9. Попит. Функція попиту закони попиту

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x). Тобто підвищення ціни викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення величини попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в ціломузакон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

10. Пропозиція

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування

Нецінові фактори пропозиції:

1. зміна цін на сировину (ресурси)

2. кількість продавців на певному ринку

3. зміна рівня технології виробництва

4. державне вручання (податки, дотації)

5. ціни на інші товари

6. очікування (ефекти очікувань)

11. взаємодія попиту та пропозиції. ринкова рівновага

При наявності конкуренції на ринку існує велика кількість як покупців, так і продавців, і кожен з них планує свою діяльність незалежно від інших суб'єктів ринку. Коли ж вони зустрічаються для купівлі-продажу, то може виявитися, що багато з них не в стані реалізувати свої бажання. Наприклад, якщо кількість благ, які споживачі планують купити, перевищує кількість благ, котрі виробники бажають продати за існуючою ціною, то частина покупців' змушена буде змінювати свої плани.

Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.

12. Дефіцит товарів, надлишок товарів та рух ринкової ціни

Дефіцит - перевищення попиту над пропозиціями. Дефіцит свідчить про розбіжність попиту та пропозиції й відсутності ціни, що врівноважує.

На більшості ринків першою ознакою дефіциту є різке зменшення товарних запасів. Коли кількість запасів зменшується й падає нижче запланованого, то продавці можуть спробувати заповнити запаси, нарощуючи випуск або, якщо вони самі не роблять товар, вони можуть збільшити замовлення виробникові. Деякі продавці будуть покористуватися зі зрослого попиту, збільшуючи ціну, тому що вони знають, що покупці готові заплатити більше.

Надлишок пропозиції виникає у тому разі, якщо величина пропозиції товару за певною ціною перевищує величину попиту на нього.

Надлишок пропозиції призведе до того, що склади готової продукції будуть переповненими, магазини затовареними, виробники почнуть скорочувати виробництво товарів і знижувати ціни на товари, щоб зацікавити споживачів. Величина пропозиції скорочуватиметься

15. Фіксовані ціни. Суперечливі наслідки державного врегулювання цін

Фіксовані — це ціни, які встановлюються державою через систему органів влади та управління (наприклад, управліннями цінової політики обласних державних адміністрації). Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейскурантів, тобто офіційних збірників цін і тарифів на товари та послуги, що затверджуються відповідними державними органами. Фіксовані ціни встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) та на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпеченнян селення (квартирна плата, сітьовий газ, тарифи на міський електротранспорт). Такі ціни, як правило, вводяться на невизначе-ний термін і можуть бути скасовані тільки спеціальним розпорядженням.

В більшості розвинених країн ринки регулюються державою. Однією із форм державного регулювання є контроль над цінами. Для покупця ціна товару оцінюється ним як його витрати. Тому покупці вважають підвищення цін несправедливим. Для виробників, власників економічних ресурсів ціна обумовлює величину їх доходу. Зниження ціни вони оцінюють як загрозу свому добробуту. Тому і перші, і другі часто прагнуть заставити уряд не допускати таких змін. Крім того, ринкова економіка не здатна забезпечити виробництво суспільних благ в необхідній кількості, "продукує" негативні зовнішні ефекти (забруднення навколишнього середовища тощо), розвивається циклічно з притаманними економічному циклу інфляцією чи дефляцією. В таких випадках з мстою послаблення негативних наслідків функціонування ринку держава вдається до регулювання механізму ринкового ціноутворення шляхом встановлення максимальної і нижньої межі ціни.

16. Концепція еластичності точкова та дугова еластичність.

Розрізняють два крайніх випадки еластичності — абсолютно еластичний попит (рис. \2Л2,а) і абсолютно нееластичний попит (рис. 12.12,6).

Еластичність попиту на його кривій не постійна для всіх інтервалів цін і величин попиту. Еластичність зменшується із рухом униз по кривій попиту. Таке правило пояснюється тим, що у верхньому куті відсоткова зміна кількості запитуваної продукції велика, тоді як зміна ціни є величиною відносно незначною. У нижньому правому куті ситуація протилежна.

Точкова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту обумовлену відносною зміною ціни в характерній точці кривої попиту. Для визначення точкової еластичності попиту застосовують формулу:

Еd в точці А = ОР / РТ

де О – початок координат; Р – ціна в характерній точці; Т – точка перетину кривої попиту з віссю ціни.

безмежно еластичний попит

Точкова еластичність попиту демонструє всі види еластичності попиту. Для аналізу використаємо криву попиту у вигляді прямої лінії. Припустимо, що точка А розташована вище середини кривої попиту Еd в точці А = ОР2 / Р2Т. оскільки ОР2 > Р2Т, то Еd в точці А більша за одиницю. Отже, попит у точці А є еластичним, як і у всіх точках, що знаходяться вище від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю ціни.

точкова еластичність попиту.

Якщо точка А розташована посередині кривої попиту, оо попит у цій точці є одинично-еластичним. Еd в точці А = ОР1 / Р1Т. Оскільки ОР1 = Р1Т, то Еd в точці А дорівнює одиниці.

Якщо точка А розташована нижче середини кривої попиту, то Еd в точці А = ОР3 / Р3Т. Оскільки ОР3 < Р3Т, то Еd в точці А менша за одиницю. Отже попит у точці А є нееластичним, як і в усіх точках, що знаходяться нижче від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю величини попиту.

Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною Ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що Q – це величина пропозиції, а не попиту:

17. Еластичність попиту за ціною.

Еластичність попиту за ціною можна виміряти для нескінченно малих змін ціни в кожній точці кривої попиту. Необхідність таких розрахунків підтверджується, зокрема, тим, що на одній і тій самій ділянці кривої при застосуванні традиційної методики еластичність буде різною, якщо ціни зростають і якщо вони знижуються. Для прикладу візьмемо таку ситуацію:

Якщо ціна зросла з 10 до 12 грн., то еластичність попиту буде розраховуватися так:

Якщо ціна зменшилася з 12 до 10 грн., то еластинність попиту буде:

Дещо виправити розрахунки можна, використовую-чи для розрахунку відсоткових змін середні значення ціни та попиту. Однак це не дасть точних результатів для практичного застосування, оскільки еластичність на початку кривої та в її кінці суттєво відрізняється. Ось чому потрібно розраховувати еластичність для кожної точки кривої попиту.

Припустимо, що маємо справу з лінійною кривою попиту. Вона має постійний нахил в усіх точках але не постійну еластичність, яку мозк-

на розрахувати через співвідношення відрізків на осі цін. На рис.

Тоді розрахунок еластичності попиту за ціною набуде такого вигляду:

Вираз (4.2) називається формулою відстаней, її використовують для розрахунку точкової еластичності.

Отримані результати можуть бути використані також для кривих попиту з нелінійною залежністю. Для цього в точці, де потрібно визначити еластичність, проводять дотичну до кривої попиту та визначають співвідношення відрізків на осі цін: відрізка від початку координат до рівня ціни, що відповідає точці на кривій попиту, та відрізка від цього рівня ціни до точки перетинання дотичної з віссю цін.

18. Еластичність пропозиції за ціною.

Еластичність пропозиції за ціною (або цінова еластичність пропо-зиції) вимірює реакцію виробників на зміни в цінах. Цінова еластич-ність пропозиції визначається як зміна величини пропозиції (у відсот-ках), яка поділене на зміну в цінах (у відсотках). Цінова еластичністьпропозиції позначається Es:

Формула коефіцієнтаеластичності пропозиціїза ціною

Es = AS - АР,

де AS — це зміни у величині попиту (%), АР — зміни цін (%).

Оскільки крива пропозиції має позитивний похил, ціна і величинапропозиції змінюється в одному напрямку, тоді й цінова еластичністьпропозиції позитивна. Як і еластичність попиту, цінова еластичністьпропозиції може бути:

якщо еластичність пропозиції більша від 1, то пропозиція елас-тична (рис. 6.7);

якщо еластичність пропозиції дорівнює 1, то пропозиція маєодиничну еластичність;

3) якщо еластичність пропозиція менша за 1, то пропозиція неела-стична

Чинники, що впливають націнову еластичність пропозиції

Хоча існують декілька чинників, що впливають на еластичністьпропозиції за ціною, вагомішим є період, за який виробники «присто-совуються» до змін у цінах. Чим більший цей період, тим пропозиціябільш еластична за ціною. Наприклад, якщо ціна зростає, виробник незможе зразу до неї пристосуватися. Якщо ціна пшениці зростає, а полевже засіяне, виробник може використовувати більше добрив або най-няти більше працівників для прополювання, але все ж йому необхіднобуде чекати наступного сезону, щоб засіяти більше пшениці. Якщо ці-

на малолітражних автомобілів зростає, то виробникам необхідно пере-устаткувати існуючі заводи й побудувати нові, перш ніж вони істотнозбільшать випуск продукції. Отже, з перебігом часу виробники при-стосовуються до зміни в цінах, і пропозиція, відповідаючи на ці зміни,стає еластичнішою.

19. Споживчий вибір. Формування індивідуального та ринкового попиту.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури

споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати

задоволення потреб.

21. Споживчий вибір

В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження - це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Відносно індивідуальних наборів пріоритетів можна сформулювати такі правила:

1. Пріоритети можна ранжирувати. Люди можуть ранжирувати альтернативні набори (комбінації) товарів у такій послідовності, яка відображає їх пріоритети. Мова не йде про те, щоб вимірювати інтенсивність пріоритетів (в скільки разів, на скільки відсотків і т.д.) Досить того, що людина уявляє, який варіант найкращий.

2. Пріоритети транзитивні. Транзитивність означає, що якщо людина надає перевагу набору А порівняно з набором В, а останньому порівняно з набором С, то вона повинна надавати перевагу набору А порівняно з набором С.

Транзитивність означає також, що якщо людина не бачить різниці між альтернативами А і В, а також між В і С, то вона не буде бачити різниці і між альтернативами А і С.

3. Великій кількості товару надається перевага порівняно з меншою кількістю.

Споживач завжди надасть більш високий ранг набору з двох пляшок шампанського і двох коробок цукерок, ніж набору з однієї пляшки шампанського і однієї коробки цукерок.

Тим більше споживач ніколи не відмовиться від блага заради - шкоди (антиблага).

4. Субстітуція. Споживач погодиться відмовитись від невеликої кількості товару А заради більшої кількості товару субстітуту.

5. Спадаюча гранична корисність. Гранична корисність кожної додаткової одиниці товару знижується по мірі зростання загального обсягу споживання цього товару

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною. Корисність - це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність товару - це задоволення, яке отримують від споживання. Не можна ототожнювати корисність і користь, тобто функціональну придатність. Так, картини відомих художників можуть не приносити користі з практичної точки зору, але мають величезну корисність для любителів живопису.

Корисність товару має дві властивості: 1) вона є різною для різних людей, оскільки залежить від смаків і вподобань. Наприклад, конкретна телевізійна програма (лялькова вистава) може давати неоднакове задоволення чи корисність для різних членів сім'ї. Якщо діти будуть надзвичайно задоволені, дивлячись цю програму, то дорослі можуть нудьгувати, бо віддають перевагу серйозним фільмам чи політичним програмам; 2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин. Наприклад, тепле пальто взимку і влітку, ліки для здорової та хворої людини, парасолька під час дощу і за доброї погоди.

22. Сукупна середня та гранична корисність. Перший закон Госсена

Сукупна корисність (Total Utility) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3, а).

Гранична корисність (Marginal Utility) — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги

Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Перший закон Госсена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

23. Кардиналістський підхід до визначення корисності Другий закон Госсена

На ринку товарів послуг перед споживачем постає проблема вибору економічного блага. Основними факторами споживацького вибору споживацькі переваги, ціни на това

ри та дохід споживача. Споживач буде обирати лише те економічне благо, в якому потреба, тобто те благо, яке для нього певну корисність.

Корисність -- це здатність товару або послуги задовольняти потреби людини; задоволення, яке отримує людина споживання товару чи послуги. Корисність -- це поняття суб'єктивне. Корисність товару є різною для різних людей і для однієї особи в мінливих умовах. Кількісним вимірником корисність товару є уявна одиниця -- ютиль (з англ. utilitу --- корисність).

Кардиналістський підхід виражає залежність кількості спожитих одиниць товару та рівня задоволення споживача.

Функція корисності -- залежність обсягів спожитих товарів та послуг від рівня корисності:

U=f(Qx1, Qx2,...Qxn), де: U - корисність загальна; Q – обсяги відповідних споживчих товарів.

Двома основними показниками кардиналістського підходу до аналізу корисності є : 1)загальна корисність (ТU) -- це сумарна величина задоволення споживання конкретної кількості товару Q; 2) гранична корисність (MU) -- це зміна загальної корисності внаслідок споживання додаткової одиниці блага, тобто додаткове задоволення споживання кожної останньої (додаткової) одиниці товару.

Властивість загальної корисності (ТU): змінюється не пропорційно кількості одиниць спожитого блага. В міру збільшення споживання блага (ТU) зростає усе повільніше, досягає максимуму (відбувається насичення потреби), потім зменшується. Властивість граничної корисності ( MU): має тенденцію дод зниження (при ТU= max, MU=0).

У властивостях ТU, MU знаходить прояв дії "Закон спадної граничної корисності" -- при споживанні кожної наступної одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується. Даний закон отримав назву першого закону Госена (від німецького вченого Г.Госена).

Недоліки кардиналістського підходу: проблема виміру корисності на практиці, тому, що корисність -- поняття суб'єктивне.

Другий законон Госсена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

де

U — функція корисності,

xi кількість -го товару чи послуги,

pi іна -го товару чи послуги.

24. Особливості споживчого попиту.

Важливу роль у визначенні видів і кількості виготовлених товарів відіграє споживчий попит. Споживачі, що не підвладні урядовим обмеженням і володіють грошовим доходом від реалізації ресурсів, витрачають свої гроші на ті товари, які вони хочуть і в змозі купити. Ці витрати фактично являють собою "голосування грішми", за допомогою якого споживачі декларують свої потреби, пред'являючи попит на ринку продуктів.

Якщо набирається достатня кількість таких "голосів", підприємство буде виробляти продукт. Збільшення споживчого попиту, тобто зростання кількості "грошових голосів", поданих за продукт, означає економічний прибуток для галузі, яка виробляє цей продукт. Тобто такі прибутки виступають сигналом для розширення цієї галузі та збільшення виробництва її продукту.

Скорочення ж споживчого попиту, тобто зменшення числа таких "голосів", поданих за продукт, веде до збитків і з часом до скорочення галузі, що попала у тяжке становище. У міру виходу фірм із галузі виробництво продукту зменшується. Тобто "грошові голоси" споживачів відіграють вирішальну роль у розв'язанні питання про те, які продукти виготовлятимуть підприємства, що домагаються високих прибутків.

25. Ординалістський підхід до визначення корисності.

Ординалістський підхід виражає порядкову залежність спожитих одиниць товару, тобто споживач може визначити лише послідовність, в якій обирав би блага для задоволення своїх потреб. Ординалістський підхід основується на споживацькому виборі. Цей вибір грунтується на другому законі Госена: корисність, отримувана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання якого-небудь блага, однакова незалежна від того, на яке саме благо вона витрачена. Щоб отримати максимальне задоволення від придбаних благ, раціональний споживач повинен керуватися правилом максимізації корисності: розподіляти свій грошовий дохід так, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожний куплений товар, приносила однакову додаткову (граничну) корисність. Суть споживацького вибору полягає в тому, що споживач здатен оцінювати корисність певного набору благ, ранжувати їх в порядку, що принесе йому найбільшу корисність. Основні припущення споживацького вибору (аксіоми уподобань):

1) аксіома порівнянності — людина спроможна з двох наборів благ вибрати привабливіший для себе (або кращим є набір А, або набір Б, або вони рівнобайдужі);

2) аксіома транзитивності — людина спроможна встановити порядок своїх переваг (якщо набір А кращий за Б, а набір Б кращий за В, то А кращий за В);

3) аксіома недосяжності насичення — за інших однакових умов споживач завжди надає перевагу більшій кількості блага над меншою його кількістю. (Під цю аксіому не підходять антиблага, які мають негативну корисність, оскільки знижують рівень добробуту даного споживача. Так, забруднення повітря, шум знижують рівень корисності споживачів).

Функція корисності -- залежність обсягів спожитих наборів благ від рівня корисності:

U=f(Qx1, Qx2,...Qxn), де: U - корисність "усереднена"; Q – набори відповідних споживчих благ.

Аналіз поведінки споживача використовує криві і карту байдужості. Крива байдужості показує усі можливі комбінації двох благ Х та Y з одного наберу, які забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення потреб (однаковий рівень корисності) /див. ис./. Сукупність кривих байдужості, кожна з яких відповідає певному рівневі корисності (U1, U2, …) називають картою кривих байдужості /див. рис./. Властивості кривих байдужості: 1) криві байдужості не перетинаються; 2) криві байдужості є спадними, тобто мають від’ємний нахил. Це пояснюється тим, що залишаючись на одному рівні загальної корисності споживач, задля отримання одиниці товару Y, змушений буде пожертвувати певною кількістю товару Х; 3) криві байдужості є увігнутими до початку координат. Увігнута форма кривих пояснюється спадною граничною нормою заміщення одного товару іншим; 4) що далі від початку координат розташована крива байдужості, то вищому рівневі загальної корисності вона відповідає.

26. Зміна споживання при зміні доходу.

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що доход зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій в положення (рис. 5.1). Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Початкова рівновага відповідає точці . Зростання фінансових можливостей споживача дозволяє йому переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів відповідають споживчим кошикам з більшими видатками на обидва блага. З’єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву „доход – споживання”.

Крива „доход – споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу.

Траєкторія кривої „доход – споживання” залежить від типу благ. Рис. 5.1 відображає найпоширенішу ситуацію реального життя, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох товарів. Це означає, що обидва товари належать до нормальних благ. Крива „доход – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.

Модель „доход – споживання” дозволяє охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги споживання товару для випадку нормальних благ (рис. 5.2.а) в систему координат „ціна – обсяг попиту” (рис. 5.2.б). За умови незмінної ціни кожен обсяг товару має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг розміщений на кривій попиту , а обсяг , що відповідає вищому рівню доходу , вже розташований на іншій кривій попиту , і далі відповідно попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу буде зростати. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Отже, зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.

27. Зміна споживання при зміні ціни товару

При дослідженні кривих "дохід - споживання" та кривих Енгеля ми вважали змінним лише дохід, а інші фактори попиту — постійними. Але якщо вважати дохід постійним, а ціни змінними, то можна побудувати криву "ціна - споживання".

Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмінними, то точка перетину лінії бюджетних обмежень з віссю Y залишиться попередньою. Зниження цін на товар X призведене до повороту лінії бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. І, навпаки, підвищення цін на товар X повертає цю лінію в точку, що лежить ближче до початку координат.

Крива "ціна - споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки X,, X,, Х3 на рис. 4.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої "ціна - споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Для цього потрібно лише замінити на осі ординат позначення: замість витрат на всі інші товари (PYY) відобразити на ній ціну Рх. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару X.

Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар X) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 4.7).

Попит (demand) — це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна — споживання" — це два різні способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголо-шує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

28. ефект доходу та ефект заміщення

«Ефект заміщення» — зміна у споживанні товару, пов'язана зі зміною його ціни, тоді як рівень задоволення залишається постійним. Один з товарів стає дешевшим і це супроводжується надпропорційним зростанням попиту на цей товар. Через обмеженість бюджету економічного суб'єкта це означає, що здешевленим продуктом заміщається певний обсяг споживання продукту, що не змінився в ціні. Якщо падіння в ціні одного з продуктів спричиняє за собою збільшення споживання обох продуктів, йдеться про ефект доходу.

Наприклад, хтось харчується м'ясом і рибою. Після падіння ціни на м'ясо він вирішує, що жертвуючи певною кількістю риби, він може купити собі відносно більше м'яса. В результаті споживання риби скорочується, а споживання м'яса збільшується надпропорційно зниженню ціни.