Ключові поняття і терміни

1. Авторське право.

2. Суміжні права.

3. Об’єкт та суб’єкт авторського права.

4. Об’єкт та суб’єкт суміжних прав.

5. Термін дії авторських прав інтелектуальної власності.

6. Термін дії суміжних прав інтелектуальної власності.

Питання для самоконтролю

1. Поняття авторського права.

2. Зміст авторського права.

3. Майнові права суб’єкта авторського права.

4. Об’єкти та суб’єкти авторського права.

5. Види авторського права.

6. Авторське право на службові твори.

7. Строки чинності авторських прав.

8. Особисті немайнові права автора.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Авторське право та суміжні права.

2. Виникнення авторського права.

3. Колективні твори.

4. Авторські договори та їх види.

5. Особисті немайнові права. Право авторства.

6. Майнові права автора.

7. Захист авторського права та суміжних прав.

Ситуаційне завдання

Львівське книжкове видавництво уклало з автором Коваленком договір монографії «Історія Галичини». Рукопис одержав позитивні відгуки рецензентів. Але водночас були зроблені зауваження, з якими автор повністю погодився і висловив бажання внести в рукопис уточнення і доповнення. Видавництво надало автору на доопрацювання 4 місяці. Автор раптово помер. Видавництво звернулося до спадкоємців померлого з пропозицією доручити історику Артемову доопрацювати рукопис. Спадкоємці дали згоду.

1. Кого вважати автором випущеної у світ доопрацьованої монографії ?

2. Які авторські права переходять у спадок ?

Основна література: (1.1); (1.2); (1.3); (1.4); (1.6); (1.7); (1.8); (1.9); (1.10); (1.11); (1.12); (1.13); (1.14); (1.15).

Додаткова література: (2.1); (2.2); (2.3); (2.4); (2.6); (2.7); (2.8); (2.10); (2.11); (2.12); (2.13); (2.18).

Тема 3: Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Мета заняття: закріпити та систематизувати знання студентів про поняття торговельної марки, про умови надання правової охорони торговельній марці, право інтелектуальної власності на торговельну марку.

План

1. Поняття торговельної марки та суб’єктів права на неї.

2. Процедура присвоєння права власності на торговельну марку.

3. Майнові права власності на торговельну марку та термін їх дії.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Торговельна марка - це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших. Але Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. зі змінами не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнавати торговельною маркою. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані такими торговельними марками. Звідси напрошується висновок, що всі інші позначення, не зазначені в цьому Законі, можуть бути визнані торговельними марками. Проте це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації, таке як торговельна марка, не повинне відповідати певним вимогам. Закон такі вимоги встановлює. Правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Позначення, заявлене як торговельна марка, має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки. Заявлене позначення має бути новим, тобто невідомим у межах України.

Відповідно до Закону основні функції знака для товарів і послуг — це індивідуалізація виробленої продукції і наданих послуг, захист їх якості та інших чеснот від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» об'єктами знака визначає словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів (п.2 ст. 5 Закону, ст. 492 Цивільного Кодексу України).

Об’єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слово, в тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Водночас Закон містить досить великий перелік позначень, які не можуть визнаватися торговельною маркою.

Цивільний Кодекс України та Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не виділяють окремо особистих немайнових прав на торговельну марку. У ст. 16 цього Закону йдеться лише про права, що випливають із свідоцтва. Зазначені права набувають чинності від дати подання заявки за умови сплати збору (ст. 496 Цивільного Кодексу України). Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися торговельною маркою на свій розсуд. Це основне майнове право власника свідоцтва. Власник торговельної марки наділений тими самими трьома правомочностями, що і власник будь-якого іншого майна: правом володіння, користування і розпорядження. У межах України ніхто не може користуватися торговельною маркою без дозволу власника свідоцтва.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не допускає передачі права власності на знак, якщо така передача може стати причиною введення споживача в оману щодо товару чи послуги або щодо особи, яка виготовила товар чи надає послуги. Власник торговельної марки може її продати, подарувати, обміняти, внести як внесок до господарського товариства і розпорядитися будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Право на торговельну марку є абсолютним і виключним правом.

Право інтелектуальної власності охороняється Цивільним кодексом, Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та низкою підзаконних актів. Значення торговельної марки для цивільного обігу важко переоцінити. Деякі торговельні марки оцінюються і сотнями мільйонів доларів. Особливість суб’єктів права інтелектуальної власності на торговельну марку полягає в тому, що ними визнаються будь-які фізичні чи юридичні особи, які володіють правом на неї. Автор, що розробив чи створив позначення, яке визнали торговельною маркою, на відміну від об’єктів права інтелектуальної власності, правового значення не має.

Необхідно знати порядок оформлення прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Власник торговельної марки наділяється майновими правами інтелектуальної власності на неї, які поділяються на виключні і невиключні.

Слід звернути увагу на особливість строків чинності цих прав. Вони є чинними від дати подання заявки на торговельну марку в установленому порядку протягом десяти років. Зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Цивільний кодекс України передбачає можливість дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, можливість їх відновлення, визнання цих прав недійсними. Вони можуть бути обмежені правом попереднього користувача на торговельну марку.