Роль держави в економіці
Економіку можна розділити на наступні складові. Першою складовою є домогосподарства – це «споживацькі домашні господарства» та «підприємницькі фірми». Другою складовою є споживачі – це ті люди, які використовують товари та послуги для задоволення власних бажань. Усі люди є споживачами та мають власні домашні господарства (рис.3.3).
У своєму економічному житті люди витрачають гроші, купляючи речі. Зароблені гроші, при їх витраті, надають фактор виробництва підприємницьким фірмам. Це означає, що різні форми виплат (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) поступають в обмін на працю як винагорода за володіння власною справою, а також за використання власного майна.
На перший погляд, фактори виробництва перетікають від домашніх господарств підприємницьким фірмам. Вони ідуть на виробництво товарів та послуг, що потім поступають громадянам для споживання.
Рис.3.3. Кругообіг в економіці між державою, домашнім господарством і фірмами
В оберненому напрямку в якості плати за фактори виробництва тече грошовий потік: від фірм – домашнім господарствам. Це забезпечує споживачам кошти на покупку товарів та послуг.
Наступною складовою є держава. На цьому рівні спостерігається потік послуг, що іде від домашніх господарств до держави. Він створюється людьми, які працюють в різних державних установах. Коло замикається послугами, що держава надає громадянам.
В оберненому напрямку – від домашніх господарств до держави – ідуть податки, що сплачуються громадянами. Зі свого боку, держава виплачує заробітну плату своїм службовцям та здійснює виплати іншим особам.
Аналогічні потоки грошей та інших економічних ресурсів течуть у взаємопротилежних напрямках між державою та підприємницькими фірмами. У внутрішньому колі відбувається рух товарів від виробників до держави та потік послуг від держави до виробників.
У зовнішньому колі грошова плата державних покупок перетікає до фірм, у той час, як податки від них направляються до державної казни.
Уся вартість товарів та послуг, вироблених за рік в межах однієї країни називається валовим національним продуктом (ВНП).
Для того, щоб розрахувати ВНП, складаються витрати усіх секторів економіки (домогосподарств, бізнесу і держави) на придбання готової продукції. Ця сума відображається наступною математичною формулою:
де
-
витрати споживацьких домогосподарств,
- інвестиції фірм,
- державні витрати на покупку товарів
та послуг.
Якщо уявити економіку у вигляді озера, то замість води будуть товари та послуги, які необхідні споживачам, бізнесу та державі. Витрати домогосподарств, інвестиції та державні витрати – три потоки, що наповнюють це озеро. Якщо потужність одного з потоків буде зменшуватися, рівень води в озері впаде. Рівень води в озері визначає наскільки добре живуть мешканці країни. В описаному випадку робота в країні стає більш доступною, а товари та послуги виробляються у все більшій кількості.
Існують два підходи до вивчення економічної дійсності.
Перший має справу із розподілом речей, які вже є в наявності. Наприклад, економісти можуть сказати, яка вартість товарів та послуг, що вироблені в країні, яка кількість зайнятих та безробітних, який обсяг грошей в обігу.
Другий підхід – сформулювати, як все має бути та виробити політику досягнення цілей. Зазвичай, цілі економічної політики є дискусійними. Наприклад:
Чи мають зростати державні витрати на допомогу бідним та незаможним?
Чи мають тарифи на імпорт зрости з метою захисту окремих галузей національної промисловості?
Чи мають дії держави послаблювати або посилювати профсоюзи?
Те, як люди відповідають на ці питання, в значному ступені залежить від їх особистих цілей.