових і тематичних планів; 3) розробка засобів і методичних прийомів реалізації міжпредметних зв'язків на конкретних уроках; ^ 4) розробка методики підготовки і проведення комплексних форм організації навчання; 5) розробка прийомів контролю і оцінки результатів здійснення міжпредметних зв'язків у навчанні. ^ Міжпредметні зв'язки впливають на склад і структуру навчальних предметів. Кожен навчальний предмет є джерелом тих чи інших видів міжпредметних зв'язків. Тому можливо виділити ті зв'язки, які враховуються в змісті математики, і, навпаки, - йдуть від математики в інші навчальні предмети. Формування загальної системи знань учнів про реальний світ, що відображають взаємозв'язки різних форм руху матерії – одна з основних освітніх функцій міжпредметних зв'язків. Формування цілісного наукового світогляду вимагає обов'язкового обліку міжпредметних зв'язків. Комплексний підхід у вихованні посилив виховні функції міжпредметних зв'язків курсу математики. У цих умовах зміцнюються связі математики як із предметами природничо-наукового, так і гуманітарного циклу; поліпшуються навички перенесення знань, їх застосування і різностороннє осмислення. ^ Таким чином, міжпредметні – це сучасний принцип навчання, який впливає на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів, посилюючи системність знань учнів, активізує методи навчання, орієнтує на застосування комплексних форм організації навчання, забезпечуючи єдність навчально-виховного процесу.