okhrana_truda

1 питання.Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність управлінських дій, що направлені на підвищення ефективності діяльності з метою забезпечення безпечних і нешкідливих для здоров’я умов праці. Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювань. До основних функцій управління охороною праці належать:  - прогнозування і планування робіт, їх фінансування; - організація та координація робіт; - облік показників стану умов і безпеки праці; - аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; - контроль за функціонуванням СУОП; - стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. Основні завдання управління охороною праці: • навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці; • забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; • нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; • забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; • забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; • організація лікувально-профілактичного обслуговування; • професійний добір працівників з окремих професій; • удосконалення нормативної бази з питань охорони праці. 6 питання. Вплив втоми на безпеку праці Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми. Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м'язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка. Хід збільшення втоми та її кінцева величина залежать від індивідуальних особливостей працюючого, трудового режиму, умов виробничого середовища тощо. Залежно від характеру вихідного функціонального стану працівника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому. Перевтома - це сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми. Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі. Відомо, що розвиток втоми та перевтоми веде до порушення координації рухів, зорових розладів, неуважності, втрати пильності та контролю реальної ситуації. При цьому працівник порушує вимоги технологічних інструкцій, припускається помилок та неузгодженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки. Крім того, перевтома супроводжується хронічною гіпоксією (кисневою недостатністю), порушенням нервової діяльності.Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі захворювання, як вегето-судинна дистонія, артеріальна гіпертонія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання. Втома характеризується фізіологічними та психічними показниками її розвитку. Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров'яний тиск, частота пульсу, систолічний і хвилинний об'єм крові, зміни у складі крові 7 питання.  Загальне поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання та аварії На підприємствах під час експлуатації обладнання і виконання технологічних процесів працівники можуть знаходитися у небезпечних зонах. Небезпечна зона – це простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника. Небезпечним виробничим чинником вважають такий виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я. Шкідливий виробничий чинник – це виробничий фактор, вплив якого на працівника за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні. До фізичних чинників відносять, наприклад, такі: рухомі частини виробничого обладнання; підвищені рівні шуму, вібрації, інфрачервоного та електромагнітного випромінювань, недостатня освітленість; підвищена запорошеність і загазованість повітря робочої зони; несприятливі параметри метеорологічних умов. Хімічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяють: за характером дії на організм людини (токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та ті, що впливають на репродуктивну функцію); за шляхами проникнення в нього (через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови і слизисті оболонки). До біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників відносять: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби та ін.); продукти їх життєдіяльності; макроорганізми (рослини, твaрини). Психофізичні шкідливі і небезпечні виробничі чинники – це перевантаження фізичні (статичні і динамічні); нервово-психічні (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження). Вплив на людину небезпечного чинника може призвести до травми. Травма – це тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканин і органів тіла внаслідок зовнішніх впливів, які супроводжуються розладом функцій окремих органів або всього організму. До травм відносять, наприклад, удари, переломи, поранення. Виробнича травма – це травма, яка отримана працівником на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці. Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом. Випадок, що викликав травму, вважають нещасним випадком. Нещасний випадок на виробництві – випадок дії на працівника небезпечного виробничого чинника під час виконання працівником трудових обов’язків або завдань керівника робіт. В особливу групу виділяють нещасні випадки, які сталися у побуті, на шляху з роботи чи на роботу не на транспорті підприємства або транспорті, який підприємство орендує. Основні причини виробничого травматизму: технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, особисті. Технічні причини обумовлені конструкційними недоліками машин і механізмів, відсутністю в них засобів захисту, контролю і регулювання. Організаційні причини – порушення правил безпеки експлуатації обладнання і виконання технологічних процесів, недостатня кваліфікація працівників, виконання ними робіт не за спеціальністю, неякісне проведення інструктажів, недостатня ефективність контролю стану охорони праці посадовими особами тощо. Санітарно-гігієнічні причини – недостатня освітленість робочих місць, наявність шуму, вібрації, несприятливих метеорологічних чинників та ін. Особистісні причини – грубі помилки в роботі, пов’язані з фізіологічним, психофізичним або хворобливим станом працівника. Розрізняють нещасні випадки без втрати працездатності, з тимчасовою втратою працездатності, зі стійкою втратою працездатності; групові (кількість потерпілих одночасно дві людини і більше), зі смертельними наслідками.На підприємствах можливі професійні отруєння працівників – порушення здоров’я, викликані отруйними речовинами внаслідок їх проникнення в організм людини в умовах виробництва. Професійні отруєння бувають: гострі і хронічні. Професійні отруєння різного ступеня важкості можуть статися, наприклад, під дією аміаку при його витіканні з холодильного обладнання. Довготривалий вплив на організм людини шкідливих виробничих чинників навіть в невеликих дозах може призвести до професійного захворювання. Найширше розповсюджені професійні захворюванням серед працівників підприємств торгівлі і громадського харчування: · виражене розширення вен на ногах; · захворювання нервово-м’язового апарату; · попереково-крижові радикуліти; · хронічні пилові бронхіти тощо.

2 питання. Атеста́ція робо́чих місць [за умовами праці] — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу. Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між  власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці,пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина таматеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Порядок проведення: Для організації і проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін. Загальний порядок атестації такий: 1.формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення; 2.виготовляються плани розміщення устаткування по кожному підрозділу і визначаються межі розміщення робочих місць, складається перелік робочих місць, що атестуються; 3.вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу; 4. на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність професій і посад працюючих на досліджуваних робочих місцях характеру фактично виконуваних робіт; 5.складається «Карта умов праці» (далі - Карта) на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць; 6.проводиться гігієнічна оцінка умов праці; 7.проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця; 8.комплексно оцінюється робоче місце з урахуванням впливу на працівників усіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, а також впливу технічного й організаційного рівня умов праці і ступеня ризику ушкодження здоров'я; 9.проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць; 10.уточнюються діючі і вносяться нові пропозиції по встановленню пільг і компенсацій у залежності від умов праці, визначаються матеріальні витрати на дані цілі. 5 питання. ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА Сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на праце-здатність людини в процесі роботи, становить умови праці.  Умови праці — складне об’єктивне суспільне явище, що формується в про-цесі роботи під дією взаємозв’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного і природного характеру і впливає на умови існування людини.  Фактори виробничого середовища, що впливають на формування умов праці, різні за своїм походженням, формою прояву, характером дії тощо і поділені на 4 основні групи:  1. Санітарно-гігієнічні забезпечують зовнішнє середовище робочої зони, яке формується залежно від виду обладнання і технологічних процесів і скла­дається з метеоумов, шкідливих речовин, освітлення, шуму, вібрації, ультра­звуку, випромінення, радіації, електромагнітних полів, професійних інфекцій та біологічних факторів. Всі ці фактори оцінюються кількісно і нормуються. 2. Психофізіологічні фактори: фізичні і нервово-психічні навантаження, робоча поза, монотонність процесу праці, режим праці і відпочинку, травмо-небезпека. Вони обумовлені самим процесом праці. 3. Естетичні фактори: світлокольорова композиція, звукове середовище, ароматичність запахів, інтер’єр робочої зони приміщень, озеленення, гармоній­ність робочих поз і рухів праці. 4. Соціально-психологічні фактори характеризують психологічний клімат, згуртованість колективу, характер відносин, соціально-економічні відносини. Санітарно-гігієнічні фактори, діючи на організм людини, викликають у ньому пристосувальні функції, які спрямовані на виключення або зменшення руйнівної або небезпечної дії санітарно-гігієнічних факторів умов праці (метеоумов, освітлення, шуму тощо) і зберігання постійними характеристик життєдіяльності організму (температури, тиску тощо). Гігієна праці вивчає вплив на здоров’я працюючих фізичних, хімічних, електротехнічних і електрофізичних факторів виробництва, а метою її є розроблення заходів, скерованих на запобігання профзахворюванням та поліпшення умов праці.  3 питання. Головним завданням будь-якої галузі народного господарства є збільшення продуктивності праці. Разом з тим продуктивність праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізіологічно виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці. Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифікації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками негативної дії на здоров'я працівників, зниження продуктивності праці, а з іншого — охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенсифікації виробництва. Принципи соціальної справедливості також вимагають забезпечення всіх працюючих рівними пільгами та компенсаціями в разі невідповідності умов праці. Як це зробити, особливо, коли в реальних умовах виробництва працюючі можуть піддаватись впливу одночасно кількох шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Для об‘єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкід­ливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у врегулю­ва­нні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці. Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріори­тету в проведенні оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України . Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні) 1 клас — ОПТИМАЛЬНІ умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення. 2 клас — ДОПУСТИМІ умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах. 3 клас — ШКІДЛИВІ умови праці — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені: 1 ступінь— умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я; 2 ступінь— умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворював­ності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше); 3 ступінь— умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності); 10.Метою пожежної безпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей. Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебез-печних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежоне-безпеки об'єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень та будівель і класу зон за вибуховою і пожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об'єкта.

4питання. Основним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці, е НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці". На підприємствах на основі Типового положення розробляються і затверджуються відповідні положення про навчання з питань охорони праці. Працівники при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця навчання й перевірку знань з охорони праці відповідно до професії, з надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі аварій, а також відповідні інструктажі з охорони праці. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться під час прийняття їх на роботу і періодично один раз на три роки. Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці. Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння), груповий або зі смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими ва підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: а) на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на З місяці; б) для решти робіт — 1 раз на 6 місяців. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: а) при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; б) зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; в) порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; г) перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: а) при ліквідації аварії або стихійного лиха; б) при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження. 10 питання. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки Системи пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї. Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів. Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої імовірності визначаються проектувальниками та технологами. 8 питання. Соціа́льне страхува́ння — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби; повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Соціальне страхування в сучасній Україні Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а також добровільним соціальним страхуванням через страхові компанії, що мають ліцензії Національного комітету фінансових послуг України. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування Це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (що включає матеріальне забезпечення громадян у визначених законом випадках) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий відпрожиткового мінімуму, встановленого законом. 9 питання. Розрізняють такі небезпечні та шкідливі фактори пожежі: а) висока температура полум'я - один з надзвичай-но небезпечних чинників пожежі. Однак випадки безпосередньої дії вог-ню на людей мають місце відносно рідко; б) передача теплоти випромінюванням і конвекцією, що може викли-кати опіки та больові відчуття. в) наявність диму, який викликає інтенсивне подразнення очей та верхніх дихальних шляхів, що негативно відбивається на рятівних роботах і пожеже гасінні; г) наявність токсичних речовин в вогні що може призвести до отруєнь і смерті; д) підвищена температура середовища, що негативно може відбитись на органах дихання, центральній нервовій системі, викликати тепловий удар; е) перенесення вогню на інші об'єкти іскрами, випромінюванням,конвекцією; ж) висока температура, вибухи можуть зруйнувати будівельні конструкції. При цьому люди часто одержують значні механічні травми, опиняються під уламками завалених конструкцій; з) створення екстремальної ситуації, коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей особистості. Людину може охопити паніка, настати депресивний стан з відповідними негативними наслідками; и) вогняний шторм - небезпечне явище під час великих пожеж, що супроводжується всмоктуванням у полум'я всього, що знаходиться поруч, у тому числі людей. Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї. Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками. 1. Обмеження розмірів та поширення пожежі: - розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; - дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; - правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі; - розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах; - вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості; - встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях; - обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин у разі пожежі; - облаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.