Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Охорона праці в галузі / Охорона праці в галузі Заоч. 2013.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
864.26 Кб
Скачать

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці?

2. У чому полягає сутність основних принципів соціальної відповідальності ?

3. Розглянути питання Законодавчої основи Євросоюзу з питань охорони праці?

4. Які трудові норми Міжнародної організації праці ?

5. У чому полягає сутність міжнародного співробітництва в галузі охорони праці ?

6. У чому полягає сутність Всесвітньої організації охорони здоров'я ?

Завдання до самостійної роботи

1. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

2. Міжнародні стандарти SA80000 «Соціальна відповідальність» і ISO26000 «Настанова по соціальній відповідальності»

3. Європейський Союз і законодавство з охорони праці.

4. Міжнародні організації в сфері охорони праці.

Рекомендована література

Основна література [1/, /2/, /3/, /4/,/6/]

Додаткова література [20/, /21/, /22/, /23/]

Тема 2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

План вивчення теми

2.1. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.

2.2. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.

Навчальні цілі:

засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі;

  • програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закону) законодавство про охорону праці складається з цьо­го Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загаль­нообов’язкове державне соціальне страхування від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили до втрати працездатності», законів України «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господа­рської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також понад сотню національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Майже 200 підзаконних нормативних актів прийнято відповідно до закону «Про охорону праці» для регулювання окремих питань охорони праці. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в країні.

Природно, що в основі всіх цих документів лежить Конституція України.

В Україні функціонує багаторівнева СУОП, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої і виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств і організацій, трудових колективів.

Залежно від спрямування вирішуваних завдань всі ланки СУОП можна розділити на дві групи:

  • ланки, що забезпечують вирішення законодавчо-норматив­них, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

ланки, до функціональних обов'язків яких входить забезпеч­чення безпеки праці в умовах конкретних організацій, підприємств. До першої групи належать органи державної законодавчої ініціативи та органи державного управління охороною праці:

– Верховна Рада України;

– Кабінет Міністрів України;

– Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

– міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

– Фонд соціального страхування від нещасних випадків і проф­зах­ворювань;

– місцева державна адміністрація, органи місцевого самовря­дування.