- •1. Підходи до класифікації уроку історії. 2. Характеристика основних типів уроків. 3. Методика проведення різних типів та елементів структури уроку. 4. Підготовка вчителя до уроку.
- •1. Підходи до класифікації уроку історії
- •2. Характеристика основних типів уроку
- •3. Методика проведення різних типів та елементів структури уроку
- •4. Підготовка вчителя до уроку
3. Методика проведення різних типів та елементів структури уроку
Урок засвоєння нових знань може бути вступним до нового розділу чи курсу. Такий вступний урок повинен допомогти учням відновити в пам'яті основні знання попереднього курсу і дати загальну характеристику нового курсу історії. У змісті вступного уроку важливо зосередити увагу учнів на вузлових моментах наступного курсу чи розділу, створити у них узагальнене уявлення про період, епоху, що буде вивчатися. Саме на це спрямовані вступні уроки, що передбачає навчальна програма з історії для загальноосвітніх навчальних закладів. Наприклад, на уроці «Вступі до історії Стародавнього Сходу» програма передбачає такі питання: «Що вивчає історія Стародавнього Сходу. Географічні та часові рамки Стародавнього Сходу. Роль природно-географічного чинника у формуванні старосхідних цивілізацій»172.
При необхідності на цьому чи наступному уроках учитель виявляє рівень базових знань учнів, їхніх основних умінь.
До типу уроку засвоєння нових знань можна віднести такі його форми: урок викладення матеріалу вчителем; шкільна лекція; урок-екскурсія; кіноурок; урок з повідомленнями і доповідями учнів. Найчастіше такі уроки проводяться при вивченні теми, не пов'язаної з попередніми уроками, або теми, де потрібно давати і роз'яснювати багато складних положень і понять.
Уроки формування умінь і навичок так само як і уроки застосування знань, умінь і навичок можуть бути різноманітними за своїми завданнями, якщо вони передбачають формування складних узагальнених умінь або предметних компетенцій, наприклад умінь конспектувати лекції, читати історичні джерела, розробляти дидактичні матеріали до вивчення історії: опорні конспекти, синхроністичні і хронологічні таблиці інші графічні та образні засоби наочності тощо. Такі уроки організаційно і методично обґрунтовані:
- на початку та наприкінці вивчення історичного курсу;
- на початку та наприкінці кожного нового навчального року;
- виходячи з рівня навичок і умінь учнів, що періодично змінюються.
Ці уроки також можуть бути представлені у різних формах, наприклад як лабораторні, практичні заняття, екскурсії, бібліотечні або архівні уроки, уроки ділових ігор (історичного моделювання), дискусій тощо.
* Подумайте____________________________________________
Працюючи в парах, визначте, як співвідносяться тип та форма уроку та поясніть свою думку на прикладах.
172 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія. 5-11 класи (редакція 2001 року). - К., 2001. - С. 9.
223
Деякі з типів уроків у практиці навчання часто проводяться у нетрадиційних формах, приклади яких наведені у таблиці173.
Типи і форми уроків історії
Урок систематизації та узагальнення знань, який проводиться як «урок самовизначення і самореалізації» є особливим за спрямованістю на внутрішній світ учня, на його особистісне ставлення до минулого і сьогодення, на формування власної позиції і системи цінно-
173 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория й методика преподавания ис-тории: Учеб. для студ. вьісш. учеб. заведений. - М., 2003. - С. 288.
224
І І ей. Наприклад, на уроці «У чому щира мудрість князя?» (київські князі періоду розквіту держави) учитель ставить завдання: створити умови для переходу учнів від первинних емоційних уявлень про жит-І я і діяльність перших Рюриковичів (Х-ХІ ст.) до зважених і аргумен-юваних ч суджень про важливість певних моральних якостей, необхідних правителям держави для виконання своїх обов'язків перед країною і народом. Очевидно, що такі уроки повинні завершувати Ішвчення теми на особистісно-орієнтованому рівні.
Значну групу уроків представляють прототипи - імітації ділових іустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і и різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв'ю, телемости, круглі столи і т. п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т. д.), учителі наповнюють їх навчальним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки системати-*ації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають чосвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють Ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений Ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.
Поширеними є форми уроків історії, підказані темою і специфікою навчального матеріалу, наприклад «уявні екскурсії». За своєю дидак-Іичною метою ці заняття звичайно відносяться до уроків засвоєння нових знань, але дозволяють учням бути співучасниками досліджуваних подій, розвиваючи їх емпатичні здібності й особистісне відношення до минулого. Іноді вчитель історії перетворюється в екскурсовода і «веде» школярів-туристів по визначних пам'ятках міста Афіни, пропонуючи ставити запитання, складати карту екскурсії, ділитись враженнями. Шестикласники будуть «вести щоденники», «писати листи», «робити замальовки», а в результаті яскраво, образно, зсередини пізнають природу давньої Греції і спосіб життя її мешканців.
Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України й інших країн світу, то замість традиційного пояснення і доповідей можна провести уроки-вернісажі, уроки—літературні салони, уроки-спек-таклі і т. п.
Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці історії. Наприклад, для заключного уроку «Київська Русь: УПІ-ХІ ст.» учні виконали макети князівського меча, шолома дружинника і кінської збруї, давнього ідола, слов'янського селища, князівського замка і т. п. Щоб виграти ці реліквії на аукціоні, було потрібно повніше за всіх розповісти про їхнє походження і призначення в державі.
72 8 5-446 225
У 9-х класах аукціони проводяться вже без «матеріалізованих питань». Необхідні для гри інтригу і змагальність створюють тверді правила дійсних торгів; кредит умовних монет, стартові ціни питань, штрафи за невірні відповіді і грошові винагороди за правильні, особистий особовий рахунок кожного гравця - учасника аукціону історичних знань, відкриті, напіввідчинені і закриті лоти. Такі уроки можуть проходити й у формі вікторин, конкурсів, олімпіад і т. п.
За задумом розробників «модульних уроків», такі заняття відрізняє комплексна дидактична мета, у якій поряд із засвоєнням нових знань серйозного значення надається формуванню в школярів умінь самостійно витягати й опрацьовувати інформацію з різних джерел. Зміст уроку конструюється з декількох блоків інформації, тих, що легко переставляються і замінюються у залежності від ситуації. Мета роботи з кожним блоком чітко формулюється для учнів, а її реалізація забезпечується системою пізнавальних завдань на актуалізацію раніше отриманих знань, на самостійне вивчення джерел, на формулювання власної думки, на самоперевірку і самоконтроль. Модульні уроки ефективні на першому етапі вивчення теми, а також для конкретизації історичних знань і розвитку умінь, у такий спосіб відповідаючи типу уроків вивчення нового матеріалу174.
Даним переліком, безумовно, не вичерпується список форм уроку історії, так само як і способів їхньої організації. Творчий пошук і експеримент у цій області постійно збагачують уявлення вчителів і науковців про урок як форму організації навчання175.
^Подумайте__________________________________________
Працюючи в парах, визначте, за якими принципами побудовано таблицю «Типи і форми уроків історії». Поясніть свою думку прикладами.
Розглянемо докладніше методику реалізації найбільш складних елементів структури, що належать до уроків різних типів.
Перевірка знань і умінь учнів як елемент різних типів уроку має відповідати таким вимогам: 1) бути мотивованою (наприклад, учням треба пояснити, що без знання пройденого не можна рухатися вперед); 2) передбачати залучення всіх (або більшості) учнів у роботу; 3) врахувувати вікові та інші особливості учнів, бути диференційва-ною; 4) пов'язувати зміст вивченого з новою темою; 6) мотивувати подальшу пізнавальну діяльність (у чому є просування вперед, що потрібно робити для розвитку успіху пізнання).
174 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория й методика преподавания исто-рии.-С. 289-291.
175 Дивись також: Таровик Т. Поважати культуру кожного народу (бінарний урок-семінар на тему: «Література та мистецтво кінця XVIII - першої половини XIX ст.». Всесвітня історія. 9 клас // Історія в школах України. -2004.-№ 2.-С. 17-19.
226
Під час опитування доцільно уникати прийомів, що вимагають великих витрат часу. Нераціональна, наприклад, тривала бесіда з безліччю додаткових питань одному учню, велика, надто докладна розповідь учня, запис на дошці громіздких текстів і докладних схем, таблиць.
Опитування, проведене на початку уроку, містить запитання і завдання з попередньої темі уроку, а також запитання, що готують учнів до сприйняття нового матеріалу (актуалізуючи). Бажано, щоб опитування носило тематичний характер, наприклад, з розвитку якої-не-будь проблеми. Учитель відбирає для перевірки матеріал, значимий за змістом і складний для засвоєння. До основного запитання ставить додаткові, внутрішньо пов'язані з основним. Формулювання запитань має бути простим і точним, зрозумілим дітям.
Досвідчений учитель починає урок з постановки запитань класу: Яку гему вивчаємо? Про що йшла мова на попередньому уроці? Що в змісті матеріалу було найголовнішим? Потім учитель переходить до опитування, що може проводитися по-різному. Але в будь-якому випадку опитування має на меті не тільки оцінку і корекцію знань, але й їхнє закріплення і збагачення, розвиток пізнавальних здібностей учнів. Якість відповідей учнів і виконання завдань залежить від вимог учителя, наприклад: давати відповіді короткі, вичерпні, логічно правильно побудовані; робити записи в зошитах акуратні, без граматичних помилок; розповідь підтверджувати посиланнями на документи й ілюстрації підручника і т. д.
Під час опитування учні можуть залучатися до рецензування розгорнутих відповідей однокласників. Вимоги до такого рецензування можна викласти такою пам'яткою:
Слухаючи відповідь, звертайте увагу на:
1) повноту і правильність викладення фактів, висновків, дати подій, назви, імена тощо;
2) послідовність і доказовість викладу;
3) використання і пояснення нових історичних термінів;
4) використання карти, хронології, цифрових даних;
5) мовні помилки у відповіді (повтори, довготи, уживання слів-па-разитів, бідність мови);
Дайте усну (письмову) оцінку відповіді, починаючи з позитивного і закінчуючи переліком недоліків176.
Варто враховувати, що учні 5-7-х класів не завжди можуть відповісти на складні запитання, що вимагають співвіднесення розповіді вчителя і тексту підручника. Спочатку їх треба навчити відповідати на питання, що передають зміст підручника. Для цього потрібно допомогти їм скласти план відповіді за наданими запитанням: про що будеш розповідати? З чого починати розповідь? Про який факт розповіси далі? Чим завершується розповідь? Який висновок можна зробити? Прочитай його в підручнику.
176 Ваганов В.Ю. Памятки для учащихся на уроках истории // Преподава-ние истории в школе. - 1989. - № 4. - С. 127.
227
Іноді опитування з попереднього матеріалу доцільніше провести не на початку уроку, а в ході заключної бесіди з вивчення нового. В іншому випадку - воно є відсутнім. Його не проводять, якщо на попередньому уроці тема закінчилася і були підведені підсумки її вивчення, тепер же починається нова тема; якщо матеріал попереднього уроку не пов'язаний з новою темою.
При осмисленні нового навчального матеріалу учитель вимагає повторення і розуміння головних фактів та їх сутності. Цьому сприяє переказування матеріалу: коли учень обдумує відповідь і переказує сусіду по парті її зміст. Причому за необхідності учень може заглядати в зошит чи у підручник. Після переказування вчитель з'ясовує базовий зміст вивченого, самого основного - фронтально за допомогою коротких опитувань, що орієнтовані на пізнавальні можливості більшості учнів класу. Таке швидке опитування може підготувати наступні розгорнуті відповідь учнів біля дошки у вигляді розповіді.
Розповідь розвиває усне мовлення учнів і виявляє уміння застосовувати прийоми усного викладення знань (образне чи сюжетне оповідання, пояснення, доведення та ін.). У середній ланці можлива розповідь «ланцюжком», наприклад хронологічним, причинно-наслідковим. Під час розповіді учні усвідомлюють зв'язок між історичними фактами, у них виробляється своє відношення до подій минулого. Вони звикають аналізувати й узагальнювати матеріал, доводити висунуті положення, учаться історично мислити. Інколи школярам корисно порівняти свою відповідь зі змістом підручника, щоб усвідомити, де допущені недоліки, помилки, оцінити себе та інших і навіть точку зору авторів того чи іншого навчального тексту.
В осмислення входять невеликі письмові чи письмово-графічні завдання. У середній ланці можуть бути такі завдання: скласти календар найважливіших подій; продумати питання до тексту параграфа; виписати терміни і їхні значення, поняття з їх визначеннями; скласти план; замалювати знаряддя праці, озброєння; заповнити таблицю; дати портретний опис історичної особистості; показати об'єкт на карті (це робить один учень, а інші озвучують, що показано).
У 9-му класі завдання ускладнюються. Учні розробляють логічну схему, складний план; дають письмове визначення понять (у тому числі й власне); складають характеристику партій, рухів, історичних діячів; заповнюють різні види таблиць. При осмисленні, як і при вивченні нового, для з'ясування фактів, подій і явищ постійно залучаються теоретичні знання. Відбувається подальша конкретизація і збагачення цих знань.
Інколи, якщо матеріал уроку складний, можна проводити осмислення його за логічними частинами. Наприклад, це можна робити шляхом бесіди, коли учні виділяють різні сторони фактів, порівнюють їх за визначеними ознаками. Вони коротко записують найголовніше в
228
зошиті, складають схеми з викладеного матеріалу, працюють з каргою і малюнками підручника, робочим зошитом. Осмисленню матеріалу сприяє складання планів, групування матеріалу за ознаками.
Серед прийомів навчальної роботи з контролю і корекції знань учнів можуть бути історичний диктант чи тестування, складання синхроністичної чи порівняльної таблиці, заповнення контурної карти. Учитель застосовує такі методи контролю, щоб встановити, чи пам'ятають учні вивчений матеріал, якою є їхня здатність сприймати й утримувати в пам'яті отриману на уроці інформацію. Для цього проводиться письмове опитування з тільки що вивченого чи поясненого вчителем нового матеріалу. Учням корисно порівняти письмову роботу з відповідним змістом підручника, виявити недоліки.
Контроль і корекція знань і умінь учнів може проводитися в комп'ютерному класі. Виявивши через відпрацьовування контролюючої програми обсяг і глибину збережених знань учнів, вчитель організовує процес їхньої корекції, усного чи письмового повторення і закріплення. Завдання виявлення рівня знань учнів при відсутності комп'ютерної техніки може вирішуватися також за допомогою тестування чи короткого письмового експрес-опитування.
Розвиваючи інтерес до історії, важливо забезпечити успіх учнів в отриманні знань. Для цього існують різні прийоми, наприклад: повторення перед відповіддю матеріалу за підручником; виконання письмового завдання за допомогою визначених способів роботи, за зразком; розповідь у класі за планом, підготовленим вдома. Або учні кожного ряду одержують питання для відповіді, складають план і відповідають за цим планом. При необхідності плани перевіряються й оцінюються.
При застосуванні тематичного взаємоопитування під час контролю і корекції знань і умінь учнів учитель заздалегідь повідомляє тему, доручає учням вдома скласти запитання і завдання. Напередодні заняття формулювання запитань і завдань коректуються і виправляються. Учень, який ставить запитання, повинен знати на нього відповідь, інакше він не зможе внести виправлення й оцінити. На уроці учні у певній послідовності (можливо навіть за жеребкуванням) проводять взаємоопитування. Воно може бути організоване як відповідь учнів перед класом або в парах чи малих групах. Можливе проведення взаємоопитування - змагання групи учнів чи всіх учнів класу «ланцюжком». Бажано використовувати такий прийом, якщо:
- чітко визначена його мета;
- вироблені ефективні форми контролю за ходом і змістом взаємного опитування.
^Подумайте__________________________________________
Працюючи в малих групах, порівняйте між: собою три описаних елементи уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Поділіться своєю думкою з академічною групою.
'/,+8 5-446 229
Декілька слів щодо домашнього завдання. Воно повинне бути конкретним і відповідати меті уроку, бути різноманітним, посильним і доступним, враховувати нові вміння учнів. Варто вказувати учням і на те, що треба повторити для засвоєння нового матеріалу на наступному уроці.
Домашнє завдання, як правило, вчитель дає на початку чи наприкінці уроку. Назвавши параграф, він роз'яснює, на що треба звернути увагу, що варто твердо запам'ятати, які ілюстрації ретельно розглянути і використовувати при відповіді в класі, які питання і завдання наприкінці параграфа кому і як виконати.
Таким чином, домашня робота припускає не тільки завдання для всього класу (зв'язний і послідовний переказ тексту, відповіді на питання, розповідь за картиною, заповнення контурної карти, складання плану розташування міста), але і додаткові диференційовані завдання. Серед них можуть бути складання порівняльної таблиці чи схеми діаграми, кросворда, підготовка повідомлення на основі науково-популярної і художньої літератури, написання анотації. Можливі практичні завдання на тривалий термін, наприклад: зробити макет чи модель, розробити ескіз пам'ятника, корабля, зібрати архівні і статистичні дані. Такі завдання оцінюються, успіхи учнів у пізнанні історії відзначаються.
Отже, домашні завдання вчитель дає у певній методичній системі, у якій враховуються зміст уроку, різноманітність і посильний для учнів обсяг, інструктаж, постановка конкретних завдань у залежності від пізнавальних можливостей учня і класу в цілому. В ідеалі домашнє завдання повинне перевірятися на наступному уроці в більшості учнів. Систематичне невиконання домашніх завдань веде до низької якості знань чи до їх повної відсутності.
Прийомами навчання, що широко застосовуються у різних тиПах уроку та у різних елементах структури є бесіда і взаємоопитування. При організації фронтальної бесіди варто звернути увагу на зміст питань і техніку проведення бесіди. Щоб активізувати роботу учнів усього класу, вчитель спочатку ставить запитання, дає деякий час на його обмірковування і лише потім викликає учня. З метою активізації пам'яті, мислення й уваги вчитель починає запитання зі слів: «Давайте згадаємо...», «Як ви думаєте...», «Чи погоджуєтесь ви з таким висловлюванням...».
Неточні відповіді виправляються відразу, самими учнями чи вчителем. У разі потреби вчитель пропонує додаткові запитання. За кожним пунктом плану учні чи вчитель роблять короткі висновки. Питання бесіди повинні бути лаконічними за змістом, відповідати даним історичної науки, граматично і стилістично правильними, дидактичне простими і доступними.
Бесіда повинна допомагати учням порівняти історичні факти, виявити зв'язки між ними, виділити головне і сформулювати певні
230
висновки. Бесіда стимулює мислення учнів, спонукає їх до розв'язання пізнавальних завдань. У більш підготовленому класі учні роблять узагальнення самостійно. У менш підготовленому — наприкінці бесіди вчитель сам підбиває короткий підсумок і виставляє оцінки.
Метою систематизації і узагальнення як елементу уроку є узагальнення учнями знань на теоретичному рівні створення цілісної картини події, явища, процесу; розкриття нових зв'язків і відносин вивчених фактів і процесів; перехід від знання окремих фактів до їх узагальнення, від розкриття їхньої сутності - до причинно-наслідкових зв'язків.
Систематизація може організовуватись у вигляді практичної роботи чи бесіди. Бесіда переважає в середній ланці. Вчитель проводить її за заздалегідь продуманим планом. Обговорюється кожен пункт плану з питань, органічно пов'язаних одне з одним. Обговорення може проходити й у вигляді розгорнутих відповідей окремих учнів. Наприклад, для обговорення виносяться наступні завдання: а) на основі узагальнення фактів, вкажіть, які зміни відбулися в економічному житті українських земель у пореформений період; б) причини розпаду Франкської імперії зіставте з причинами розпаду Київської Русі, визначте загальне й особливе.
Систематизація та узагальнення знань може містити в собі не тільки усні відповіді, але і письмові роботи учнів: розв'язання історичних задач, виконання завдань, тестів, заповнення хронологічних, синхроністичних, систематизуючих таблиць.
*Подумайте___________________________________________
Працюючи в малих групах, порівняйте між: собою два описаних елементи уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Представте свою думку академічній групі.
Перевірте себе__________________________________________________
1) Що таке форма уроку та які форми уроку різних типів вам відомі?
2) Опишіть методику реалізації різних елементів структури уроку.
3) Яке місце посідає бесіда у різних елементах уроку, у чому її відмінності в залежності від того чи іншого елементу?