6.2 Система індикаторів сталого розвитку оон

Оскільки глобалізація стає об'єктивною реальністю, світове співтовариство активно створює і використовує різні міжнародні інститути для врегулювання глобальних процесів та систем параметрів для їх вимірювання. До таких параметрів належить міжнародна система індикаторів сталого розвитку, яка дає цілісне уявлення про кількісні характеристики концепції сталого розвитку. Проте значною проблемою в міжнародному контексті є фактична відсутність узгоджених національних індикаторів сталого розвитку, які давали б змогу управлінцям та громадськості оцінити тенденції економічних та соціальних процесів в країні та ефективність зусиль щодо реалізації концепції. Разом з тим, виконання міжнародних вимог до впровадження системи індикаторів сталого розвитку є необхідною передумовою інтеграції України до ЄС. У Програмі розвитку ООН (ПРООН) індикатори сталого розвитку поділяються на дві основні групи - ті, що визначають якість життя, та ті, що визначають екологічну сталість.

Якість життя включає індекс людського розвитку (NDI) та індекс людської свободи або свободи людини (HFI). Індекс людського розвитку має три компоненти: очікувана тривалість людського життя при народженні; знання або освітній рівень, що вимірюється писемністю дорослих та роками шкільного навчання; прибуток, що вимірюється ВВП на душу населення, відкоректований із урахуванням національних розбіжностей у купівельній здатності (тобто реальний ВВП), і в подальшому відкоректований із урахуванням зменшення кількості доходу, що повертається. Індекс людської свободи включає 40 індикаторів, що вимірюють свободу. Одиницею (1) позначається випадок, коли дане право або свобода знаходиться під захистом, а нулем (0) позначається, коли дане право або свобода порушується.

Суспільство є екологічно сталим, якщо воно: 1) зберігає екологічні системи життєзабезпечення і біорізноманіття; 2) забезпечує стале використання відновних ресурсів і мінімізацію виснаження невідновних ресурсів; 3) підтримує екосистеми в межах їх відновної здатності.

Рекомендації Комісії ООН щодо сталого розвитку на 2001 рік для внутрішньодержавного аналізу за рубриками соціального, екологічного, економічного та інституціонального розвитку включають 15 тем, куди входять 38 підтем та 55 індикаторів. Разом з тим здійснений в 1996-1999 роках проект тестування 22 держав-волонтерів з усього світу показав: з рекомендованих найбільш часто використовувались 12 "кореневих" індикаторів, а в окремих країнах - ще 8; крім того, запропоновані були ще 12 специфічних показників оцінки сталості національного розвитку (Табл. 1).

6.3 Індикатори сталого розвитку країн єс

Сучасна стратегія сталого розвитку європейських країн заснована на виконанні ряду пріоритетних завдань: підтримка стабільного виробництва і високого рівня споживання; дотримання гарантій соціальної рівноправності; стале використання природних ресурсів; збереження видового біорізноманіття.

В основу стратегії сталого розвитку країн ЄС покладені ініціативи, пов'язані з інтеграційною політикою в економічній, соціальній і екологічній сферах, що дозволяють комплексно вирішувати економічні проблеми посередництвом інтенсифікації зростання ВВП, екологічні, відповідно, - шляхом зниження ресурсоємності валового випуску і соціальні - за рахунок зростання зайнятості.

Для оцінки успіхів сталого розвитку на міжнародному рівні країни-члени ЄС використовують 15 ведучих індикаторів (Табл. 3.2), серед яких пріоритетними являються показники економічного зростання, зайнятості і соціального прогресу.

Не дивлячись на те, що повний перелік розроблених до 1996 року індикаторів оцінки стану навколишнього природного середовища і впливу господарської діяльності на процеси збереження і відновлення природних ресурсів нараховує 134 показники, як ведучі індикатори успішного розвитку на міждержавному рівні використовуються лише 7 екологічних показників.

Разом з тим, в країнах ЄС з другої половини 90-х років відмічається тенденція до переключення пріоритетів розвитку з обмеження використання природних ресурсів у виробництві і стримування зростання товарного споживання на підвищення ефективності економіки. Відбувається ув'язування добробуту, перш за все, з підвищенням темпів економічного зростання (зростанням споживання товарів і послуг), що дозволяє також вирішувати ряд соціальних і екологічних проблем.

Цей процес висуває на перший план значимість індикаторів економічного зростання і ефективності економіки. Така переорієнтація пріоритетів розвитку припускає підвищення ефективності інвестицій і зростання інновацій у реальному секторі національних економік, а також підкреслює роль науки і наукоємних технологій, що понижують ресурсоємність ВВП.

Таблиця 1

Практика використання ООН індикаторів сталого розвитку в тестованих країнах

(1996-1999 роки)*

Індикатори, які найбільш часто використовуються	Індикатори, які використовуються окремою країною	Нові індикатори, запропоновані різними країнами
1.Рівень безробіття	1.Витрати на біотехнології	1.Випадки захворювання, пов'язані з якістю навколишнього середовища
2.Зростання населення	2.Зростання населення прибережних зон	2.Процент населення, забезпеченого медичними послугами
3.ВВП на душу населення	3.Децентралізоване управління природними ресурсами	3.Рівень злочинності
4.Внутрішнє споживання води на душу населення	4.Викиди нафтопродуктів в прибережні води	4.Дитяча злочинність
5.Зміна структури землекористування	5.Індекс зростання міст-супутників	5.Забруднення підземних вод
6.Використання добрив	6.Добробут населення гірських територій	6.Озеленення міст
7.Відношення кількості зникаючих видів до загальної чисельності природних видів	7. Населення, що проживає в засушливих районах за межею бідності	7. Відношення реабілітованих площ видобутку корисних копалин до загальної площі видобутку
8.Поточні концентрації забруднювачів у повітрі населених міст	8.Людські і економічні втрати внаслідок природних катастроф	8.Площі специфічних екосистем
9.Емісії парникових газів		9.Приватне володіння сільськогосподарськими угіддями
10.Емісії двоокису сірки		10.Рівень істинного збереження
11.Емісії двоокису азоту		11.Щільність транспортних потоків
12.Річне енергоспоживання		12.Система менеджменту

*Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies. - New York, UN, 2001.

Таблиця 2

Індикатори сталого розвитку країн ЄС*

Шифр ЄС	Стратегічні завдання державної політики		Індикатори оцінки успіху
Забезпечення високого і сталого рівня економічного зростання і зайнятості
Н1		Інтенсифікація економічного зростання	ВВП і ВВП на душу населення
Н2		Збільшення об'єму інвестицій в реальний сектор економіки, наукові дослідження і розробку нових технологій	Валові і соціальні інвестиції (% ВВП)
Н3		Підтримання високого і сталого рівня зайнятості	Відношення кількості працюючих до кількості населення працездатного віку
Досягнення соціального прогресу, який би відображував потреби кожного громадянина
Н4		Подолання бідності і соціальної несправедливості	Число дітей в сім'ях з доходом нижче прожиткового мінімуму; Число дорослих, які не мають кваліфікації; Число безробітних, жебраків, пристарілих
Н5		Збільшення людського капіталу, покращення професійних здібностей	Кваліфікація за віковими групами (починаючи з 19-річних)
Н6		Покращення здоров'я нації	Очікувана протяжність здорового життя чоловіків і жінок
Н7		Зменшення частки непридатного житла	Житло не придатне для проживання (%)
Н8		Зниження злочинності і пов'язаних з нею фобій	Рівень злочинності (% розкритих злочинів)
Ефективність охорони навколишнього природного середовища
Н9		Зниження емісії парникових газів	Емісія парникових газів
Н10		Зниження забруднення повітря, підтримання якості повітря на довготривалий період	Протяжність періоду високої або середньої якості атмосферного повітря (кількість діб)
Н11		Покращення транспортування і доступності до місць роботи, освіти, відпочинку і послуг, обмеження необхідності переміщень	Дорожній рух
Н12		Покращення якості річок	Річки з високою якістю води
Н13		Подолання довготривалої тенденції до зниження популяції птахів на сільськогосподарських і природних землях	Популяція диких птахів
Н14		Повторне використання земель з метою захисту цілинних земель і підтримання відновлення урбанізованих земель	Нові забудови на землях, що раніше використовувалися
Обмеження використання природних ресурсів
Н15		Перехід від розміщення відходів до їх мінімізації і вторинного використання; циклічне використання ресурсів	Накопичення відходів і управління ними

*http://www.environment.dtlr.gov.uk\sustainable\quality99\chap4\index.htm