Тема 1.1. Олігофренопедагогіка як наука

1.1.1. Що є предметом вивчення олігофренопедагогіки?

Олігофренопедагогіка — це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

З огляду на це визначення предметом олігофренопедагогіки є освіта, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту; зміст та методика корекційної роботи з цією категорією учнів.

1.1.2. Із яких розділів складається олігофренопедагогіка?

Розділами шкільної олігофренопедагогіки є:

1. загальні основи олігофренопедагогіки —вивчає загальні закономірності освіти, навчання і виховання дітей з вадами інте­лекту;

2. спеціальна дидактика— висвітлює основоположні питан­ня теорії навчання учнів з вадами інтелекту;

3. теорія корекційиого виховання— висвітлює основоположні проблеми виховання учнів з вадами інтелекту;

4. школознавство— вивчає питання організації та методики роботи педагогічного персоналу спеціальних шкіл.

Окремими складовими олігофренопедагогіки є дошкільна олігофренопедагогіка; навчання і виховання осіб з помірними та важкими ступенями інтелектуальної недостатності.

1.1.3. Які завдання розв'язує олігофренопедагогіка?

Олігофренопедагогіка як наука розв'язує такі завдання:

• вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості дітей з вадами інтелекту різних ступенів і видів;

• удосконалення існуючих та розробка нових шляхів і засобів корекції наслідків розумової відсталості;

• удосконалення змісту й методів корекційної роботи з дітьми, що мають вади розумового розвитку;

• удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закладів для дітей з вадами інтелекту;

• розробка концепцій та відповідного наукового забезпечення щодо новітніх освітньо-виховних закладів для дітей з вадами інтелекту;

" розробка стандартів спеціальної освіти для дітей з вадами інте­лекту різного віку і різних ступенів інтелектуальної недостат­ності;

• удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей з вадами інтелекту;

• розробка новітніх інноваційних технологій навчання і вихо­вання дітей з вадами інтелекту;

" дослідження шляхів ефективної інтеграції дітей з вадами інте­лекту у середовище здорових однолітків;

• розробка шляхів допомоги дорослим особам з вадами інтелекту;

• розробка змісту, форм і методів ранньої корекційної допомоги дітям з органічними ушкодженнями центральної нервової системи;

• розробка шляхів співпраці з сім'ями дітей з вадами інтелекту;

• дослідження новітнього педагогічного досвіду та можливос­тей його впровадження в практику роботи спеціальних зак­ладів;

• розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з вадами інтелекту:

" створення історії української олігофренопедагогіки.

Окремі з цих завдань є перспективними напрямками науко­вих досліджень олігофренопедагогіки.

Олігофренопедагогіка є науково-прикладною дисципліною,

тому вона розв'язує ряд завдань практичного характеру

Модуль I

1.1.4. Якими методами наукових досліджень користується олігофренопедагогіка?

Олігофренопедагогіка користується сучасними методами педагогічних досліджень, зокрема:

5. теоретичний аналіз педагогічних ідей;

6. вивчення архівних документів;

7. вивчення особових справ учнів і шкільної документації;

8. педагогічне спостереження;

9. дослідницька бесіда;

10. педагогічний експеримент;

11. вивчення продуктів навчальної діяльності учнів;

12. соціологічні методи дослідження (анкетування, соціомет- рія та ін.);

13. вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

Окрім того олігофренопедагогіка використовує методи спе­ціальної психології, математичної статистики, враховує резуль­тати клінічних досліджень.

1.1.5. Що є понятійно-категоріальним апаратом о лігофренопед агогіки?

Олігофренопедагогіка є педагогічною наукою, тому вона ко­ристується багатьма загальними педагогічними поняттями, зок­рема, освіта, виховання, навчання, методи, принципи, дидактика. Окрім цього олігофренопедагогіка є галуззю корекційної педаго­гіки, тому використовує загально дефектологічні поняття, зокре­ма, корекція, компенсація, реабілітація, інтеграція, адаптація. Понятійно-категоріальний апарат олігофренопедагогіки є досить широким, він використовує також певні категорії спеціальної психології, медичні терміни, міжнаукові поняття.

Наведемо визначення окремих важливих для олігофренопе­дагогіки понять.

Освіта— результат завершеного навчання.

Навчання— цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Виховання-- передача досвіду суспільних стосунків і фор­мування духовної сфери особистості.

Використовується як у широкому (соціальному, педагогіч­ному), так і вузькому розумінні.

8

Формування— процес становлення людини як соціальної істоти під впливом багатьох факторів — екологічних, соціальних, економічних, психологічних, політичних та ін.

'Іа/альні основи олігофренопедагогіки

Розвиток— процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.

Соціалізація — становлення особистості людини на основі освоєння нею елементів суспільної культури і соціальних цінно­стей.

Діти з вадами психофізичного розвитку— діти, що мають фізичні і (або) психічні порушення, які перешкоджають нормаль­ному розвитку і засвоєнню освітніх програм без спеціально ство­рених умов.

У якості синонімів використовують: аномальні діти, діти, що потребують корекції психофізичного розвитку, діти з особли­вим освітніми потребами, неповносправні діти.

Розумова відсталість— стійке порушення пізнавальної діяль­ності на основі органічного ушкодження центральної нервової системи.

Для означення категорії дітей з цією патологією використо­вують терміни: діти з вадами інтелекту, діти з вадами розумового розвитку, розумово відсталі діти.

Корекція— система педагогічних, психологічних і медич­них заходів, спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості.

У вузькому розумінні цей термін означає поліпшення, вип­равлення вади (від лат. correclio).

Інтеграція— включення дитини з вадами психофізичного розвитку в середовище здорових людей у процесі навчання, ви­ховання, праці, проведення вільного часу.

Реабілітація— застосування комплексу заходів медичного, соціального, освітнього і професійного характеру з метою підго­товки чи перепідготовки індивідуума до найвищого рівня його функціональних здібностей (згідно визначення ВООЗ).

Абілітація— первинне формування функцій і здібностей у ді тей раннього віку з проблемами розвитку за рахунок створення спеціальних умов.

Соціальна адаптація— пристосування учня до умов життя іпраці.

9

ІСорекційна освіта— освіта у спеціальних закладах (школи, класи, реабілітаційні центри), яка надається фахівцями і містить навчальний, виховний і корекційний компоненти.

Модуль I

1.1.6. Яке місце посідає олігофрепопедагогіка у системі педагогічних наук? З якими науками вона пов'язана?

Олігофренопедагогіка є педагогічною наукою, користується її термінологією, має із загальною педагогікою спільний предмет (виховання і розвиток особистості) і єдину мету.

Олігофренопедагогіка є галуззю корекційної педагогіки, ре­алізує спільну з іншими її галузями мету, використовує спільні категорії.

Разом з тим, олігофренопедагогіка — це самостійна наука, яка має свою концепцію, розв'язує певні завдання.

Клінічними основами олігофренопедагогіки слугують: ана­томія, фізіологія і патологія людини; психопатологія; невропато­логія; генетика; клініка розумової відсталості. Використання знань цих галузей допомагає у проведенні психолого-недагогічної діаг­ностики, розробці корекційних програм, доборі методів роботи з розумово відсталими дітьми.

Досить тісно олігофренопедагогіка пов'язана із психоло­гією розумово відсталої дитини, яка виконує роль психологіч­ного фундаменту у навчанні, вихованні дітей, корекційній ро­боті з ними.

Олігофренопедагогіка використовує знання вікової і педаго­гічної психології, соціальної педагогіки і психології.

10

Сама ж олігофренопедагогіка слугує базою для спеціальних методик навчання і виховання учнів з вадами інтелекту.

і.і іиіі (х нінш олігофренопедагогіки

Гема 1.2. РОЗУМОВО ВІДСТАЛІ ДІТИ ЯК ОБ'ЄКТ ВИВЧЕННЯ, ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ

1.2.1. У чому полягає значення сучасних психолого-педагогічних класифікацій розумової відсталості для практики спеціальної освіти?

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і к мніція.

Олігофренія виникає у результаті мозкових захворювань у Період іпіутрішньоутробного розвитку, в ранньому дитинстві чи ції н.куіідок пологових травм. У дітей-олігофренів недорозвине­ними івищі форми пізнавальної діяльності. Олігофренія харак- ІГрИ іуі тьсявідсутністю прогредієнтносгі, тобто у дитини впро­їм І і її розвитку розумова відсталість не прогресує. За спеціально "|н .ші.шваних умов дитина-олігофрен здатна оволодіти певнимиміліціями, вміннями і навичками, досягнути певного рівня роз-імігну.

Причинами олігофренії можуть бути:

14. і неповноцінність генеративних клітин батьків, обумовлена спад­

ковістю або пов'язана із зовнішніми шкідливостями; ') шкідливості, що діють на зародок і плід у період внутрішньо- утробного розвитку: інфекції (червінка, грип, токсоплазмоз); Інтоксикації; гормональні порушення вагітної; несумісність лнгигенних властивостей крові матері й дитини; механічні впливи на зародок і плід;

15. шкідливості, що діють під час пологів або у перші роки життя дитини: пологові травми; асфіксія; глибока недоношеність чи перепошеність дитини; мозкові інфекції (менінгіт, енцефаліт); Інтоксикації; травми головного мозку.

()лігофренія поділяється на декілька груп, які відрізняються и.ііофізіологічною, клінічною і психологічною характеристикою. Іокрема:

Sнеускладнена олігофренія;

Jолігофренія, ускладнена переважанням збудження над галь­муванням;

sолігофренія, ускладнена переважанням гальмування над збудженням;

^ олігофренія, ускладнена грубим порушенням особистості,

11

різкою зміною потреб і мотивів; ^ олігофренія, ускладнена частковим порушенням слуху, мовнослуховоїсистеми, моторики

Мсхіуль I

Деменція виникає на більш пізньому етані розвитку дитини внаслідок перенесеного захворювання центральної нервової сис­теми після трьох років або плинного захворювання мозку, що розпочалося у дошкільному, молодшому шкільному чи підлітко­вому віці.

Деменція може бути непрогредієнтною — внаслідок травма­тичних пошкоджень головного мозку, менінгітів, енцефалітів. Проте є і такі дементиі діти, які страждають на плинне захворю­вання головного мозку. До прогредієнтних форм деменції відно­сяться: епілептична; шизофренічна; ревматична; сифіліс голов­ного мозку.

За складністю й виразністюпорушення розумову відсталість поділяють на три ступені:ідіотія; імбецильність, дебільність. Найважчим ступенем є ідіотія, найлегшим — дебільність. Діти- дебіли є основним контингентом допоміжної школи.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова відсталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (виразна імбецильність); глибока розу.мова відсталість (ідіотія).

Кожен вид, форма чи ступінь розумової відсталості має як спільні, так і відмінні особливості. Урахування сучасних класиф­ікацій дозволяє обрати для дитини відповідний заклад; розроби­ти адекватну програму розвитку; підібрати правильні засоби та методи навчального, виховного і корекційного впливу.

1.2.2. Яким є склад учнів допоміжної школи?

Хто його визначає?

Склад учнів допоміжної школи визначається «Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернаг (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку» (1994 p.). Згідно цього документу (розділ 4, пункт 35) направ­ленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (шко­ли, класу) для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) підля­гають розумово відсталі діти, які навчались у 1-2-х класах за­гальноосвітньої школи, так і ті, які не навчались, з такими ме­дичними показаннями:

16. олігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому числі дебільність при хворобі Дауна;

17. 12

    органічна деменція негрубого ступеня, що с наслідком інфекційних, інтоксикаційних, травматичних та інших постна- тальних уражень головного мозку;

Загальні основи олігофренопедшогіки

18. епілептична деменція (за відсутності денних або частих пічних судомних нападів);

19. шизофренічна деменція (за відсутності психотичних роз­ладів).

1.2.3. Які категорії учнів не підлягають навчанню у допоміжній школі? Чому?

Згідно «Положення про спеціальну загальноосвітню школу- інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку» (розділ 4, пункт 36) направленню до спе­ціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) не підлягають діти:

20. з важкою формою недоумства (олігофренія в ступені імбе­цильності та ідіотії, в тому числі й при хворобі Дауна; органічна деменція важкого ступеня з виразною дезадаптацією, відсутні­стю навичок самообслуговування);

21. з психічними захворюваннями, у яких крім недоумства спостерігаються інші важкі нервово-психічні порушення;

22. з олігофренією або органічною деменцією з виразними і стійкими психопатоподібними розладами;

23. з органічним захворюванням головного мозку з денними або частими нічними судомними нападами;

24. з шизофренією із стійкими психотичними розладами;

25. із різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'яза­ними з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики;

26. із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишко­вими явищами органічних уражень головного мозку або педаго­гічною занедбаністю.

Програма допоміжної школи не розрахована на ці категорії учнів. Окрім цього вони потребують певних видів допомоги (ліку­вальної, психологічної, соціальної), не передбачених цією шко­лою. Названі категорії дітей є контингентом інших закладів: спе­ціальні школи інших типів, реабілітаційні центри, дитячі будин­ки - і н тер н ати, лі карн і.

Модуль I