Семінарське заняття №2 ЗАРУБЕЖНАЯ ЛИТЕРАТУРА

Семінарське заняття № 2. «Пісня про Роланда» як зразок народно-героїчного епосу.

1. Жанрова специфіка поеми «Пісня про Роланда». Жанрові закони героїчного епосу.

2. Ідейна спрямованість твору: національно-патріотична та релігійна. Навести приклади.

3. Епічна картина світу в «Пісні про Роланда»:

• історичні події та їх художнє переосмислення у поемі;

• специфіка фантастики та її роль.

1. Образна система поеми, засоби створення характерів (контраст, симетрія, гіперболізація, антипсихологізм, ін.). Дайте цитатну характеристику образам:

• Роланд – епічний герой;

• Карл – ідеальний монарх;

• другорядні образи героїв-богатирів (Олів’є, Турпен, ін.)

• роль образу Ганелона;

• ворожій табір;

• жіночі образи;

1. Епічний стиль поеми:

• особливості поетичної мови: повторення, що уповільнюють дію; прояви принципу симетрії в сюжеті; постійні епітети (виписати);

• масштабність художнього зображення;

• функції пейзажу.

1.Жанрова специфіка поеми «Пісня про Роланда». Жанрові закони героїчного епосу. В історії культури різних народів важливе місце посідають стародавні літературні пам»ятки,в яких йдеться про епічні події сивої давнини. Створювані невідомими поетами, ці шедеври народного мистецтва існували в усній формі, передавались від покоління до покоління, а згодом їх записували, по своєму витлумачуючи і доповнюючи, теж здебільшого невідомі автори. До таких пам»яток належать героїчні епічні поеми.

Можна виділити такі основні ознаки героїчного епосу : 1) твір може мати як віршовану, так і прозову форму; 2) в основі героїчної поеми протистояння одна одній двох груп: у битві або через своїх представників у двобої, у фізичній боротьбі або за допомогою чаклунства, магії, чудес; 3) Наявність кількох стійких типів персонажів (король, епічний герой-доблесний рицар, готовий не пожаліти життя заради вітчизни, віри і короля, соратники героя, які створюють своєрідне тло або мотивування для його подвигів; бунтівник, «антигерой»- доблесний рицар з язичницького стану. 4) збереження кардинального для будь-якого епосу поділу світу на «своїх» і «чужих» з проекцією його на історичний матеріал.

«Пісня про Роланда» - це епічне сказання, яке відноситься до першого королівського циклу.

Це великий віршований твір. За своєю формою поема може бути прирахована до того жанру історичних пісень, де події минулого в сильно видозміненому виді розказані переважно через перерахування військових описів, скріплених між собою скупими даними про долю окремих героїв. В основу "Пісні про Роланда" покладено історичну подію — похід Карла Великого 778 р. за Піренеї. Вигадані епізоди вдало прикрашають епічний твір. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину — провідна тема поеми. Карл тут втілює ідеал державної мудрості, Роланд — головний герой поеми — виступає благородним лицарем, готовим до самопожертви заради короля і батьківщини.

2. Ідейна спрямованість твору: національно-патріотична та релігійна«Пісня про Роланда Головними темами поеми є національно-релігійне протистояння мусульман і християн, ідея патріотичного єдності франків під керівництвом ідеалізованого образу Карла.

У поемі відображена боротьба французів з араб­ськими завойовниками, які у VIII ст. захопили Піре­нейський півострів і загрожували Франції. Ця бо­ротьба набувала релігійної форми і ототожнювалася з подвигом в ім'я християнської віри. Тому франки в поемі виконують особливу, «божественну» місію, а численні небесні знамення, релігійні заклики, мо­литви надихають їх на боротьбу з «поганцями». Постійно підкреслюється «небесна» підтримка, яку бог і святі дають франкам. Так, на прохання фран­ків бог продовжив день, щоб дозаходу сонця Карл помстився за смерть Роланда та його загону, са­мого короля від смертельної рани вмить зцілює архангел Гавриїл.

Почувши звуки Роландового Оліфанта, Карл почав молитися, щоб Бог дав можливість помститися сарацинам і Ганелону. Янгол спо­вістив, що Бог почув молитву і виконав про­хання. «Не змеркне сонця світ, бо зна Тво­рець — загинув франків цвіт». Для Карла Бог являє чудеса:

 Без руху сонце стало в небесах.

Тікають маври, франки їх женуть.

У «Пісні про Роланда» звичайний похід короля Карла Великого було зображено як патріотичний обов’язок — захист інтересів франків від ворога

Ідея твору оспівування боротьби французів з арабськими завойовниками, вірності

королю й вітчизні, засудження зради батьківщині. Патріотичний пафос нерозривно

пов’язаний з мотивом національно-релігійної боротьби проти мусульман.

3.Епічна картина світу в «Пісні про Роланда»:історичні події та їх художнє переосмислення у поемі;специфіка фантастики та її роль. Сюжет поеми має історичну основу. В 778 р. Карл Великий на прохання одного му­сульманського володаря вторгся в Іспанію. Похід був невдалим. Карл захопив декілька міст, обложив Сарагосу, але змушений був повернутися на бать­ківщину. В Ронсевальському межигір'ї Піренеїв на вузькій гірській дорозі, серед густих лісів ар'єргард французів був розбитий місцевими басками, які зне­нацька напали на французький загін, роздратовані проходженням через їх села і поля чужого війська. Розправитися з басками не вдалося: під покровом ночі вони розсіялися в горах. В народній творчості ці історичні факти та події переплелися з поетичною видумкою, отримали іншу інтерпрета­цію та забарвлення.

Наприклад, епізодичний підхід Карла в Іспанію перетворюється на семирічну війну з «невірними» (мусульманами), у якій Карл завойовує майже всю Іспанію, окрім Сарагоси. У Сарагосі править противник Карла — вигаданий цар Марсілій. Убивають реального Роланда баски-християни, а не маври. Героїка в епосє поєднується з елементами фантастики (віщі сни, гіперболізація образів тощо). Гіперболізація. Опис героїзму французів, сили бійців (Роланд поборов тисячі маврів), кількості ворогів («язичницькі війська незчисленні»). Віщі сни. Карлові сняться віщі сни про загибель ар'єргарду Роланда, про його битву проти маврів (бій із тисячами диких звірів), про бій проти еміра Балігана (з левом), про суд над Ганелоном (ведмідь, прикутий до ланцюга, якому прийшли на допомогу тридцять родичів).

4. Образна система поеми, засоби створення характерів «Пісня про Роланда». В основі французького героїчного епосу лежить принцип контрасту: служба чи протистояння або зрада Карлу визначає і місце персонажа в системі образів. Цей принцип впливає на оцінку вчинків героїв. Карл і всі, хто виступає з ним,— хоробрі, порядні, керуються почуттями честі та патріотизму. Усі, хто протистоїть їм,— зрадливі, підступні, віроломні й жорстокі. Крім прийому протиставлення позитивних та негативних героїв автор вдається до гіперболізації при зображенні Карла (200-річний мудрий старець з розвівається сивою бородою, володар надзвичайної сили тощо).

 Народна патріотична ідея пісні з найбільшою пов­нотою розкривається в образі Роланда. Відважний рицар, він усією душею відданий своєму сеньйору — королю і «милій Франції». Наказ Карла прикрити відхід армії Роланд сприймає не тільки як обов'я­зок, а й як почесне доручення в ім'я інтересів бать­ківщини. Жага доблесного подвигу, віра в правоту франків і молоде завзяття не дозволяють йому про­сити допомоги в бою.

Найбільш повно образ Роланда розкри­вається у картині бою. Він виявляє справжній героїзм і самовідданість. «Де більше небезпе­ка, там Роланд, Разить він списом, поки спис придатний, Та спис із п'ятнадцятим зламавсь ударом». 

Християнський світ у поемі очолює Карл Великий, образ якого поданий гіперболічно й ідеалізовано. Це типовий для народного епосу образ правителя - сивобородого, мудрого, справедливого, його епічна ласкавість поєднується з суворістю  і невблаганністю до ворогів і зрадників.

Олівер, Турпен — ідеальні народні герої, захисники Франції та християнських ідей.

«Роланд відважний, мудрий Олів»єр»

Граф Ганелон — негативний герой поеми. Гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда і страшно мститься йому і своїм співвітчизникам. Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим. Його покарання було жорстоким, але справедливим. «Був Ганелон, якого діло — зрада…»

Другорядне місце в поемі займають жіночі образи: любовно-побутова тематика не відповідає суворому героїзмові «Пісні». І все ж Брамімонда (дружина Марсілія) та Альда (наречена Роланда) справляють велике враження душевною стійкістю та вірністю серця. Брамімонда оплакує розгром війська і смерть чоловіка. Ніжна Альда не в силах перенести навіть звістки про загибель Роланда; вона відкидає турботу Карла про її майбутнє і зі словами, що не хоче жити після смерті Роланда, вмирає.

Паралельно з образами франків у поемі змальовано ряд персонажів сарацинів. Впродовж всієї дії твору наголошується на тому,що вони притримуються хибної віри в «Магомета й Тервагана»,яких автор поеми вважає варварськими ідолами і тому називає маврів-мусульман «язичниками»,«невірними»

5. Епічний стиль поеми: «Пісня про Роланда» написана старофранцузьким віршем з характерним для нього асонансом. У поемі проявились основні риси й особливості би­линно-епічного стилю. Широта охоплення подій поєднується з повільністю та наочністю викладу. Для посилення драматизму використані спеціальні епічні прийоми: повторні тиради (повторення змісту майже слово в слово в строфах, що стоять поруч); трикратні повтори — тричі просить Олів'ер покли­кати Карла, тричі відмовляє Роланд, тричі нама­гається Роланд розбити Дюрендаля тощо. Поемі властиві характерні для епосу постійні епітети (Франція — «люба» «прекрасна», Карл — «сивоборо­дий», трава — «зелена», васал — «добрий» та ін.). Про близькість поеми до народної поезії свідчать та­кож епічні плачі (плач Роланда над тілами товари­шів, плач Карла над убитим Роландом) та ін.

Тематика героїчного епосу (прославлення героїч­ного подвигу) зумовлювала монументалізм стилю, ідеалізацію, перебільшення та елемент чудесного. Особливо це помітно в описах битв, які вражають своєю масовістю та жорстокими кровопролиттями. Так, в бою у вузькій ущелині зустрілися дві вели­чезні армії. Сила, витривалість витязів у поемі напівфантастичні. Богатирська міць Роланда на­стільки велика, що навіть смертельно поранений він наганяє страх на все вороже військо. Така гіпербо­лізація сили й хоробрості героя та відповідно жор­стокості ворогів є традиційним фольклорним за­собом.

Змальовує автор і природу, на фоні якої відбуваються події. Середньовіччя любить яскраві барви: синє море, кораблі під червоними вітрилами, білі та жовті прапорці на списах воїнів, зелений колір трави, ковили, плодових дерев... Природа в «Пісні» співзвучна настроям героїв та характеру подій. У суворих тонах описана природа Ронсеваля, де розігрується трагедія: тут високі хребти, бездонні провалля і похмурі скелі. Жахлива картина бурі, смерчу є пророцтвом загибелі Роланда.

Поема розпочинається розповіддю про завоювання Карла Великого, хоча на той час майже вся територія Іспанії була зайнята маврами.

«Пісня про Роланда» — це художній твір, тому історичні події, зображені у ньому, переосмислені у зв’язку із задумом автора. Героїка в епосах поєднується з елементами фантастики. Наприклад, епізодичний підхід Карла в Іспанію перетворюється на семирічну війну з «невірними» (мусульманами), у якій Карл завойовує майже всю Іспанію, окрім Сарагоси. У Сарагосі править противник Карла — вигаданий цар Марсілій. Убивають реального Роланда баски-християни, а не маври. Такі зміни пояснюються особливістю тематики середньовічного героїчного епосу

Поема насичена ідеєю релігійної боротьби з "невірними" і особливою роллю священної Франції в цій боротьбі. Недарма образ Карла в поемі представлений у вигляді оплоту всього християнського світу, ідеалізованого епічного короля, в чомусь навіть міфологічної фігури. У своїй християнській твердості Карл проявляє не людську, але "божественну" жорстокість:

Ревнует Карл о вере христианской,

Велит он воду освятить прелатам

И мавров окрестить в купелях наспех,

А если кто на это не согласен,

Тех вешать, жечь и убивать нещадно.

Християнський мотив проявляється в численних молитвах, релігійних закликах, небесних знаменнях. Наприклад, вигук Роланда над тілом поверженого ворога: "…Друзья, за нами первый бой! Вперед!Мы правы, враг не прав - за нас господь". У «Пісні про Роланда» звичайний похід короля Карла Великого було зображено як патріотичний обов’язок — захист інтересів франків від ворога. У творі показана боротьба двох світів: християнського Заходу і мусульманського Сходу.

Тема твору — зображення боротьби франків проти іноземців та іновірців за бать -ківщину та християнську віру.

Ідея — оспівування боротьби французів з арабськими завойовниками, вірності

королю й вітчизні, засудження зради батьківщині. Патріотичний пафос нерозривно

пов’язаний з мотивом національно-релігійної боротьби проти мусульман і особливою

місією в цій боротьбі Франції.

Твір можна віднести до героїчного епосу. (Це великий віршований 

твір,  в  якому  подано  розповідь  про  події  давнього  минулого,  створену  на  основі 

народних переказів.)

«Пісня про Роланда» — це художній твір, тому історичні події, зображені у ньому, переосмислені у зв’язку із задумом автора. Наприклад, епізодичний підхід Карла в Іспанію перетворюється на семирічну війну з «невірними» (мусульманами), у якій Карл завойовує майже всю Іспанію, окрім Сарагоси. У Сарагосі править противник Карла — вигаданий цар Марсілій. Убивають реального Роланда баски-християни, а не маври. Такі зміни пояснюються особливістю тематики середньовічного героїчного епосу: зображення боротьби проти іноземців та іновірців за батьківщину та християнську віру.

В  основі  «Пісні  про  Роланда»  лежить  дійсний  історичний  факт,  пов ’язаний 

з боротьбою французького короля Карла Великого проти маврів у   VIII столітті. Описані 

у   творі події згадуються в   арабських та французьких хроніках.

У  778  році  Карл  Великий  на  прохання  мусульманського  владики,  маючи 

свої  інтереси  в   Іспанії,  втрутився  в  іспанські  справи.  Похід  Карла  був  невдалим. 

Повертаючись  на  батьківщину,  ар’єргард  французів  був  розбитий  місцевими  басками 

в Ронсевальському межигір’ї Піренеїв на вузькій гірській дорозі. Про цей драматичний 

випадок повідомляє історик Ейхард у  «Життєписах Карла Великого» (IX ст.): «У битві 

цій  були  вбиті  Еггіхард,  королівський  стольник,  Ансельм,  пфальцграф  Хруодланд, 

начальник  Бретонської  марки».  Героїчна  поема  народжувалася  по  гарячих  слідах 

історичних  подій.  Її  зміст  —  правдива  поетична  розповідь  сучасника,  яка  з  часом 

піддалася  сюжетній  обробці.  Так,  замість  басків  з ’явилися  грізні  араби-мусульмани, 

що  захопили  значні  володіння  в   Іспанії  і   вже  неодноразово  вторгалися  на  французькі 

землі.  Поразка  при  Ронсельвалі  не  вкрила  ганьбою  французів,  а   лише  сприяла  вияв -ленню їхньої хоробрості, вміння стояти на смерть, захищаючи свою батьківщину і  при -криваючи тили головних сил, що відходили.

У творі велика кількість героїв. Можна виділити 

головні  образи  (Карл  Великий,  Роланд,  Ганелон),  другорядні  (Олівер,  Турпен, 

Марсилій), епізодично подано жіночі образи (наречена Роланда і  сестра Олівера Альда, 

дружина Марсилія Брамімонда), образи-символи (ріг Оліфант, меч Дюрандаль).

 Християнський світ у поемі очолює Карл Великий, образ якого поданий гіперболічно й ідеалізовано. Це типовий для народного епосу образ правителя - сивобородого, мудрого, справедливого, його епічна ласкавість поєднується з суворістю  і невблаганністю до ворогів і зрадників. У поемі Карлу 200 років, хоч під час походу 778 р. йому було тільки 36 років і він не був ще імператором.  «Пісня про Роланда» містить відомості про озброєння рицаря XI-XII ст., про військову тактику і тогочасні звичаї. Не тільки кінь, а й меч, бойовий ріг, персоніфіковані - мають свої імена. Так, меч Роланда називається Дюренталь (твердий), ріжок- Оліфант (гучний). Для посилення драматизму використані спеціальні епічні прийоми: повторні тиради (повторення змісту майже слово в слово в строфах, що стоять поруч); трикратні повтори - тричі просить Олів'єр покликати Карла, тричі відмовляє Роланд, тричі намагається Роланд розбити Дюрендаля тощо. Поемі властиві характерні для епосу постійні епітети (Франція - «люба» «прекрасна»,Карл - «сивобородий», трава - «зелена», васал - «добрий» та ін.). Про близькість поеми до народної поезії свідчать також епічні плачі (плач Роланда над тілами товаришів, плач Карла над убитим Роландом) та ін. Тематика героїчного епосу (прославлення героїчного подвигу) зумовлювала монументалізм стилю, ідеалізацію, перебільшення та елемент чудесного. Особливо це помітно в описах битв, які вражають своєю масовістю та жорстокими кровопролиттями. Богатирська міць Роланда настільки велика, що навіть смертельно поранений він наганяє страх на все вороже військо. Така гіперболізація сили й хоробрості героя та відповідно жорстокості ворогів є традиційним фольклорним засобом. Загалом поема відзначається композиційною завершеністю, стрункістю і лаконізмом. Головні персонажі окреслені за чіткою схемою. Французький епос відзначається виключною сюжетною різноманітністю: від сімейно-побутових зарисовок до фіксації важливих історичних подій і політичних проблем, на підставі чого його можна назвати поетичною історією.

Змальовує автор і природу, на фоні якої відбуваються події. Середньовіччя любить яскраві барви: синє море, кораблі під червоними вітрилами, білі та жовті прапорці на списах воїнів, зелений колір трави, ковили, плодових дерев... Природа в «Пісні» співзвучна настроям героїв та характеру подій. У суворих тонах описана природа Ронсеваля, де розігрується трагедія: тут високі хребти, бездонні провалля і похмурі скелі. Жахлива картина бурі, смерчу є пророцтвом загибелі Роланда.

Другорядне місце в поемі займають жіночі образи: любовно-побутова тематика не відповідає суворому героїзмові «Пісні». І все ж Брамімонда (дружина Марсілія) та Альда (наречена Роланда) справляють велике враження душевною стійкістю та вірністю серця. Брамімонда оплакує розгром війська і смерть чоловіка. Ніжна Альда не в силах перенести навіть звістки про загибель Роланда; вона відкидає турботу Карла про її майбутнє і зі словами, що не хоче жити після смерті Роланда, вмирає.

Как видно, композиция поэмы строится по принципу симметрии: каждый из трех основных этапов действия состоит из двух контрастных событий. Завязка поэмы, предательство Ганелона, включает описание двух посольств — мавра Бланкандрина и христианина Ганелона. Кульминация поэмы — описание двух сражений, одно победное, второе гибельное для французов. Развязка — возмездие мусульманам и Ганелону.

У «Пісні» розгортається картина проти¬стояння двох ворожих таборів: один очолю¬ваний мавром Марсілієм, а інший — королем франків Карлом Великим. Особливості кон¬флікту визначили побудову системи образів. Персонажі поеми поділяються на захисників інтересів Франції — християн — та її ворогів — маврів, — що сповідують іслам. В основі систе¬ми образів лежить принцип контрасту: служ¬ба чи протистояння або зрада Карлу визначає і місце персонажа у системі образів, і його оцінку. Характеристика обмежується рисами, що виявляються у зітк¬ненні двох сторін. Карл і всі, хто виступає з ним,— хоробрі, керуються по¬няттями честі й патріо¬тичного обов'язку. Ті ж, хто протистоїть їм,— зрадливі, підступні, жор¬стокі й віроломні. У «Пісні про Роланда» відчувається праг¬нення не обмежитися загальною характерис¬тикою: тут спостерігаються ранні спроби роз¬крити психологію персонажів — настрої, їх зміну, нюанси, реакції на те, що відбувається.     Сюжет «Пісні» відчутно поділяється на три тематичні частини: зрада Ганелона, смерть Роланда й помста Карла за його загибель. Битва в Ронсельванській ущелині — централь¬на подія твору. Унаслідок зради й порушення мирної угоди володарем Сарагоси Марсілієм ар'єргард війська франків, що прикривав його відхід, поліг. Героїчно відбивав напад маврів-мусульман улюбленець Карла, його небіж Ро¬ланд, і загинув в ім'я «милої Франції» та хри¬стиянства. Війна з арабськими завойовниками носила релігійне забарвлення, тому в поемі франки виконували «божественну місію». Карла від рани зцілює архангел Гавриїл. Велика увага приділяється автором образу архієпископа, воїна у рясі і з мечем. Образ не позбавлений гумористичного забарвлення. Так, він читає настанови своїй пастві: «Той і гроша не вартий, хто є боягузом. Нехай іде собі у монастир». Крім головних персонажів  у поемі відчутна присутність великої кількості воїнів. Другорядне місце у поемі займають жіночі образи.

Крім прийому протиставлення позитивних та негативних героїв автор вдається до гіперболізації при зображенні Карла (200-річний мудрий старець з розвівається сивою бородою, володар надзвичайної сили тощо). Вражаюча художня об'єктивність при змалюванні Ганелона, якому не відмовляється в благопристойності зовнішнього вигляду, в особистій хоробрості. Разом з тим висловлено жаль, що ці хороші якості дісталися недостойному зрадникові. Дається зрозуміти, що вади Ганелона - не стільки особиста його особливість, скільки риси, властиві його стану. Слід зазначити з художніх особливостей пісні її композиційну стрункість і злагодженість, наявність властивих народній поезії прийомів: гіперболізації, повторів, стійких епітетів. Народність "Пісні про Роланда", вираження в ній настроїв прогресивних кіл Франції XII ст. зробили її популярною і в наступні століття.

Епічна за своєю формою поема може бути прирахована до того жанру історичних пісень, де події минулого в сильно видозміненому виді розказані переважно через перерахування військових описів, скріплених між собою скупими даними про долю окремих героїв. Розважливе використання образотворчих засобів, лаконізм і чіткість мови і стилю добутки спираються на виняткову стрункість його побудови. Паралелізм подій, що відбуваються, сполучається органічно з паралелізмом у підборі діючих облич. Дванадцятьом перам Франції відповідають дванадцять сарацинських, серед рівних по мужності полководців виділяються племінники государів - Роланд і Аельрот, сивобородий римський імператор Карл Великий близький сарацинському еміру Баліганту; мають деяку подібність Гвенелон і сарацинський цар Марсилій. Характерно, що й інші діючі особи притягнуті для кращого виявлення особливостей кожної з ворогуючих сторін. Безсумнівно, більше уваги і місця приділене тим з них, що сильніше впливають на розвиток сюжету; у зв'яжи з цим тільки деякі характери "Пісні" індивідуалізовані, більшість же чи наділяється тільки позитивними, чи негативними властивостями. На першому місці в поемі стоїть образ Ролана.      

Особливості французького епосу

• Піднесений апологічний тон оповіді, звеличення героїв, гіперболізація битв і поєдинків.

• Детальний опис битв і поєдинків (зображення доблесті заради доблесті, а не заради відвоювання своїх земель.)

• Наявність християнської фантастики

• Слабкість жіночих образів, відсутність мотивів кохання (оскільки це пісна про війну, тут нема місця для приватного життя)

Можна виділити такі основні ознаки героічного епосу : 1) твір може мати як віршовану, так і прозову форму для жанру це немає особливого значення; 2) в основі героїчної поеми протистояння одна одній двох груп:у битві або через своїх представників у двобої, у фізичній боротьбі або за допомогою чаклунства, магії, чудес; 3) Наявність кількох стійких типів персонажів (король, епічний герой-доблесний рицар, готовий не пожаліти життя заради вітчизни, віри і короля, соратники героя, які створюють своєрідне тло або мотивування для його подвигів; бунтівник, «антигерой»- доблесний рицар з язичницького стану. 4) збереження кардинального для будь-якого епосу поділу світу на «своїх» і «чужих» з проекцією його на історичний матеріал.

«Песнь о Роланде» - это эпическое сказание, которое относится к первому королевскому циклу. 

Це великий віршований твір. За своєю формою поема може бути прирахована до того жанру історичних пісень, де події минулого в сильно видозміненому виді розказані переважно через перерахування військових описів, скріплених між собою скупими даними про долю окремих героїв. В основу "Пісні про Роланда" покладено історичну подію — похід Карла Великого 778 р. за Піренеї. Вигадані епізоди вдало прикрашають епічний твір. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину — провідна тема поеми. Карл тут втілює ідеал державної мудрості, Роланд — головний герой поеми — виступає благородним лицарем, готовим до самопожертви заради короля і батьківщини.

Головними темами поеми є національно-релігійне протистояння мусульман і християн, ідея патріотичного єдності франків під керівництвом ідеалізованого образу Карла